Ви дізнаєтеся:
Українська історія багата на видатних постатей, кожна з яких залишила свій слід у державному, культурному чи релігійному житті. Часто ці постаті отримували своєрідне "прізвиcько", яке виникало в народі і відображало їхні особливості, досягнення чи характер.
Наприклад, князя Володимира називають Великим, а Ярослава - Мудрим. Главред дізнався, чому князя Ярослвав називають Мудрим.
Князь Ярослав отримав своє "прізвище", ймовірно, завдяки своїй діяльності та внеску у розвиток держави та культури. Під його правлінням культура та освіта досягли небаченого розквіту:
Князь також приділяв увагу зміцненню держави, захисту кордонів та стабілізації внутрішнього життя. Він провів низку реформ, що покращили суспільне управління, та уклав збірник законів "Руська правда", який став основою для розвитку судової системи.
За правління Ярослава Мудрого були закладені міцні основи державності та освіти, які визначили подальший розвиток Київської Русі.
Ярослав Мудрий носить ще одне прізвисько - "тесть Європи". Це сталося завдяки його активній династичній політиці, яка інтегрувала Київську Русь у політичне життя середньовічної Європи, йдеться у програмі "У пошуках істини. Його доньки та сини одружувалися з представниками найвпливовіших королівських домів:
Через ці шлюби Ярослав став родичем більшості європейських монархів. Завдяки таким шлюбам князь зміцнив міжнародні зв’язки Русі і підвищив її статус в Європі.
Дивіться відео про доньку Ярослава Мудрого Анну:
Оригінальне місце поховання Ярослава Мудрого - Софійський собор у Києві, де його останки були поміщені у мармуровий саркофаг. Проте їхня подальша доля є однією з найбільших історичних загадок.
У 2009 році саркофаг у Софійському соборі був відкритий й там виявили лише два неповний жіночий скелет. Ймовірно, це дружина князя.
Існує версія, що останки князя були вивезені під час Другої світової війни до США і зараз можуть перебувати у Свято-Троїцькому соборі в Брукліні (Нью-Йорк), хоча ця версія не має офіційного підтвердження. Таким чином, точне місцезнаходження останків залишається предметом наукових суперечок та пошуків.
Першу відому державну бібліотеку у Київській Русі заснував Ярослав Мудрий у 1037 році при Софійському соборі в Києві. Це була не просто колекція книг, а справжня майстерня для перекладу та переписування книг, що відіграло вирішальну роль у розвитку писемності та освіти.
На жаль, історичні джерела не містять точних відомостей про те, що саме відбулося з бібліотекою Ярослава Мудрого. Вона не була знищена однією особою чи в одній катастрофі.
Найбільш імовірно, вона поступово була розграбована та знищена під час численних набігів та захоплень Києва. Катастрофічним ударом стало руйнування Києва ханом Батиєм у 1240 році, після чого бібліотека, ймовірно, припинила своє існування.
Водночас ряд дослідників вважає, що книжки Софійського собору не зникли, а досі можуть зберігатися десь у підземеллях Києва. Оскільки в столиці нараховують понад 50 печерних лабіринтів, існує чимало версій, де могла бути схована бібліотека Ярослава Мудрого.
Вчені допускають, що історичні книги могли залишитися у надрах київських земель. Катакомби стародавніх храмів, глибинні печери та підземелля цілком могли слугувати надійним сховищем для цієї колекції.
Перед своєю смертю у 1054 році Ярослав Мудрий здійснив акт великої державної мудрості, намагаючись запобігти усобицям між своїми синами. Князь склав заповіт, у якому розділив державу між п'ятьма синами.
Також Ярослав Мудрий запровадив "сеньйорат". Цей принцип передбачав, що Київ мав успадковувати найстарший син, а решта синів мали "пересуватися" на кращі уділи після смерті старшого брата.
Крім цього, князь закликав до єдності. Заповіт Ярослава був настановчою промовою про необхідність жити в мирі та слухатися старшого брата, щоб зберегти цілісність Русі.
Вас також може зацікавити:
У пошуках істини — українська документально-історична телепрограма каналу СТБ. Її ведучий, мандрівник та дослідник В’ячеслав Гармаш, подає історію як детективне розслідування. У кожному випуску він вирушає в експедицію, відвідує архіви, стародавні храми, підземелля, історичні місця та спілкується з експертами, щоб знайти відповіді на суперечливі або маловідомі історичні питання.