Ви дізнаєтеся:
Історія Київської Русі оповита легендами, а доля останків князя Володимира Великого і княгині Ольги є однією з найзагадковіших сторінок. Їхні поховання, що мали стати святинями, пережили пограбування, війни і донині залишаються символом втраченої спадщини.
Князь Володимир помер в 1015 році й був похований поруч з дружиною Анною. Місцем поховання стала Десятинна церква, яку він побудував. У цій церкві також поховали його бабусю Ольгу.
Проте в часи монгольської навали 1240 року останки князів були заховані у підземеллі Десятинної церкви. Після руйнування Києва ханом Батиєм у 1240 році Десятинна церква була майже повністю знищена. Поховання князів вважалися втраченими.
Лише у XVII столітті, за ініціативи митрополита Петра Могили, відбулися розкопки на місці Десятинної церкви. Там було виявлено поховання Володимира, його дружини Анни та княгині Ольги.
Як пише газета "День", в одну з субот Петро Могила відслужив Літургію в Десятинній церкві, а після служби вирішив оглянути її руїни. Побачивши поглиблення в землі, владика наказав розкопати його. За однією з версій, у ході розкопок було знайдено два мармурових саркофага - князя Володимира і його дружини.
Проте у більш ранньому описі цих подій зазначалося, що саркофаг був лише один, і в ньому лежали останки обох осіб. На срібній табличці з позолотою було написано, що тут спочивають князь Володимир, який при хрещенні отримав ім’я Василь, та його дружина, візантійська принцеса Анна.
Про існування одного саркофага писав монах-переписувач із Києво-Печерської лаври. Він особисто бачив документ про знахідку, складений за Петра Могили. Оригінальний текст загубився у 1718 році, тож монах відтворив його з пам’яті. За його свідченням, подія сталася у 1632 році, хоча у пізніших джерелах згадується 1636-й.
Цікаво, що за деякими даними, син Володимира Хрестителя - князь Ярослав Мудрий - теж був похований в одному саркофазі зі своєю дружиною.
За переказами, останки Ольги були перепоховані за наказом синоду РПЦ, а точне місце нового спочинку княгині невідоме. Тому останки княгині вважаються втраченими.
Мощі Володимира планували зберігати у відновленій Десятинній церкві, але через смерть Петра Могили проєкт не реалізували. До XX століття мощі князя зберігалися в Києві як святиню, найбільшою реліквією був його череп.
Напередодні німецького вторгнення в СРСР, череп князя Володимира Хрестителя відправили в Ленінград до антрополога і скульптора Михайла Герасимова. Він відомий тим, що створював портрети історичних діячів по їхніх черепах, зокрема Ярослава Мудрого, Івана Грозного, Тамерлана.
Планували, що Герасимов відтворить вигляд і князя Володимира. Але почалася війна і Герасимова евакуювали до Самарканда. Череп князя в Ленінграді зник і досі не знайдений.
Вилучення черепа проводилося таємно, за участю НКВД і з погодженням найвищих радянських керівників. Дорогоцінну раку перевезли в Гохран. Оскільки нижньої щелепи черепа не було, повноцінно відновити обличчя князя не можна було. Єдина щелепа, яку раніше вивезли, зберігається у храмі Христа Спасителя.
Тобто основною метою було не відтворити вигляд князя, а мати привід таємно вивезти реліквію з Києва. Череп зник у радянському сховищі, яке добре охоронялося, не через бомбардування, а вже під час зберігання.
Дивіться відео про те, як мощі князя Володимира передали главі УГКЦ:
У 2005 році мощі князя привіз до Києва Блаженніший Митрополит Володимир (Сабодан). Ковчег із мощами наразі знаходиться в Успенському соборі Києво-Печерської Лаври.
Вас також може зацікавити:
День — щоденна всеукраїнська газета з суспільно-політичної тематики (до 2022 року). Перший номер газети вийшов 11 вересня 1996 року за підписом головного редактора Володимира Рубана. Друкована версія газети існувала до квітня 2022 року. Нині існує лише в форматі онлайн. Сайт містить як поточні новини, так і аналітичну інформацію двома мовами.