26 жовтня в російських Telegram-каналах стали поширювати нові відомості про смерть російського диктатора Володимира Путіна. Цього разу він нібито "помер" внаслідок зупинки серця в резиденції на Валдаї і в Росії "починається переворот".
В інтерв'ю Главреду російський соціолог, публіцист, автор книг Ігор Ейдман розповів, кому вигідні чутки про смерть Путіна, хто може стати його наступником і що стане реальною причиною загибелі диктатора.
З чим пов'язана нова хвиля розмов про стан здоров'я Путіна?
Чутки про те, що Путін помер, звичайно, повна маячня – обговорювати тут абсолютно нічого. Нічого екстраординарного з ним не відбувається. На жаль, він не смертельно хворий і не помер, а озброєний і дуже небезпечний.
У таких чуток є різні причини. Деякі люди намагаються на цьому хайпувати (я маю на увазі відомих розповсюджувачів), тим самим привертаючи увагу і збільшуючи відвідуваність своїх ресурсів.
Але головне, я впевнений, що російські спецслужби такі чутки теж підтримують і значною мірою ініціюють, впроваджуючи їх в інформаційне поле через своїх інфлюенсерів. Тому що злочинцеві вигідно, якщо оточуючі вважають, що він вже на ладан дихає, а тому ловити і знешкоджувати його безглуздо. Такий меседж посилають, перш за все, західним спецслужбам і різним противникам Путіна в олігархаті та інших структурах, які теоретично могли б його усунути шляхом замахів і змов.
За аналогією зі Сталіним та іншими диктаторами в російській владі, про смерть диктатора довго не повідомляють. Якщо гіпотетично з Путіним щось трапляється, чи можуть проявитися якісь непрямі ознаки, за якими буде зрозуміло, що він дійсно помер?
Якщо Путін помре, то не думаю, що його смерть можна буде довго приховувати – можливо, добу або дві. До речі, смерть Сталіна довго не приховували – якщо мені не зраджує пам'ять, кілька діб не повідомляли про інсульт, але про смерть повідомили значно швидко. Безумовно, такі випадки бували і на пострадянському просторі. Наприклад, в Азербайджані була каламутна історія зі смертю Гейдара Алієва, в Узбекистані зі смертю Іслама Керімова, про яку теж довго не повідомлялося. Я не буду фантазувати, за якими ознаками можна зрозуміти, коли Путін помре.
Ось раніше, коли таке відбувалося, то вмикали "Лебедине озеро". Чи можливо зараз щось подібне?
Можливо, в той же день, коли ввечері оголосять про смерть Путіна, з ранку можуть бути якісь зміни в програмах ТБ, увімкнуть якусь трагічну музику, щоб поступово підготувати людей, поки верхівка вирішить свої питання. Але це не може тривати довго. Не може бути такого, щоб тиждень або навіть кілька днів по російському телебаченню були скасовані всі програми, грав вальс Шопена з ранку до вечора, а про смерть Путіна не оголошували.
Тобто всі ці чутки про двійників - неправда?
Це все нісенітниця, яку взагалі не варто обговорювати.
Ви сказали, що повідомлення про смерть Путіна можуть притримати, щоб вирішити якісь свої справи. Про що може йти мова, і хто може його замінити?
Згідно з Конституцією РФ, після смерті Путіна виконувати обов'язки президента повинен прем'єр-міністр Мішустін. Я не думаю, що у Путіна є якийсь інший, таємний наступник.
Якщо дійсно Путін помре, як це вплине на продовження війни в Україні?
Смерть тирана змінить дуже багато. Режим в Росії абсолютно персоналістський, все зав'язано на волі однієї людини. І його відхід з життя призведе до капітальних змін, як завжди було в історії Росії.
Як було після смерті Миколи I, Сталіна і навіть Брежнєва. Важко сказати, з якою швидкістю, але зміниться все. І я впевнений, що жоден наступник Путіна не буде продовжувати його абсолютно божевільну, абсолютно не потрібну нікому, крім божевільного диктатора війну проти України. Всі будуть намагатися, по-перше, припинити війну, і, по-друге, домовлятися із Заходом про якісь нові умови взаємин.
Як довго Путін може залишатися при владі?
Я сподіваюся, що йому недовго залишилося правити. Але він піде не тому, що скоро помре, і не в результаті демократичних виборів, яких немає в Росії – його знищить поразка у війні проти України і подальший неминучий крах режиму. У процесі поразки у війні своя ж верхівка його усуне, щоб все на нього звалити і знову намагатися домовлятися із Заходом.
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968, Горький) — російський соціолог, один з найбільш публікуваних дослідників путінізму як соціальної і політичної системи.
З 1995-го по 2002-й рік очолював піар-агентство "Центр соціальних інновацій". Ігор Ейдман є автором антиолігархічної кампанії Бориса Нємцова.
З 2002-го по 2005-й рік Ігор Ейдман працював одночасно в центрі політконсалтингу "Ніколло М" і Всеросійському центрі вивчення громадської думки (він же ВЦВГД).
У 2010-му році виступив одним з підписантів Опозиційного листа "Путін повинен піти".
У 2011-му році переїхав до Німеччини.
Ігор Ейдман в 2014-му році випустив книгу "нова національна ідея Путіна". У 2016-му році була видана його книга " Система Путіна: куди йде нова російська імперія?"
Ігор Ейдман — автор численних публікацій і статей, активно пише на своїх сторінках в соцмережах. У своїх матеріалах він детально розбирає сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, "духовні скріпи" і "русский мир".