Ймовірність виборів в Україні у 2024 році висока, є всі ознаки виборчої кампанії - Кошель

Вибори в Україні під час війни ризиковані, РФ спробує їх фальсифікувати, переконаний експерт.

В Україні дедалі активніше починають обговорювати питання проведення виборів під час війни. За деякими даними, озвученими в медіа, президентські вибори можуть відбутися вже у березні 2024 року.

В інтервʼю Главреду голова організації “Комітет виборців України” Олексій Кошель розповів, чому проведення виборів під час війни ризиковане для української влади, чи дійсно Захід тисне на Україну та чи визнає українські вибори легітимними, для кого можуть запровадити електронне голосування, та як Росія намагатиметься вплинути на хід виборів.

Розкажіть, будь ласка, як за поточних умов може виглядати виборчий процес?

Якщо коротко, це буде надзвичайно ризикований процес. Я б його, швидше, порівняв із політичною авантюрою.

Перша проблема – не забуваємо, що в нас є Основний закон, який не прямо, але вказує на те, що вибори в умовах правового режиму воєнного стану не проводяться. Іншими словами, без тлумачення Конституційного суду України (КСУ) навіть вести розмову про вибори сьогодні не варто. Тому що реалізація політико-правового сценарію, коли вибори проводять незважаючи на норми Конституції – це дуже сумнівний варіант, який підірве довіру до виборів і до результатів волевиявлення.

Друга проблема пов'язана з організацією виборчого процесу. Станом на сьогодні, за різними оцінками, є близько 5 мільйонів внутрішньо переміщених осіб, переважна більшість з яких або не оформила свої документи, або проживає в інших місцях, або так звані чоловіки призовного віку, які є внутрішньо переміщеними особами, просто переховуються. Тому залучити цих громадян до виборів буде надзвичайно складно. Крім того, в нас є близько 7 мільйонів громадян, які перебувають за кордоном, і ця цифра постійно змінюється. Не будемо брати до уваги дітей, але не забуваємо, що до 24 лютого за урядовими даними за кордоном в нас перебували близько 3,5 мільйонів громадян-трудових мігрантів, а в пікові періоди сезонних робіт ця цифра зростала вдвічі.

Тобто за найскромнішою оцінкою в нас 7-8 мільйонів виборців проживають за кордоном. Організувати процес їхнього голосування буде надзвичайно складно, тому що ми маємо дуже невелику кількість дільниць на території посольств і консульств, тому навіть в період до 24 лютого для голосування громадянам потрібно було зробити цілий подвиг. Адже їм потрібно було відправлятися за сотні кілометрів, відстоювати довгу чергу для того, щоб проголосувати. Скажімо, в Австралії окремим виборцям навіть доводилося навмисно сідати на літак і летіти 1 500 кілометрів, аби мати змогу реалізувати свої виборчі права. Це абсолютно реальний факт, тому зараз, при величезній кількості виборців, нам потрібно повністю змінювати підходи і організовувати або нові форми голосування, або кардинально збільшувати кількість дільниць. А це все в умовах війни потребує часу, видатків і надзвичайно серйозних зусиль.

Третя проблема (і вона сьогодні є ключовою) – це проблема безпеки українських громадян. По-перше, ніхто не може дати гарантії, що в день голосування в Україні не пролунає кілька повітряних тривог. А це, своєю чергою, призведе до багатьох проблем, пов'язаних з укриттями. Хочу нагадати, що у школах та дитячих садочках, де зазвичай розташовані виборчі дільниці, не скрізь є укриття. Тому виникає питання – що робити із чергою перед виборчою дільницею, коли пролунає повітряна тривога? Відповіді на це питання не може дати ніхто. По-друге, що робити із виборчою комісією, виборчою документацією, зі скриньками для голосування? Нести їх до бомбосховища, якого немає? Тобто це складний організаційний процес.

А враховуючи підлість ФСБшної путінської машини, ми можемо цілком припускати, що росіяни спробують надати виборчим процесам в Україні елементи крові. Ніхто не може дати гарантії, що не повториться трагедія із селом Гроза у Харківській області в інших населених пунктах у день голосування. Тим більше цілком очевидно, що вони захочуть, щоб з перших днів після виборів новообраний глава держави чи новообраний парламент чітко пов'язувались у громадян України з трагедіями, обстрілами і кровʼю. Тому коли зараз лунають абсолютно серйозні розмови про те, що влада вагається, вирішує організовувати чи не організовувати вибори, то тут варто слухати не політтехнологів, тобто не опиратися на рейтинги та показники довіри, а виходити з того, які ризики для громадян України це створює, і чи має держава можливості такі ризики мінімізувати. Але, очевидно, ризики, пов'язані з обстрілами, мінімізувати просто не вдасться, тому найбільш розумний спосіб – забути розмову про вибори і провести їх після завершення війни.

Нардеп Олексій Гончаренко заявив, що президент Зеленський нібито дав доручення готувати саме президентські вибори у березні 2024 року і пояснити це тим, що це, з одного боку, нібито вимога західних партнерів, а з іншого – це останній конституційний термін, після якого Зеленський як президент нібито втрачає легітимність. Наскільки можливий саме такий сценарій та чи дійсно у такому разі легітимність Зеленського на посаді президента може бути під питанням?

У питаннях тлумачення Конституції всім варто орієнтуватися або на думку авторитетних фахівців з конституційного права, або ж на рішення Конституційного Суду. Ще раз наголошую – нам зараз надзвичайно не вистачає тлумачення КСУ щодо дотримання Конституції і можливості проведення виборів. Але зараз не потрібно володіти таємною інформацією, щоб побачити, що в Україні де-факто розпочався виборчий процес. Наприклад, я бачу, що в кількох регіонах великими накладами поширюється газета “Слуга народу” з позитивними матеріалами про президента України Володимира Зеленського. Починаючи з 24 лютого 2022 року, усі партії працювали виключно у форматі волонтерських штабів, а тут вже почалася пряма рекламна кампанія. Крім того, ми бачимо надзвичайно високу активність окремих потенційних кандидатів, зокрема Олексія Арестовича, який також вже розпочав активну виборчу кампанію, Юрія Бойка, який двадцять місяців боявся сказати зайвого публічного слова, а тепер почав проводити формат передвиборчих акцій, де виступає захисником російськомовних громадян України. І таких прикладів ми можемо наводити ще багато.

Ми маємо усі публічні ознаки виборчої кампанії, що може свідчити про те, що ймовірність сценарію проведення виборів у 2024 році надзвичайно висока.

Ще до початку повномасштабного вторгнення обговорювалося питання запровадження електронного голосування. Це можуть зараз на це піти, пояснюючи це неможливістю надання гарантій безпеки голосування виборців?

Я переконаний, що це може стати великою помилкою, яка може обійтися нам надзвичайно дорого. Питання електронного голосування – це питання далекого майбутнього для дуже вузьких груп виборців. Якщо зараз серйозно говорити про електронне голосування, я б говорив про це у контексті голосування екіпажу станції “Академік Вернадський”, можливо про моряків, які перебувають на суднах за межами своїх портів. Бо питання електронного голосування для нас дуже ризиковане.

По-перше, є питання кібербезпеки. Хотів би нагадати, що прихильники е-голосування завжди посилаються на приклад банківських карток. Мовляв, ми в мережі Інтернет використовуємо власні гроші за допомогою карток, то чому не можна довірити Мережі свій голос? Але влітку цього року один з українських онлайн-банків впродовж одного тижня мав два серйозних збої в системі, внаслідок чого клієнти не могли користуватися своїми коштами. Хто дасть гарантії, що вся кібермашина РФ в день голосування не буде працювати на те, щоб хоча б на певний час паралізувати процес голосування? Відповіді на це питання не має ніхто, тому потрібно бути з цим надзвичайно обережними.

По-друге, є питання довіри до електронних механізмів. Так сталося, що в нас була своя історія з транзитним сервером у 2004 році, з заявами політиків, які після виборів заявляли про крадіжку у них перемоги, або навпаки про перемогу. Чи про подолання пʼятивідсоткового барʼєру, наявність протоколів з мокрими печатками, а пізніше зʼясовувалося, що жодних протоколів не було, і це були звичайні політичні спекуляції. Тому якщо ми спробуємо на цих виборах запровадити голосування через “Дію” чи в інший спосіб, ми отримаємо для себе кілька нових і досить серйозних ризиків у вигляді часткової суспільної нелегітимності виборів та результатів голосування. І перед тим, як ухвалювати таке рішення, владі потрібно подивитися на результати останніх опитувань, де 65 відсотків громадян повʼязують електронне голосування з ризиком фальсифікацій.

Якщо говорити про причину проведення цих виборів, чи дійсно це вимога західних партнерів, чи це просто якісь внутрішні процеси?

Нагадаю, що тиждень тому мав відбутися день голосування, де українці обирали б склад парламенту нового скликання. Ми цей час пройшли, і нічого страшного не сталося – соціологія демонструє, що громадяни України з розумінням ставляться до того, що вибори в умовах воєнного стану не проводяться. Більше того, навіть вбачають для себе низку загроз за умови організації таких виборів.

Так само мало б статися і з президентськими виборами. Тим більше, парламент має запас міцності – якщо проаналізувати кількість ухвалених ним законів, ми бачимо, що було ухвалено на 30 відсотків більше законів, ніж до 24 лютого 2022 року. Звісно, кількість законів – це не головний критерій оцінки роботи парламенту, але попри все низка факторів доводить, що запас міцності у Верховної Ради все-таки існує.

Довіра до президента станом на сьогодні становить 73 відсотки, що теж доводить наявність довіри до інституту президента. І не проведення виборів жодним чином не позначиться ані на легітимності, ані на ставленні до владних інституцій. Тому зараз причина проведення виборів лише одна – політтехнологічна. Саме політтехнологи визначають, коли вигідно чи невигідно проводити вибори, які рейтинги та як вони можуть змінюватись, як можуть посилюватися позиції конкурентів.

Зараз для Зеленського саме такий сприятливий час. Йому цілком вигідне проведення президентських виборів у березні наступного року, тому що, по-перше, він є лідером за електоральною підтримкою. Принаймні згідно публічно оприлюднених опитувань у медіа, Володимир Зеленський є лідером електоральних симпатій з великим відривом. По-друге, оскільки у чинного президента 73 відсотки довіри, будь-який політтехнолог скаже, що високий рівень довіри дуже легко трансформується в рейтингові показники на виборах. Адже після війни, коли нормалізується процес політичного життя, повернеться звичний формат медійного життя, коли українці повернуться до звичних форм критики влади, висловлювання політичних позицій, зʼявиться значно більше опозиційне поле. Тому що в умовах війни українська опозиція, фактично, погодилася на звуження не тільки своєї діяльності, а й органів влади. Фактично, самоцензурою займаються і політики, і журналісти, і експерти, тому критика влади мінімальна, оскільки існує певний консенсус в суспільстві щодо підтримки влади та ЗСУ. Тому цілком очевидно, що на другий день після завершення війни у будь-якому форматі рівень опозиційних заяв зросте в рази – буде багато незручних питань до глави держави, починаючи від корупції та завершуючи низкою проблемних моментів у перші дні війни. І це, цілком можливо, може серйозно похитнути його рейтинг.

Саме тому вибори в умовах війни є надзвичайно вигідними, причому як президентські, так і парламентські. Тому що по суті від виборів усувається така потужна сила, як військові. А це – 94 відсотки підтримки з боку громадян. Нехай вони не оформлені у політичні партії, але політичні партії будуть змагатися за те, щоб прикритися військовими, включити їх до перших пʼятірок виборчих списків та надати собі армійського забарвлення. Але чи зможуть військові в умовах парламентської кампанії вести вибори? Ні, вони зможуть лише формально балотуватися. Тому вибори в умовах війни та після війни – це дві різних за характером виборчі кампанії та два різні впливи військових. І я переконаний, що після війни ми отримаємо парламент, де учасники бойових дій та відомі волонтери становитимуть не менше, ніж половину від їхнього складу.

Ви раніше згадували про висновок КСУ щодо проведення виборів. Якщо його не буде, наскільки президентські вибори, якщо такі відбудуться, можна буде вважати легітимними?

Що стосується питання парламентських виборів, в Конституції досить чітко вказано, що в умовах правового режиму воєнного стану парламент продовжує свої повноваження. Щодо президентських виборів Конституція говорить лише опосередковано. Але в обох варіантах для нас було б важливим отримати висновки КСУ.

Однак, коли ухвалюються політико-юридичні рішення, прикладів нехтування Конституцією в нас є багато. Хочу нагадати, що розпуск парламенту попереднього скликання також відбувся з порушенням норм Основного закону, але усі про це згодом забули.

Тому я не виключаю того, що цього разу, без жодних висновків КСУ теж може бути ухвалене політико-юридичне рішення та призначені вибори. А питання легітимності буде не у юридичній площині – це може бути комплекс факторів, які можуть вплинути на суспільну легітимність. Скажімо, кілька повітряних тривог, коли в день голосування різко знизиться явка виборців, буде неможливо проголосувати громадянам за кордоном. У разі парламентських виборів ймовірна неможливість військових повноцінно реалізувати своє право балотуватися і бути обраними. Наприклад, у президентських рейтингах соціологи розміщують Головнокомандувача ЗСУ Залужного, але чи зможе бойовий генерал під час війни брати повноцінну участь у виборах? Формально він, звісно, може балотуватися, але проводити кампанію та повноцінно зустрічатися з виборцями, дискутувати, очевидно, не зможе. Тому враховуючи юридичну площину і реалії війни, владі було б доречно дати публічну заяву про те, що вибори під час війни неможливі, і краще дочекатися завершення правового режиму воєнного стану. Багато країн світу вже проходили такі трагічні події – нагадаю, що у Великій Британії під час Другої Світової війни вибори не проводилися упродовж десяти років, і нічого страшного не сталося.

До речі, якщо суспільної легітимності в України ще можна досягти, чи буде сприйматися проведення цих виборів західними партнерами? І чи не зіграють згодом ці вибори з нами злий жарт?

Зараз дуже часто говорять про те, що західні партнери ледь не тиснуть на українську владу у питанні проведення виборів. Це досить смішна оцінка, тому що ми бачимо лише дві заяви. Перша – глави ПАРЄ Кокса, від якої він, до речі, пізніше відмовився і сказав, що його слова були вирвані з контексту. І друга заява авторитетного, але лише одного американського сенатора Ліндсі Грема. Відтак говорити про фактор тиску дещо наївно. Більше того, була чітка заява з боку МЗС Німеччини, де говорилося, що питання виборів – це виключно внутрішнє питання України.

Тому західні союзники, ймовірно, зберігатимуть нейтралітет, але в разі наднизької явки виборців та проблем, повʼязаних із безпекою (а вони, ймовірно, будуть), це – найгірший сценарій з можливих, і тому варто було б від нього відмовитися.

А які тоді можуть бути наслідки?

З юридичного боку, навіть якщо виборець прийде та проголосує, це означатиме, що вибори відбулися, тож у цьому проблем не буде. Але наступні вибори будуть дуже знаковими для України, і до них буде уважно придивлятися увесь колективний Захід, Тому що інтеграція до Європейського Союзу не лише формальний процес. Тобто це не лише ухвалення законопроєктів чи окремих рішень виконавчою владою, головне – це критерії демократії, свободи слова, в тому числі і в питанні спроможності організувати та провести чесні, вільні та демократичні вибори.

Саме за цією формулою Захід сприйматиме те, що буде відбуватися в Україні. І для нас важливо провести бездоганні вибори, щоб не було питань оцінювання впливу “єдиного марафону” на думку громадян, тіньових фінансів, які витрачаються на вибори. Цілком очевидно, що у березні 2024 року безпроблемними вибори бути просто не можуть.

Я маю на увазі, чи може це якось позначитися на допомозі Україні? Умовно кажучи, чи може Угорщина чи інша країна, яка не надто підтримує Україну, потім грати на тому, що президента, мовляв, обрали нелегітимним способом і тому не треба їм допомагати?

Звісно, спекуляції навколо результатів виборів обовʼязково будуть незалежно від того, проведемо ми їх бездоганно чи з проблемами. Зверніть увагу, як упродовж останніх десятиліть Росія активно працює над впливом на виборчі процеси у країнах пострадянського простору та у світі загалом. Росіяни втручаються у вибори там, де тільки можна – зокрема, вони створювали цілі інституції, так звані групи спостереження від країн СНД, які давали свою публічну оцінку.

Відповідно, варто очікувати, що у разі виборів в Україні ФСБшні утворення у Європі суттєво активізуються. Тому навіть якщо ми проведемо кришталево чесні вибори, ми побачимо негативну оцінку з боку угорського міжнародного спостерігача, який буде слідкувати за виборами дистанційно з екрану свого компʼютера в Будапешті, а також з боку окремих проросійських політиків на Заході.

Те, що ми отримаємо негативну оцінку від “Альтернативи для Німеччини” – проросійської політичної сили, яка згідно даних німецьких розслідувачів фінансується Росією, цілком очевидно. Як і те, що занепокоєння результатами висловить Будапешт. І це теж буде частиною війни, яка ведеться не лише у військовому, але й у політичному плані, і Росія своїх “союзничків” обовʼязково задіє.

До речі, чи поїдуть до нас міжнародні спостерігачі? Адже якщо їх не буде, то, наскільки я розумію, це теж впливатиме на оцінку легітимності виборів.

За будь-якого формату проведення виборів, Україна має жорстко відкидати так званих спостерігачів від проросійських структур та політичних партій у Європі. Незважаючи на те, що скаже нам Захід та міжнародні організації. Тому що Росія намагатиметься спекулювати виборами в Україні. Наприклад, під час вчорашніх місцевих виборів у Молдові був скандал, повʼязаний з тим, що від ОБСЄ до Молдови намагалися вʼїхати кілька громадян РФ.

Якими б не були дата і формат виборів, я переконаний, що до нас обовʼязково приїдуть представники ОБСЄ, спостерігачі з кількох інших авторитетних організацій. Очевидно, участь у спостереженні будуть брати представники посольств іноземних держав. Тобто у будь-якому разі, навіть за умов війни, у нас буде досить авторитетне представництво для того, щоб на міжнародному рівні можна було дати позитивну оцінку для України. Але цілком очевидно, що виходячи з фактору безпеки, у прифронтових районах спостереження буде надзвичайно обмеженим.