Країна-агресор Росія після демонстративного підриву Каховської ГЕС готує новий теракт на Запорізькій АЕС. Зокрема, на одному з блоків станції, яку контролюють російські військові, розмістили предмети, схожі на вибухівку. Крім того, у Енергоатомі заявили, що один з блоків окупанти хочуть перевести у режим гарячої зупинки, що може створити аварійну ситуацію.
В інтервʼю Главреду дипломат, керівник Центру досліджень Росії, колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко розповів, чому Росія активізувала погрози підривом ЗАЕС, як Захід може відреагувати на інцидент та чи втягнеться НАТО у війну в Україні.
Для чого Росія саме зараз починає інформаційно розганяти повідомлення про можливу провокацію на Запорізькій АЕС?
Я дуже сумніваюся, що Росія дійсно наважиться на те, чим лякає. Сподіваюся, що не публічно, по дипломатичних або розвідувальних каналах Москву попередили про те, що такого робити не потрібно. Тому, мені здається, це просто продовження ядерного шантажу, яким Росія зараз дуже активно займається, намагаючись виторгувати собі якісь позитиви. Але я думаю, що навряд чи це їй вдасться.
А що саме вона може виторгувати в такому випадку - на що вона розраховує?
Вона може виторгувати собі те, що не один тиждень обговорює на всіх промосковських каналах, пабліках і так далі, які поки що, на превеликий жаль, мають місце в Європі і Америці – це замороження конфлікту. Це те, про що вони мріють, і що є для них темою №1. І те, що роблять або відверті союзники Росії такі, як Орбан чи Сійярто, або дещо приховані, як Ватикан, який продовжує робити вигляд, що головне – не покарати агресора, а погодитися з тим, що він може захопити чиюсь територію. Тому тут логіка дуже зрозуміла.
А вони довго можуть нагнітати в такому випадку – поки не доб'ються бажаного чи в них є певний часовий люфт? Бо росіяни вже не вперше про це говорять, і зараз чергова фаза цього нагнітання.
Посилена черговість зараз, бо вони бачать, що попри все, що вони набудували на півдні і сході, українські війська, хоч і повільно, але впевнено ламають їхню оборону. Якщо ця оборона буде проламана, а точніше коли, тоді Росії, власне, залишається повторити те, що вони зробили під Харковом. І зробити це як на півдні, так і на сході. Тому зараз іде в хід шантаж вже ядерного характеру. Поки що, так би мовити, мирного, але не варто забувати, що вони зможуть потім перейти до шантажу застосуванням тактичної ядерної зброї, бо можуть у будь-який момент написат, що під загрозу поставлено існування російської держави. А це у них – один із аргументів застосування ядерної зброї. Тож це тактика, яка зрозуміла, і вони цю роботу будуть продовжувати.
Я думаю, нам треба на це реагувати з обережністю, але спокійно. Мені здається, що публічність у цій сфері та інформація, яку отримує влада від розвідок, нашої та зарубіжних, та дуже швидке оприлюднення таких фактів та намірів дуже серйозно зменшують ризик застосування провокації або ж самої ядерної зброї.
Якщо буде така провокація (бо від росіян можна чекати чого як можна чекати чого завгодно, тим паче, що ніхто не очікував підриву Каховської ГЕС), і росіяни розумітимуть, що їм немає чого втрачати, чи трактуватиме це Захід саме як акт ядерного тероризму?
На мою думку, поки що ні. Сумно про це говорити, але аналізуючи позицію наших західних партнерів, які продовжують діяти за принципом “Україна повинна перемогти, але Росія не повинна програти”, вони будуть вигадувати тисячу і одну причину для того, щоб не почути, не побачити і зробити вигляд, що це не до них. Так і здається, що поки що у західного політичного класу в цілому ще немає розуміння простої істини, що така Росія їм не потрібна і для них самих є найпершою загрозою. Далеко не Китай, який поки що лише намагається накопичувати якийсь потенціал, а от з РФ вони мають пряму і безпосередню загрозу у себе під носом.
Якою може в такому випадку бути реальна реакція Заходу на цьому етапі, якщо вони будуть всіляко шукати відмовки?
Такою самою, як і щодо Каховської ГЕС – будуть вивчати ситуацію, казати, що не знають, хто ж це зробив, і будуть казати, що головне зараз – ліквідувати наслідки цієї провокації. Звернуться до ООН, щоб вона надіслала гуманітарні вантажі та місії, тобто десь такою буде реакція. Я не думаю, що зараз вони психологічно готові до того, щоб жорстко відповісти Росії. Цей страх він засів у кістках, і, на жаль, поки що він ніяк звідти вилізти не хоче.
Підкажіть, будь ласка, що ще такого має статися (бо ми вже за ці 16 місяців багато чого бачили), щоб Захід нарешті почав реагувати так, як має реагувати на такі події?
Ну просто в на США, Великій Британії, Німеччині, Франції мають з'явитися лідери на кшталт Рейгана, Де Голля, Черчилля, які вміли брати на себе відповідальність і не боятися. Бо якщо будуть такі, як Меркель, Обама чи Саркозі з попередньої, так би мовити, когорти, то чекати на зміну позиції нам не потрібно.
Зважаючи на те, що це нагнітання відбувається саме зараз, а наступного тижня у Вільнюсі має відбутися саміт НАТО, ці російські провокації можуть бути повʼязані з тими рішеннями, які можуть бути там ухвалені?
Вони безпосередньо можуть бути повʼязані, тому що це може бути черговим актом ядерного шантажу. Мовляв, дивіться, ми несповна розуму, можемо робити те, що нормальні люди вважають неможливим. Тому це теж елементи політики, про яку ми з вами говорили, політики залякування. Тобто того, що, мовляв, краще ви від нас відійдіть подалі, віддайте Україну, а ми далі будемо дивитися. На жаль, логіка, ймовірно, саме така.
Боючись Росії та її подальших дій, чи може Захід піти на те, щоб “задобрити” Росію? Адже вона, очевидно, не перестане шантажувати ядерною зброєю. Чи може він піти, наприклад, якщо не на заморозку війни, якої прагне РФ, то на зменшення поставок озброєнь Україні?
Якщо ми говоримо про Захід як про країни, що об'єднуються певними цінностями, то програвати Заходу в Україні означає програвати всі свої цінності. Якщо вони справді є для них важливими, то такої поразки бути не може. Що означатиме, якщо в умовному мирному договорі буде записано, що загарбані землі залишаються під російським контролем? Це буде означати, що система міжнародного права, яка існувала після Другої світової війни, припинила функціонувати. І це означає, що будь-хто, будь-де – це може бути Азія, Африка, будь-яка країна у будь-якій точці світу – може напасти на свого сусіда, захопити частину території і сказати, що так і було. А це – катастрофа глобального характеру.
Тому я думаю, що навіть прикриваючись тезами про мир і те, щоб більше не гинули люди, не можна пояснити і виправдати такий підхід. Так чи інакше, Захід із цим погодитися не може. Відтак, не може бути припинено постачання озброєнь, надання Україні фінансової, економічної та іншої допомоги, тому що поразка України - це поразка Заходу. Питання лише в кількості і якості – можна давати в день по чайній ложці і тримати ситуацію такою, якою вона є. Можна дати багато і одразу, і переломити хід війни на користь України, але тоді виникає питання про те, що Росія може після поразки в Україні розсипатися. Тому що, скоріше за все, після такої поразки впаде путінський режим, а що далі вони не знають. Вони не розуміють і не хочуть розуміти, як діяти далі. Вони не хочуть планувати, передбачати, не хочуть вивчати можливі сценарії та готуватися до них. Тому ми маємо оцей баланс між тим, щоб Україна не програла, вірніше, щоб теоретично виграла, але щоб і Росія теоретично не програла. І ці гойдалки продовжуються.
Відповідно, про втручання НАТО після такого інциденту також говорити не доводиться, я правильно вас зрозуміла?
Були заяви деяких керівників НАТО, що у разі, якщо радіоактивна хмара досягне країн НАТО, це фактично означатиме, що Росія фактично почала війну проти Альянсу. Але ми вже бачили, як ракети Росії потрапляли на польську територію, вбивали людей, як ракети Росії пролітали над територією Румунії, але НАТО на це сильно заплющував очі і нічого не бачив. Тому, я думаю, що так само скажуть, що це не від підриву на атомній станції, а просто десь щось відбулося, чого насправді не було. Я поки що дуже скептичний відносно рішучості НАТО і здатності цієї організації діяти жорстко, тому що вони не хочуть зникнення Росії з карти світу. І вважають, що їм краще мати цього монстра, ніж попрацювавши, отримати перспективу глобального ядерного роззброєння.
Бо якщо на місці Росії виникнуть неядерні держави, то це знизить ядерні ризики на порядок. Китай жодним чином не може конкурувати сьогодні за цими показниками з колективним Заходом. Я вже не кажу про те, що це мало б в серйозно змінити взагалі геополітичну ситуацію в світі на користь демократії. Але, мабуть, до цього простого висновку в ключових столицях поки що не можуть дійти.
Володимир Огризко – український дипломат, міністр закордонних справ України з грудня 2007 до березня 2009, надзвичайний і повноважний посол України (1996), пише Вікіпедія.