Ви дізнаєтеся:
У поминальні дні українські кладовища наповнюються людьми. Разом із молитвами та квітами часто приносять і їжу. Для багатьох сучасників цей звичай став об’єктом критики та нерозуміння, проте священник ПЦУ Юліан Тимчук у Facebook закликав не поспішати із засудженням.
Главред дізнався, що стоїть за звичаєм приносити і споживати їжу на кладовищі.
Якщо ви цікавитеся релігійними питаннями, прочитайте матеріал: Чи можна хрестити дитину в піст і свята: священик дав несподівану відповідь.
Часто можна почути різкі висловлювання про "застілля на могилах". Проте, за словами отця Юліана, на Гуцульщині цей звичай з'явився з практичної потреби та любові.
"Це про пам’ять. Про дорогу до своїх. Бо люди часто сходяться здалеку – з гір, з інших сіл, інколи долають кілометри, щоб просто побути поруч із тими, кого любили", - пояснив священник.
Священник підкреслив, що їжа у цій традиції призначена не для померлих, як іноді помилково вважають, а для живих. Її можуть спожити родичі, які прийшли на цвинтар, або навіть випадкові перехожі. Такий звичай також має елемент милостині.
"Їжа в цьому звичаї має інший сенс. Це не для "мертвих", як думають деякі. Це – для живих. Для тих, хто прийшов. Для тих, хто поруч. Для випадкового перехожого. Бо дати "за простибі" – це давня форма милостині. Це спосіб зробити добро в пам’ять про людину", - додав Юліан Тимчук.
Чи можна їсти на цвинтарі - відео:
@yuliantymchuk Чи можна їсти на цвинтарі?
♬ оригінальний аудіозапис - Юліан Тимчук | Священник
Сьогодні існує тенденція до засудження і скасовування не повністю зрозумілих традицій. Проте отець Юліан застерігає від надмірної критики.
"Традиції – це не просто звички. Це пам’ять, яку нам передали. І наше завдання – не лише критикувати, а й берегти, очищати від зайвого, якщо потрібно, і передавати далі – з покоління в покоління, як колись передали нам. І, мабуть, найважливіше – не засуджувати те, що має коріння", - закликав він.
Також священник зауважив, що для деяких людей це просто "їжа на кладовищі". Водночас для багатьох родин поминальні дні — це єдина можливість раз на рік зібратися всім разом у повному складі. Це час для молитви, згадок та відчуття того, що зв’язок із попередніми поколіннями не втрачений.
"Традиції можуть бути різними. Але якщо в них є пам’ять, молитва і милосердя – вони мають право на життя", - підсумував отець Юліан.
В інтерв'ю Главреду ректор Відкритого православного університету Святої Софії-Премудрості, протоієрей ПЦУ Георгій Коваленко розповів, що питання залишання їжі на кладовищі є радше місцевою традицією, а не церковною вимогою. Церква не встановлює суворої заборони, однак закликає вірян осмислювати свої дії та не перетворювати поминаня на формальні ритуали без змісту.
"Важливо, щоб ми позбавлялися забобонів, розуміли сенс традиції, а не робили щось, бо "так заведено"... Традиції варто слідувати, але завжди задаватися питанням, що це означає і навіщо це, чому бабуся та інші люди робили так упродовж століття. Тільки так ми не втратимо сенс свят. Якщо ми пам’ятатимемо про Воскресіння і вічність, наші традиції будуть адекватними", - наголосив протоієрей.
Вас також може зацікавити:
Юліан Тимчук - священник невеличкої парафії у гірському селі Розтоки. Він проповідує у різних соціальних мережах, зокрема у ТikTok, Instagram, Facebook, YouTube. У блозі священник проводить духовні бесіди та молитву з людьми онлайн.