Про що ви дізнаєтесь:
Склянки, каструлі, миски — емальований посуд був невід’ємною частиною радянської кухні.Яскравий, практичний і майже завжди обрамлений таємничою чорною смужкою. Чому ж виробники посуду в СРСР наполегливо залишали цей темний обідок, коли решта виробу сяяла білизною або кольоровими візерунками? Це було не дизайнерським ходом і не економією, а суто технологічною необхідністю, яка забезпечувала довговічність та міцність улюбленого посуду. Главред розповість більш детально.
Секрет чорного обідка прихований у технології нанесення емалі на сталеву основу.Емалювання — це покриття металу склоподібною сумішшю, яку спікають за високих температур. Вона надає виробу хімічної стійкості та захисту від корозії.
Ключовим тут є перший шар — ґрунтовка. Щоб емаль не відколювалася від гладкого металу, необхідне дуже міцне зчеплення — адгезія. Для цього до ґрунтувального шару додавали спеціальні оксиди:оксиди кобальту, марганцю та нікелю. Саме ці елементи забезпечували максимальну адгезію та пластичність. Їхня присутність неминуче надавала першому шару насичений темний — часто чорний або темно-синій — відтінок.
Таким чином, чорний колір — це природний відтінок клейкої та міцної технічної ґрунтовки.
Виробники чудово розуміли, що найбільше навантаження та ризик сколів емалі припадають на краї та вигини посуду — ручки, обідки й місця з’єднань.Під час штампування та подальшого використання саме обідок є найбільш механічно навантаженою частиною, схильною до ударів і деформацій.На ці критичні ділянки тому й наносили виключно чорну ґрунтовку, яка має найвищі показники міцності, еластичності та зчеплення з металом.
Відео про те, чому на посуді в СРСР робили чорний обідок можна переглянути тут:
Після нанесення ґрунтовки на основну поверхню посуду — дно та стінки — накладали другий шар: покривну, кольорову емаль — білу, жовту або з малюнками.Другий, кольоровий шар емалі був естетичним, проте менш пластичним і більш схильним до сколів, ніж ґрунтовка.Якби кольорову емаль наносили й на обідок, вона створила б додаткову товщину й точку напруги, де скол виник би значно швидше, «оголюючи» метал і спричиняючи корозію.
Чорний обідок — це фактично відкрита, непокрита кольором, проте посилена технологічна ґрунтовка.Залишаючи цей обідок чорним, виробники не економили, а навпаки — гарантували максимальний термін служби виробу, запобігаючи швидкому руйнуванню країв.Це був своєрідний радянський «секрет якості», вбудований безпосередньо у технологію виробництва.
Вас може зацікавити:
YouTube-канал «Історик» — це український освітній проєкт, присвячений маловідомим або цікавим фактам з історії, науки й побуту. Автор розповідає просто і зрозуміло про речі, які ми часто бачимо, але не замислюємось про їхнє походження — наприклад, чому радянський посуд мав чорний обідок чи як з’явилися певні технології. Канал ведеться українською мовою, має близько 130 тисяч підписників і понад пів тисячі відео. Відео короткі, насичені фактами й ілюстраціями, тож легко сприймаються навіть школярами. Основна мета каналу — зробити історію цікавою, живою й близькою до сучасного глядача.