Про що ви дізнаєтесь:
Протягом століть Росія наполягає на тому, що є прямою та правдивою спадкоємицею Київської Русі, пояснюючи це нібито спільними витоками та пращурами правителів. Проте історична реальність була зовсім іншою.Територія сучасної Росії у часи Київської Русі залишалася віддаленою та нерозвиненою провінцією, де слов’янське населення практично не проживало. Москва з’явилася й здобула вплив не завдяки власній величі, а завдяки підтримці зовнішньої сили — Золотої Орди. Фактично Московське князівство стало не спадкоємцем Київської Русі, а продовжувачем традицій монгольської державності. Главред розповість більш детально.
Землі, де нині розташована сучасна Росія, у давнину були вкриті густими лісами та болотами. До Київської держави вони належали лише формально, оскільки не мали політичного значення. Ці північно-східні території населяли віддалені фіно-угорські племена, які не мали спільних етнічних чи культурних ознак зі слов’янами Київського регіону.
Саме сюди, на малопридатні землі, вирушив молодший син Володимира Мономаха — Юрій Долгорукий. Не маючи шансів посісти впливові престоли Русі, він у 1125 році заснував Суздаль як свою столицю та прагнув створити новий регіональний центр влади.
На відміну від Києва, де княжа влада обмежувалася елементами народного самоврядування, у Ростово-Суздальському князівстві Долгорукий встановив деспотичний режим. Він спирався на привезених із собою бояр, а місцевих старійшин і населення примушував до покори під загрозою репресій. У 1147 році Юрій Долгорукий заснував Москву як невеликий прикордонний форпост, який тоді мав мало шансів стати впливовим центром.
Ситуація кардинально змінилася після монгольської навали 1237 року. Після падіння Рязані та Володимира на початку 1238 року Москву було зруйновано. Проте монгольське ярмо парадоксально стало шансом для північно-східних земель.
Місцеві князі обрали шлях покори та беззастережної лояльності до ханів Золотої Орди. Вони змагалися між собою в покірності, аби здобути ярлики на княжіння, військову підтримку та щедрі дари.
Олександр Невський став одним із найвірніших васалів Орди: придушував повстання, збирав данину, воював із ворогами монголів на Заході. Після його смерті його син Данило Олександрович став першим відомим князем Москви.
Відео про як монголи створили нинішню Росію можна переглянути тут:
На початку XIV століття Москва почала швидко зростати завдяки трьом чинникам:
Особливої могутності Москва досягла за князювання Івана I Калити. За вірність хану та участь у придушенні антимонгольського повстання у Твері він отримав право збирати податки з усіх північно-східних земель. Московські урядовці тісно співпрацювали з монгольськими баскаками, переймаючи їхні методи управління, жорстокість і систему контролю через страх.
Московське князівство успадкувало від Орди не лише владу над землями, а й її модель правління — централізовану, авторитарну, побудовану на страху та підпорядкуванні.
Князь Іван III у 1480 році, скориставшись внутрішньою кризою Золотої Орди, звільнився від залежності й проголосив себе “государем всієї Русі”. Він одружився з візантійською принцесою Софією Палеолог, прийняв символ двоголового орла та проголосив Москву “Третім Римом”. Це стало спробою не лише порвати з ординським минулим, а й узурпувати спадщину Візантії та Київської Русі.
Проте Київ, Чернігів та інші історичні центри Русі залишалися поза його владою. Московське князівство просто привласнило собі ім’я “Русь”, не маючи ні етнічної, ні культурної, ні політичної тяглості від Києва. Його державна модель виросла не з київських традицій, а з монгольської системи підкорення, страху та безумовної покори владі.
Вас може зацікавити:
Базована Історія - український YouTube-канал, на який підписані 170 тисяч користувачів. Автори на ньому розповідають про українських героїв, яких намагалися стерти, про події історії України, які російська пропаганда спотворювала і традиції, що пережили вплив чужих держав.