Ви дізнаєтесь:
Українська художниця Катерина Білокур, яку часто вважають уособленням народного таланту, пройшла шлях від саморобних фарб до міжнародного визнання - без жодної академічної освіти. Її історія знову привертає увагу завдяки проєкту «Українки».
Перші роботи мисткиня створювала з фарб, які виготовляла власноруч. У хід ішли ягоди калини, бузина, лушпиння цибулі - натуральні барвники, що ставали основою її майбутніх шедеврів. Пензлі вона теж робила сама: з коров’ячої вовни, котячої шерсті, вишневих гілочок і навіть жерсті від консервних банок.
Один із них був настільки тонким, що нагадував голку. Замість розріджувачів - лише лляна олія. Замість підручників - спостереження за природою та поради сільських майстрів.
У 34 роки Білокур пережила тяжку особисту кризу. Постійний тиск родини, побутові конфлікти та неможливість займатися мистецтвом привели її до відчайдушного кроку - вона хотіла покінчити з життям. На щастя, мати встигла врятувати доньку. Після цього випадку батько вперше дозволив Катерині присвячувати час малюванню - щоправда, лише після виконання хатніх справ.
Цей переломний момент став початком її справжнього творчого шляху, хоча проблеми зі здоров’ям, отримані тоді, супроводжували художницю все життя.
На виставці в Парижі роботи Білокур справили враження навіть на Пабло Пікассо. Він заявив, що художниця такого рівня могла б прославити будь-яку країну. Особливо вражає те, що Пікассо рідко висловлював захоплення сучасниками - тим більше представниками «наївного мистецтва».
Попри міжнародне визнання, Білокур залишалася у батьківській хаті в Богданівці. До неї приїжджали журналісти, мистецтвознавці та діячі культури, але сама художниця майже не залишала рідного села.
Як зазначає видання «ТиКиїв», радянська система не дала Білокур ані свободи, ані фінансової стабільності. Вона прожила все життя в Богданівці й лише раз виїжджала за її межі - у супроводі, бо не мала паспорта.
Гонорари були мізерними, а дослідники припускають, що на її долю вплинув і сміливий вчинок: у 1947 році художниця відмовилася писати портрет Сталіна, попри обіцянки «відкрити всі двері». Імовірно, через болючі спогади про Голодомор та війну вона не захотіла мати справу з диктатором.
Вас може зацікавити:
Українки – це онлайн-журнал, присвячений життю та досягненням українок від минулого до сучасності. Видання розповідає про сильних, розумних і діяльних жінок, які створюють, ризикують, надихають та не здаються, незалежно від обставин.
Журнал висвітлює історії різних героїнь: снайперок і волонтерок, дружин військових і мам полонених, працівниць оборонних заводів та засновниць соціальних ініціатив, монахинь і капеланок, молодих колекціонерок та досвідчених медійниць. Видання унікальне тим, що зібрало історії про 100 видатних українок.