Захворюваність на коронавірус в Україні зростає щодня. На даний момент COVID-19 майже переступив позначку в 7,5 тисяч заражень на добу, а влада продовжує говорити українцям про те, що новий тотальний карантин не за горами.
Однак цифра заражених, за якої це може статися, увесь час зсувається - якщо спочатку президент Володимир Зеленський запевняв, що українська медицина не витримає навантаження, якщо в Україні щодня почнуть виявляти по 9,5 тисяч хворих щодня, то пізніше сам Зеленський, а разом з ним і МОЗ, вже заговорили про 15 тисяч хворих на день.
У інтерв'ю Главреду лікар-кардіолог, доктор медичних наук, професор Катерина Амосова розповіла про те, чому влада весь час підвищує критичний поріг і чи загрожує Україні черговий локдаун, чому повертати дітей у школи з дистанційного навчання небезпечно, чи варто вірити в появу анонсованої президентом Української вакцини, коли спаде хвиля COVID-19 і як вирішити проблему нестачі медиків.
- Раніше Зеленський говорив, що розглядається варіант повторного жорсткого карантину при 9,5 тисячах заражень на добу. Тепер же, у недавньому інтерв'ю телеканалам він вже заявив, що повний карантин може зупинити економіку, а тому запроваджувати його не планують. У якому форматі, на ваш погляд, зараз карантин може бути ефективним?
- Це складне питання, на яке шукає відповідь увесь світ. На Заході експерти розділилися на дві категорії. Одні вважають, що все одно усі перехворіють ковідом, тому потрібно ізолювати вразливих людей із групи ризику, а інші, які в неї не входять і у яких ризик тяжкого перебігу ковіду низький, нехай продовжують працювати, розвивати економіку і формують колективний імунітет. Інші вважають, що група ризику становить 40%, тому адекватно ізолювати їх не можна. За їх словами, навіть молоді вмирають і у них часто буває так званий тривалий ковид, який робить їх непрацездатними протягом декількох наступних місяців.
Саме тому там зараз відпрацьовують ідею планових локдаунів на фіксований проміжок часу за принципом переривника електричної мережі, коли при підвищенні напруги вибиваються пробки. Ситуаційно це пов'язано з тим, що медична система знаходиться на межі перевантаження і для того, щоб дати можливість зменшити поширення коронавіруса і розвантажити лікарні, планомірно на дві-три тижні, поряд зі шкільними канікулами, пропонують додатково зробити повний локдаун, щоб мінімізувати потенційні джерела інфекції - сидіти вдома, не приймати гостей, не виходити з дому, мінімізувати походи в магазини і аптеки, перейти на віддалену роботу, закрити бари, ресторани, кафе, служби побуту та спортивні зали.
За такою моделлю вже пішла Ірландія. Однак у нас вона навряд чи спрацює. Тому що у нас провалена інформаційна кампанія і більшість населення більше боїться голоду, ніж COVID-19. Імовірно, саме тому президент називає все більшу цифру хворих, при якій нібито обговорюється запровадження повного карантину, хоча насправді цим він просто вкидає ідею карантину в суспільство і оцінює реакцію на неї.
- Тобто, саме цим можна пояснити підвищення цифри для карантину з 9,5 до 15 тисяч, що теж озвучив Зеленський?
Мені так здається. Карантин міг би бути ефективним, якби люди дійсно сиділи вдома. Але у нас люди не будуть цього робити, і поліції не вистачить, щоб їх штрафувати. Більш того, у цьому випадку можливі масові акції протесту. Рішення про карантин невигідне для влади і тому я сумніваюся, що вона на це піде.
Той адаптивний карантин і зонування, які у нас нібито діють – це не наше ноу-хау, такий підхід скопійований у декількох країн, в тому числі, і у США. Наша відмінність в тому, що у нас «розфарбування» міст відбувається в ручному режимі - ми це бачили на прикладі Одеси і зараз бачимо на прикладі Києва. Це також підриває довіру до влади, як і до всієї системи адаптивного карантину. У нас фактично немає штрафів за відмову від носіння маски, провал із міським транспортом. За кордоном, де у людей є свої машини, закривати на карантин було б більш дієво, але не у нас, де особистого транспорту значно менше, а громадський в огидному стані.
За набитих маршруток ніякий карантин не спрацює.
Дуже багато залежить і від розумної поведінки людей, якого теж, на жаль, не спостерігається. Можливо, якщо дійсно будуть масові смерті і в кожному парадному будуть похорони, то це протверезить ковідоскептиків, але поки у нас ситуація патова.
- Як, на вашу думку, тоді можна змусити українців дотримуватися карантинних обмежень?
- Я вважаю, що час для цього вже втрачено. Навесні люди сиділи на карантині з остраху, але побачили, що ці правила не для всіх. Особистий приклад представників влади дуже важливий, але якраз його українці і не побачили. У всьому світі з цією метою працюють штрафи, але у нас, коли за межею бідності знаходиться більше половини населення, сам принцип штрафів викликає великі сумніви.
Але навіть якщо ці штрафи в 1500-1700 гривень у нас з'являться, люди просто почнуть від них відкуповуватися, даючи 100 гривень поліцейському.
Тому це теж не спрацює. Іншими словами, змінити щось у нашій країні можна тільки шляхом повільних змін, в т. ч. самої поведінки представників влади і підвищення їх авторитету.
- Кілька тижнів тому голова профільного комітету парламенту Михайло Радуцький озвучив ідею карантину вихідного дня. Оцініть її.
- Я моніторю англомовні публікації, які, у тому числі, стосуються і ефективності різних обмежувальних заходів на рівні організації охорони здоров'я, соціальної медицини, методів лікування і профілактики людей. До чого я веду? Я зустрічала такі ідеї, але не чула доказів їх ефективності. Мені здається, що перш ніж піддавати цьому всю країну з різною епідситуацією в регіонах, можна було б спробувати запровадити такий карантин в одному місті в якості пілотного проекту і оцінити його ефективність. Західна наука стверджує, що карантини дозволяють перервати поширення інфекції, і чим вони довше, тим це ефективніше. Тобто такі локдауни повинні бути досить довгими, і їх не потрібно поспішати знімати. За даними так званого числа репродукції, поширення інфекції в місті або регіоні зменшується, як тільки зменшується кількість хворих. Після цього неминуче відбувається зменшення локдауна і також неминуче інфекція знову починає швидше поширюватися. Тому, щоб не жити за такою синусоїдою, світові вчені намагаються знайти більш щадні підходи, ніж тотальний локдаун, який не вирішить проблеми, у зв'язку з чим окремі країни запроваджують комендантські години, а Великобританія серйозно обговорює питання такого переривника, бо їм нікуди класти хворих. Але до появи вакцини ніхто точно не знає, який із цих шляхів виявиться найбільш правильним.
- Якщо в Україні мова все ж піде про карантин, чи є у нас, по-вашому, сфери, які зараз можна було б закрити на карантин з найменшими ризиками?
- З позиції небезпеки зараження, найбільш небезпечні - це закриті приміщення з поганою вентиляцією, високою щільністю людей, які голосно розмовляють, глибоко дихають і без масок. Наприклад, ресторани, де навіть за дотримання інших заходів, люди значну частину часу знаходяться без масок. Досить небезпечні, на мій погляд, і спортзали - доведено, що коронавірус передається не тільки крапельним шляхом, але і аерозольно-повітряним, коли маленькі частинки вірусу висять в повітрі, по суті, як дим від сигарет. І коли людина з силою вдихає і видихає повітря, як при фізичному навантаженні, співі або крику, то кількість вірусу, який потрапляє до навколишнього середовища, значно більше і воно може поширюватися на великі відстані. Саме тому дуже важлива вентиляція приміщень.
Зараз зовні значно безпечніше, ніж всередині, тому що бізнеси і держава не витратили час, щоб поліпшити вентиляцію.
Є цифра, кратність повітрообміну на годину для мінімізації зараження. Виходячи з цього способу поширення, важливо домогтися зменшення кількості людей у приміщенні. Але і це не все - усі, хто знаходяться в кімнаті, повинні бути у масках, оскільки так ми захищаємо один одного, і ми повинні уникати гучних розмов. Ще одне небезпечне місце - це бари, де люди близько набиваються один до одного і, під дією алкоголю, голосно спілкуються і кричать. На жаль, до групи ризику потрапляють і церкви. Тому я б підняла це питання серед конфесій у пошуках альтернативи.
- До слова, зараз закрили на карантин значну частину дитячих садків, шкіл і вузів. Чи варто їх повертати з дистанційки і за яких умов це можна зробити безпечно?
- З цього приводу теж є дослідження. На жаль, більшість досліджень, які були зроблені на Заході, щодо того, наскільки діти, залежно від віку, сприйнятливі до зараження цим вірусом і наскільки активно його передають, були виконані навесні в умовах локдауну, коли школи в більшості країн були закриті. Але вже є підстави вважати, що діти до 10 років і старше відрізняються за роллю в епідпроцесі.
Закриття шкіл базувалося на боротьбі з грипом, під час якого найбільш часто заражалися діти і молодь і смертність серед них була вищою, ніж у дорослих. Але COVID-19 - це не грип, і діти до 10 років хворіють їм і вмирають значно рідше. Більш того, є встановлений факт, що діти хворіють коронавірусною інфекцією легше. Наскільки вони передають інфекцію дорослим - дані суперечливі. Велика частина з них говорить про те, що діти до 10 років менш небезпечні, як передавачі цієї інфекції, ніж старші діти і дорослі. Наприклад, у Британії порівняли на прикладі сотень тисяч людей поширення інфекції в сім'ях де були діти і не було дітей і виявилося, що в сім'ях з дітьми поширення вірусу було менше, ніж в сім'ях, де не було дітей. Безумовно, дані Західної Європи і Британії повністю до України застосовувати не можна, тому що там три покоління не живуть в одній квартирі. Однак ситуація з виникненням спалахів у школах корелює з епідемічною ситуацією в місті і в районі. Тому, коли йде зростання захворюваності, відкривати школи дійсно ризиковано, але не стільки через дітей в школах, а через те, що робота шкіл збільшує переміщення дорослих - вони ведуть дітей до школи і зі школи, зустрічають один одного під школою, спілкуються із вчителями тощо, тобто збільшуються контакти батьків, бабусь і дідусів цих дітей, а не тільки діти приносять вірус зі школи.
Читати такожКолапс не за горами. Як 10 тисяч хворих на день і брак медиків заженуть Україну в кут
Тому, з досвіду західних країн, було б логічним з першого вересня, коли вже йшов підйом захворюваності, відкрити тільки молодші класи і, можливо, середні класи - тобто ті, які менше хворіють, менше поширюють вірус і яким важливіше очне навчання. Після цього бажано було б поспостерігати за ситуацією два-три місяці, а не відкривати всіх відразу. Також я б з першого вересня не відкривала виші, тому що студенти з'їжджаються, селяться в гуртожитках і по квартирах, що дуже ризиковано, особливо тому, що наші гуртожитки з коридорною системою, що залишилися з радянських часів - це взагалі неконтрольоване середовище. Я не думаю, що ризикнуть всіх відкрити після виборів, адже в ситуації, коли у нас ростуть цифри захворюваності і не вистачає медиків і ліжок, це дуже ризиковано. З іншого боку, в сім'ях, де живе відразу три покоління, було б корисно старшим "увімкнути мізки" і подбати про своїх батьків – мінімізувати свої соціальні контакти і не ходити без маски, щоб не принести їм вірус.
- Ви згадали статистику. В Україні вона зростає шаленими темпами. У чому головна причина такого зростання? І чи будуть у нас "свої" Італія чи Іспанія?
- Весняний локдаун не працював у світі без налагодження епідрозслідувань, тобто відстеження контактів інфікованих і хворих та їх ізоляції.
У нас, після ліквідації системи санепідбезпеки урядами Яценюка і Гройсмана, вже нинішня влада, в умовах пандемії, також втратила час для відновлення епідрозслідувань, і за ці півроку не було зроблено нічого, щоб знову набрати туди людей.
Як це роблять на Заході? Наприклад, лікар-епідеміолог, який пройшов курс навчання, має в підпорядкуванні групу з людей без вищої медичної освіти, яких навчили, як обдзвонювати контактних людей, як із ними говорити, як їх переконувати. Наш великий недогляд у тому, що у нас так цього і не було зроблено при тому, що рівень наших зарплат копійчаний у порівнянні з країнами Заходу і точно можна було б зацікавити багатьох людей такою роботою. Тому, на жаль, ми маємо те, що маємо - у нас нуль епідрозслідувань, і самі хворі часто телефонують тим, з ким контактували - з тих, кого згадали і знають особисто. Або не дзвонять через стигматизацію в статусу хворого ковідом, що ми бачимо. І все це за обмеженої кількості тестів, витрати на які переклали на людей, через що виходить, що тести здають більше ті, хто боїться і може собі це дозволити, а не ті, кому це дійсно треба. "Стрес-тест" пандемією в більшості своїй не витримала і реформована система первинної медичної допомоги - сімейні лікарі, на яких замкнулося все - пацієнти по телефону, організація тестування, виклик швидкої допомоги. Зараз ситуація в Україні, як на війні, а відповідальність за забезпечення населення медичною допомогою «розмита» між центральною владою та органами місцевого самоврядування, тому часто виходить так, як у приказці: «у семи няньок дитя без ока». Тому, як мені здається, в умовах надзвичайної ситуації повинен бути один начальник над нашою децентралізованою системою охорони здоров'я зі зруйнованою вертикаллю влади. Цифри статистики, які нам показують, істотно занижені, але у нас не буде таких цифр хворих, як, наприклад, у Франції, просто тому, що у нас обмежена можливість тестування, навіть після підключення до нього приватних лабораторій – усе має свої межі.
- Чи був карантин навесні помилкою? З одного боку, наша влада так і не використала час для підготовки, а з іншого – приклад Швеції показує, що краще було перехворіти влітку…
- Досвід Швеції сумнівний, тому що на мільйон населення кількість смертей виявилася значно вищою, ніж у сусідніх скандинавських країнах, Німеччині, Австрії та низці інших, і на рівні зі Сполученими Штатами Америки. Більш того, слід враховувати, що соціальне дистанціювання у Швеції дійсно відбувалося – за опитуваннями, 70% населення довіряють своїй владі і офіційним особам, які просили їх мінімізувати контакти, і тому значна частина людей так і вчинила. Наприклад, велика мережа кінотеатрів Швеції закрилася в березні не тому, що так вимагала держава, а тому, що люди просто перестали туди приходити.
До речі, дослідження на виявлення антитіл у безсимтомного населення показало їх наявність приблизно у 10%, що значно менше 50-60%, від показників можливого досягнення колективного імунітету. До речі, і економіка теж постраждала. Тому досвід Швеції не можна розглядати як повне збереження «нормального життя» і зразок для наслідування. Тим паче, що Швеція, у якій зараз починається друга хвиля, провела роботу над помилками у частині носіння масок і збільшення кількості тестувань. Інтрига сьогодні - наскільки там друга хвиля може розгорітися, і якою буде смертність, бо є наукові дані, і по грипу H1N1, і дані моделювання, що за велиої кількості перехворілих і загиблих, першою хвилею епідемія може і зовсім обмежитися. Тобто коли вносяться великі обмеження на рівні суспільства, то згладжується кількість хворих в одну хвилю, оскільки дається можливість системі охорони здоров'я переварити поточну кількість хворих і підготуватися до наступної хвилі. Друга і третя хвилі після зняття карантину будуть неминучими, і є публікації, що якщо порахувати кількість померлих за великий період часу, то при декількох хвилях їх може бути сумарно більше, ніж при одній дуже «великій» першій хвилі з подальшими невеликими сезонними підйомами кількості хворих, хоч і не в рази. Тому хорошого виходу із боротьби з пандемією немає - усі варіанти погані.
Тепер з приводу нашого першого локдауну. Тоді це була перша зустріч країн Західної Європи та Північної Америки з пандемією, тому що інформація з Китаю, по-перше, була обмеженою, а, по-друге, до неї була недовіра з урахуванням тоталітарності держави. І ось коли всі, у тому числі і Україна, побачили те, що відбувалося в Італії та Іспанії, то тоді рішення влади про карантин було цілком логічним. Але час, який на нього відвели, потрібно було використовувати з розумом, як це зробила більшість західних країн - для того, щоб підготувати систему, як, наприклад, підвести кисень, забезпечити збільшення кількості тестів і відпрацювати організаційні моменти, такі як епідеміологічні розслідування.
Читати такожКоронавірус вбив мера Борисполя-нардеп- Скільки українців вже перехворіло коронавірусом?
- Говорити по відчуттях - це політиканство. У занижених цифрах є як суб'єктивні, так і об'єктивні причини. Суб'єктивні - це обмежені можливості тестування і обмежений доступ до нього. Тобто, це те, про що я говорила – доступ до тестів не завжди є у тих, кому вони найбільше потрібні. Об'єктивні - діагностика на основі золотого стандарту ПЛР, яка визначає генетичний матеріал вірусу в носоглотці, у 30% може мати негативний результат. У світі кількість перехворілих оцінюють так: епідеміологи на науковій основі відбирають репрезентативні групи людей, які не хворіли точніше, не числилися серед хворих ковідом, і визначають частоту виявлення у них антитіл. За цим показником оцінюють і близькість популяції до досягнення колективного імунітету. Згідно класичної епідеміології, його досягнення можливе, коли 60-70% матимуть такі антитіла. У нас подібні обстеження не робилися.
Однак є питання до інформативності такого підходу. У тій же Швеції, де була важка перша хвиля, до кінця літа відсоток років людей з антитілами виявився менше 10%. Однак, це може бути пов'язано із тим, що антитіла можуть визначатися не у всіх, хто був інфікований як у тих, хто переніс COVID безсимптомно, так і у тих, хто мав симптоми, причому в цьому випадку концентрація антитіл може знижуватися після другого і третього місяця. Факт "зникнення" антитіл або зниження їх кількості у частини тих, хто перенесли ковід через 2-4 місяці встановлений, проте залишається невирішеним питання – чи означає це, що у перехворілих не зберігається імунітет. Тобто навіть правильно організовані дослідження безсимптомних людей не дають достатньої інформації про реальний стан речей. Якщо порівнювати зі Швецією, в Україні, швидше за все, перенесли інфікування ще менше людей і до колективного імунітету нам точно ще дуже далеко.
Читати такожНазваний єдиний спосіб, як не захворіти COVID-19
- До речі, експерти медичної сфери все більше висловлюють скепсису про колективний імунітет. На їхню думку, до появи вакцини, він може і не з'явитися. Наскільки це, по-вашому, відповідає дійсності?
- З твердженням, що без вакцини людству його не отримати, я солідарна. Хоча б тому, що, з високим ступенем ймовірності, навіть у перехворілих імунітет буде нетривалим. Тому без вакцини більша або менша частина перехворілих буде хворіти знову, і логічно, що колективного імунітету не отримати. Друге питання у тому, як оцінювати наявність імунітету. З урахуванням того, що рівень антитіл в крові з часом зменшується, і за несприйнятливість і захист від вірусів, які знаходяться всередині клітин, відповідають Т-лімфоцити, які знищують клітини разом з вірусом, для оцінки імунітету перехворілих і його стійкості одними антитілами не можна обмежуватися. Однак дослідження Т-лімфоцитів "пам'яті" технічно складніші, і навіть у світі вони не використовуються в практиці, не кажучи вже про Україну. Коротше кажучи, розраховувати на колективний імунітет без вакцини не доводиться.
- Якщо не запроваджувати карантин, як про це говорить президент, якою буде ситуація в лікарнях, які вже не справляються і з поточним потоком хворих?
- У лікарнях ситуація ускладнюється тим, що коронавірус – не грип, і госпіталізовані пацієнти потребують киснево-дихальної підтримки кілька днів-тижнів. Тому тривалість перебування в стаціонарі затягується до двох, а то й трьох тижнів, і лікарні залишаються заповненими на тривалий термін. Але більш критична нестача медиків. Я вірю тому, що пишуть деякі пацієнти про те, що вони бачать лікаря і медсестру раз на добу. Але ефективність лікування в стаціонарі залежить не тільки і не стільки від "чудо-таблеток", як від спостереження і контролю за станом пацієнтів, щоб вчасно надати допомогу, наприклад, у разі зниження рівня кисню, дати їм кисневу підтримку. Тому зараз мета номер один, на мою думку – матеріально зацікавити медиків, причому більше, ніж це робиться зараз.
Думаю, що нам не обійтися без відкриття додаткових шпиталів. Схильна вірити інформації в ЗМІ, що в Харкові хворі, у яких не надто впало насичення киснем, вже не поміщаються в стаціонар, а медсестра і лікар у спецкостюмах їздять по домівках і, якщо потрібно, ставлять крапельниці будинку, а самі хворі купують кисневі концентратори - якщо пощастить.
І чим більше у нас буде хворих, тим ця практика може стати поширенішою.
Зараз кисневі концентратори активно закуповують благодійні фонди, але проблема в дефіциті, який утворився в Україні. Я не думаю, що наша країна, яка раніше мала ракетну промисловість, не може почати випускати концентратори кисню з повітря з невеликим об'ємом. Тим більше, що для тих, хто знаходиться вдома, великі обсяги в принципі і не потрібні. Я не хочу малювати апокаліптичних сценаріїв з рефрижераторами на вулицях, але, однозначно, у боротьбі з коронавірусом багато провалів.
- Бачила, що ви розкритикували нещодавню постанова ВРУ про боротьбу з коронавірусом. Наскільки я зрозуміла з вашого поста на Фейсбуці, дії, описані в ньому, мало що допоможуть виправити. Як, на Вашу думку, зараз необхідно діяти, щоб знизити ризики?
- Якщо після цієї постанови швидко з'являться підзаконні акти, то це не безнадійно. Організація невідкладної допомоги дуже важлива - потрібно ухвалити закон і імплементувати його якомога швидше, а не розтягувати це на кілька місяців. Тут влада ще має можливість показати суспільству свою відповідальність перед громадянами.
- Повернемося до шпиталів. Минулого тижня МОЗ і президент заявляли про розгортання додаткових госпіталів у Києві, Одесі та Маріуполі. Зокрема, озвучувалася ідея перетворити на госпіталь Палац спорту. Наскільки це безпечно?
- Якщо в інших країнах, таких як США, Китай і навіть Росія, це робили і це працювало, то чому б не зробити нам? У будь-якому випадку, потрібно почати щось робити, адже ситуація критична. Серед лікарського співтовариства думки розділилися. Безумовно, краще було б побудувати новий шпиталь за весну і літо. Використання виставкових центрів у якості шпиталю - світова практика. І замість старого палацу спорту з трибунами у нас є Виставкові центри на лівому і правому березі Дніпра, більш сучасні і які було б легше підготувати. Однак з ними проблема в тому, що вони приватні. Що стосується небезпеки зараження, так як там будуть перебувати хворі з ковидом, то я її не бачу. Чи реально підвести туди кисень, поставити перегородки, монітори і як швидко це можна зробити в наших умовах - до цього у мене є великі питання. Але світ таким шляхом ішов. Більш того, у нас є ліжка інститутів Академії медичних наук України терапевтичного профілю, які не всі заповнені. І їх обговорюють як альтернативу. Але ці ліжка теж мають підведення кисню не більше ніж у 10% випадків. Тому потрібно рахувати, який з двох варіантів можна реалізувати швидше і дешевше.
- Ви і низка інших медиків, з якими мені доводилося спілкуватися, вже давно говорите про гостру нестачу персоналу. Водночас точаться дискусії про те, чи залучати до процесу лікування студентів та інтернів. Як, з вашої точки зору, можна вирішити цю проблему?
- Примусово залучати як безкоштовну робочу силу, під маркою того, що не зарахують інтернатуру або курс додипломного навчання без цієї роботи, я вважаю неправильним. Так, студенти після 3 курсу можуть працювати медсестрами, а інтерни - лікарями, під контролем старших товаришів, але тільки після якісного тренінгу, в тому числі, як правильно користуватися засобами індивідуального захисту, якими їх має забезпечити держава або місцева влада у повному обсязі. Однак за це їм потрібно запропонувати адекватні гроші. Багато студентів і інтерни підробляють, тому що стипендія - це копійки, а багато оплачують своє навчання самі. Тому, замість роботи в Макдональсі і масажів або "уколів" по домівках, багато хто піде на роботу з ковидними хворими. Питання в матеріальному стимулі, інакше це не працює. Це працювало раніше, коли молодь бачила приклад подвижництва з боку старших колег. А коли рівень моралі старших - низький, то це працювати вже не буде. Адже і зараз, і задовго до ковіду багато відділень лікарень трималися саме на студентах, які приходять працювати «постовими» медсестрами, підробляти і отримувати практику в професії.
- Президент анонсував вакцину українського виробництва. На цю справу виділили аж 500 тисяч доларів (у той час як США виділили 1,2 млрд доларів). Є інформація, що ця вакцина буде вітчизняною тільки на папері, оскільки вона, умовно кажучи, може бути іноземною, але з українською етикеткою. Як вважаєте, наскільки можлива поява такої вакцини в нинішніх умовах?
- Я поділяю скептичну думку частини колег і суспільства. Не можна на голому місці налагодити високотехнологічні наукові дослідження з нуля від лабораторії до того продукту, який можна безпечно вводити людям. В Україні немає жодної лабораторії третього і четвертого рівня біобезпеки, в якій можна працювати з вірусами, про що можна говорити?! Те, що ми чуємо, вакцину хоче робити приватна компанія, яка до цього продавала реактиви для лабораторій, а зараз зробила ІФА-тести на виявлення антитіл до збудника ковід. І раптом, "на блакитному оці", такий амбітний проект?! Хочу додати, що тільки близько 5% нових ліків, у тому числі біологічних, які створюються, доводять свою ефективність і безпеку в трьох фазах клінічних досліджень, які вони повинні пройти для отримання сертифікації. Вартість такого процесу в доларах. У світі в роботі вже є понад 100 вакцин проти ковіду на різних етапах досліджень. Тобто з високою ймовірністю, вакцина з доведеними ефективністю і безпекою, схвалена ВООЗ, в світі вже через півроку буде. І Україна увійшла в консорціум бідних країн, яким багаті країни виділять певну кількість доз вже навесні. Безумовно, розвиток науки в Україні надзвичайно важливий, і без цього ніяк не можна, але, як мінімум, перед тим, як вкладати бюджетні гроші в проект приватної компанії, потрібно отримати офіційний експертний висновок від НАНУ і НАМН про перспективність цього проекту.
Ще одне міркування. В умовах недовіри людей до вакцин, особливо в Україні, згодних вакцинуватися "першою українською вакциною" навряд чи буде багато.
-Один із розробників вакцини заявив, що вакцину можуть почати тестувати через 3 місяці, а через рік вона вже може бути повністю придатною для масового використання. Чи реальні такі терміни і які можуть бути ризики від такого поспіху?
- Я в це не вірю. Ці заяви зацікавлених осіб, причетних до цієї історії, повинні бути підкріплені висновком незалежних експертів наших академій наук. Наприклад, Харківського інституту мікробіології імені Мечникова, який не так давно називався інститутом вакцин і сироваток. Неприємно бачити залучення президента до цієї історії. Українська вакцина за рік не з'явиться точно. Три фази досліджень, друга і третя - на людях, причому третя фаза має на увазі участь 20-30 тисяч людей. Або тоді йти шляхом Росії, яку ми засуджуємо (що, до речі, правильно), яка після досліджень на 76 добровольцях у другій фазі сертифікувала цю вакцину і паралельно з проведенням третьої фази вводить її людям. Йти цим шляхом ми не зможемо.
-Ось уже кілька тижнів активно обговорюють і російську вакцину. Незважаючи на те, що МОЗ заперечує факт переговорів з російською стороною про постачання, подейкують, що ця вакцина все ж потрапляє в Україну в приватному порядку. Наскільки вона безпечна?
- Кожна людина вільна і несе відповідальність за свої дії і рішення самостійно. Я вважаю, що ризики до проведення третьої фази випробувань і до реєстрації вакцини в нашій країні -великі. Я б так не робила і вводити її не раджу.
- Днями стало відомо, що Україна закупила ремдесівір, які визнають неефективним. В яких випадках він може допомогти і для чого у нас його закупили?
- З приводу ремдесивіру є свіжа інформація, що незважаючи на результати досліджень, які не показали здатності зменшувати летальність або потребу в штучній вентиляції легенів, Управління з контролю якості харчових продуктів і лікарських засобів США (FDA) зареєструвало ремдесивір як противірусний препарат для лікування ковіду. Не виключаю, що і в цьому випадку не обійшлося без політики – в США частина авторитетних медиків критикують таке рішення FDA, до речі, як і частину інших рішень центру контролю за захворюваністю (СDC), але, тим не менш, це сталося. Що стосується доказової бази для ремдесивіру, тобто низка досліджень, які показали його ефективність у плані прискорення позбавлення від симптомів, на 3-5 днів. Той же Таміфлю, який вже став культовим у лікуванні грипу, по суті дає те ж саме. МОЗ почав проводити закупівлі задовго до завершення досліджень під егідою ВООЗ, коли на ремдесивір у світі покладали великі надії. Наскільки я знаю, мова йде про індійському генерику (копії) за легкотравною ціною. Крім того, частина досліджень ремдесивіру у інших категорій пацієнтів, ніж у проведених раніше дослідженнях, тривають, і можливо, буде уточнена «ніша» для його найбільш ефективного застосування.
- Є думка, що піки захворюваності припадуть на зимові місяці, а ковід знизить обороти ближче до березня. Наскільки можливий такий сценарій?
- Він вірогідний через те, що з похолоданням ми більшу частину часу будемо проводити в приміщеннях з поганою вентиляцією, без ультрафіолету, який прискорює загибель вірусу на поверхнях. Навесні буде тепліше, у нас буде більше соціальної активності на вулиці, тому темпи поширення інфекції зменшуватимуться. Це логічно.