Країна-терорист Росія продовжує чинити тиск на іноземні кораблі, які прямують до українських портів, що ставить під загрозу безпеку мореплавства у Чорному морі. Зокрема, російські військові, які поводяться майже як пірати, збрехали про затримку і попередження судна із турецьким екіпажем під прапором Палау “Сукру Окан” неподалік від берегів Туреччини, який прямував до Ізмаїла. Пізніше міністерство оборони РФ опублікувало відео, на якому видно, як військові РФ вимагали зупинки судна, погрожуючи морякам зброєю. У МЗС України ці дії РФ назвали грубим порушенням морського права.
В інтервʼю Главреду керівник Українського центру безпеки та співпраці Сергій Кузан розповів, чому Захід зволікає з жорсткою реакцією на дії РФ та як НАТО може убезпечити Чорне море від агресії окупантів.
Раніше Росія лише погрожувала тими діями, які вчинила проти судна “Сукру Окан”. Чому, на ваш погляд, росіяни наважилися зараз на цей крок?
Дійсно, це вже щось нове. І дуже символічно, що це саме турецьке судно – хоч там і прапор іншої країни, але, фактично, ми розуміємо, що це судно турецьке, бо і його екіпаж турецький, і перевезення воно здійснювало турецьких вантажів.
Тут ми можемо говорити про те, що після 10 серпня, коли Україна повідомила про тимчасові торговельні коридори через Чорне море, Росія таким чином відповіла і створила загрозу, аби цим нівелювати рішення України. Але при цьому росіяни забувають, що вже фактично місяць тому, в липні, саме вони оголосили, що будь-які судна, які прямують до українських портів, вони вважатимуть перевізниками озброєння. А країну, яка здійснює таке перевезення та під чиїм прапором ці судна виходять в море, вони вважатимуть не дружньою до РФ та такою, що воює проти Росії на стороні України.
З того часу я пригадую щонайменше три судна, які публічно проходили за цими маршрутами. Але росіяни їх жодним чином не оглядали. Тому виникає питання до самих росіян щодо вибіркового застосування їхніх правил. Друге питання – якщо було встановлено, що екіпаж турецький, і щодо судна все одно проводилися певні дії, то виходить, що Росія вважає Туреччину не дружньою державою. Отже, тепер цікаво, які рішення ухвалить Росія щодо Турецької держави. Також ми чекаємо реакції від турецької сторони, тому що фактично Росія своєю заявою і своїми діями віднесла Туреччину до розряду ворожих країн. Я вже навіть не кажу, що Туреччина є членом НАТО. І, звичайно, потрібно визначатись, по-перше, самій Туреччині, а по-друге – усьому Північноатлантичному Альянсу.
До речі, також була гарна заява міністра оборони Болгарії з цього приводу, який дуже чітко сказав, що з часів Другої світової війни Чорне море не було театром таких масштабних бойових дій, і що НАТО у своїх доктринах визначило Чорне море зоною своїх стратегічних інтересів. А оскільки Болгарія є морською країною та однією з країн, на які покладена безпека в акваторії Чорного моря, тепер постає питання в реакції інших членів блоку. Тому Росія створила небезпечний для себе прецедент, і вчергове випробовує на міцність наших союзників. Тому що, в першу чергу, ці дії спрямовані саме проти наших союзників, а не проти України. Тобто проти Туреччини, блоку НАТО і, звичайно, ООН, тому що всі зернові коридори та проходження по них торгових суден ще з минулого року регламентувалися за координації і Генерального секретаря ООН, і самої Організації Об'єднаних Націй. Тому це випробування міжнародної системи безпеки загалом.
Коли почалися обстріли українських портів після зупинки участі Росії в зерновій угоді, була думка, що Росія таким чином намагається розблокувати свої порти і виторгувати для себе політичні преференції, наприклад, щодо зняття певних санкцій. Як ви гадаєте зараз, зважаючи на цей інцидент, цілі Росії залишилися ті самі, чи є якась інша мета, яку вона зараз може переслідувати?
Абсолютно ні. Бо це, по-перше, ескалація напруги. По-друге, це спекулятивне підняття цін. Росіяни розуміють, що бідні країни, особливо країни Африки, дуже залежні від зерна, і РФ таким чином не лише створила дефіцит на ринку, але і штучно підвищує ціни на таке зерно. Адже підвищення цін на зерно навіть на кілька відсотків для цих країн означатиме дестабілізацію всередині цих країн. І це лягає в ту саму концепцію погроз Росії європейським країнам, коли РФ ще з минулого року почала погрожувати їм навалою біженців з Африки та Близького Сходу.
Зокрема, росіяни нагадують про приклад Сирії у 2015 році, і їхнє старе гасло: "Можем повторить", тобто обіцяють ЄС влаштувати таку хвилю біженців, яка в рази перевищить сирійську кризу.
І за допомогою продовольчого шантажу чи, фактично, терору, росіяни спричиняють гуманітарну катастрофу. Росія вважає свої кроки керованими, але це — сигнал для всього світу, що Росія може в будь-який момент обвалити продовольчий ринок, через що європейські державні системи не зможуть впоратися з новою, в рази більшою, хвилею мігрантів. До того ж, це і шантаж африканських режимів, бо, як я вже сказав, вони дуже залежні від зерна.
Ви згадували про Туреччину і вибірковість оглядів суден з боку РФ. Чому, зважаючи на те, що інцидент стався неподалік від берегів Туреччини, це був турецький корабель (хоч і під іншим прапором), досі не було жорсткої реакції турецької сторони?
Тому що турецька сторона розуміє, що в таких справах першими будуть консультації з союзниками. По-перше, потрібно з'ясувати, чи цей інцидент стався неподалік від територіальних вод чи саме в територіальних водах Туреччини. А по-друге, нам потрібно зрозуміти, що саме там сталося. Тому що на відео, продемонстрованому росіянами, члени екіпажу більше схожі на заручників, бо вони сидять на сонці і посаджені в рядочок.
Тобто це фактично захоплення судна, що можна розцінювати як піратство, тож тут потрібно включати норми боротьби з піратством. Ми пам'ятаємо, як кілька років тому біля узбережжя Сомалі саме Організація Об'єднаних Націй споряджала військові місії для боротьби з сомалійськими піратами. Зараз, з юридичної точки зору, Росія створила аналогічний прецедент, бо тепер піратські дії чинить флот РФ. Тому ООН і міжнародні інституції зараз мають застосувати до Росії ті самі правила і, відповідно, спорядити свої військові кораблі для боротьби з піратством біля узбережжя країн Причорноморського регіону.
Туреччина вже зробила заяву про розслідування цього інциденту. Однак такі розслідування не бувають швидкими, тому що турецька сторона розуміє, що з боку РФ — це дуже серйозна провокація, а під час провокацій такого масштабу рішення ухвалює лише одна держава. Тож права на помилку просто не може бути. Зараз Туреччина і її союзники, країни-члени НАТО, поставлені в складне становище і мусять реагувати. І, звісно, усе має бути вивіреним на кілька кроків вперед, тому, власне кажучи, ми і не побачимо такої швидкої реакції.
Як ви гадаєте, Захід загалом готовий рішуче реагувати на таку провокацію Росії?
На жаль, Захід на сьогодні не готовий до рішучої реакції. Насправді на цю ситуацію треба дивитися в комплексі. Ми пам'ятаємо, що до того фактично такі самі провокації в повітрі над Чорним морем та Сирією відбулися щодо американських розвідувальних дронів, коли російські літаки фактично їх збивали. Тоді відповідної реакції від США не було. Ми памʼятаємо і російські ракети, які залітали вглиб Польщі. Причому це були ракетоносії, призначені для перенесення ядерного заряду. Зовні не можна відрізнити, містить ця ракета ядерний заряд чи ні, але ракета впала у Польщі, і реакції теж не було.
Також крилаті ракети РФ залітали до повітряного простору Румунії та Молдови, і знову якоїсь реакції не було. Тому зараз Росія йде далі і вчиняє такі провокації вже на морі.
І якщо не буде реакції і зараз, то росіяни будуть вчиняти такі провокації проти країн-членів НАТО вже на суходолі. Перші ознаки цього ми бачимо у формуванні груп "вагнерівців" поблизу Сувалкського коридору. Тобто це може бути провокація проти Польщі чи Литви із застосуванням "проксі" сил, а саме ключових загонів ПВК "Вагнер", де росіяни будуть заперечувати свою причетність. Тому Заходу варто переглянути свою концепцію не втручання, тому що РФ можна зупиняти тільки силою — наша історія війни з Росією це вже показала.
А якщо Захід не готовий самостійно відповідати на провокації Росії, це означає, що саме Україна повинна отримати набагато більше зброї. Бо якщо російський корабель вчиняє такі дії в морі, у нас має бути достатньо далекобійних ракет та літаків, щоб ми могли реагувати і топити такі російські кораблі.
Скоро має відбутися зустріч Путіна та Ердогана. Чи може цей інцидент з кораблем якось вплинути на майбутні переговори?
Я думаю, що він безпосередньо і з ними пов'язаний. Це звична манера для Путіна, бо він, як і раніше, поводиться, наче гопник з пітерського підворіття. Цією провокацією він прагне показати слабкість переговорних позицій турецького президента. Бо коли Путін навʼязує Ердогану ризиковану гру, кожна година без відповіді на такі дії росіян підігрує цьому.
Для Ердогана ця ситуація — певний шпагат, адже це змушує турецького лідера думати над тим, як продовжувати переговори, як діяти під час них та чи варто їх скасувати. Ящо піти на переговори, це означатиме закріплення за Росією права на таку поведінку на морі і огляд кораблів.
Найголовніша мета Путіна — продемонструвати і самим туркам, і міжнародній спільноті слабкість західної коаліції та розбалансувати її. Путіну потрібні бодай якісь сильні стартові позиції на цих переговорах. Адже Росія економічно занепадає, у мілітарному плані її вже не бояться, бо її репутацію "другої армії світу" ЗСУ фактично знищили. Тому їй залишаються інтриги, які більш притаманні спецслужбам Путіна, у вигляді різноманітних провокацій.
А для чого Путіну послабляти саме Ердогана? Адже Туреччина — одна з країн, яка де-факто допомагає Росії обходити західні санкції.
Це свідчить саме про невпевненість Путіна у Туреччині. Він розуміє, що попри те, що Туреччина є однією з небагатьох країн, які не підтримали західні санкції проти РФ, і тихою гаванню для російських капіталів та російських одіозних осіб, на усіх цих процесах заробляє Туреччина. Але водночас на міжнародній арені Туреччина має досить послідовну позицію і підтримує територіальну цілісність України. Вона надає військову допомогу саме Україні, а не РФ, тому Путін розуміє, що Туреччина все більше допомагає Україні і все менше користі приносить Росії, використовуючи її слабкість на свою користь. Відтак, своїми кроками Путін намагається продемонструвати свою силу і фактично погрожувати Туреччині, аби та була більш поступливою у своїй зовнішній політиці.
Ви сказали, що, скоріше за все, не буде жорсткої реакції Заходу на дії РФ. А що саме стримує Захід?
Стратегія Заходу, що неодноразово озвучувалося і представниками США, і очільниками НАТО, полягає в тому, щоб НАТО в жодному разі не було втягнуто у війну проти Росії. Тобто вони готові допомагати Україні в нашій війні, але не готові воювати проти самої Росії. І в цьому полягає різниця між партнерами і союзниками. Ми не можемо сказати, що сьогодні західні країни є союзниками, тому що не побачили відкритий західний фронт. Ми не побачили експедиційні корпуси, як це було під час Другої світової війни. Партнери надають допомогу, але вони не готові до того, щоб НАТО було втягнуто у війну з Росією. Тобто вони не хочуть, щоб їхні громадяни проливали кров, їхні економіки були піддані жили за мірками воєнного часу, а їхнім містам загрожували російські ракети. Фактично вони обрали найбільш вигідний для себе спосіб ведення цієї війни — ми воюємо, а вони допомагають і при цьому декларують, що Альянс не воює проти Росії.
Тим не менш, партнери поставляють допомогу в обмежених обсягах, і ми не маємо паритетної зброї, якою б ми могли бити по російських військових об'єктах. Тож ця стратегія Заходу, на жаль для нас, станом на зараз незмінна.
Ви згадували про заяву міністра оборони Болгарії щодо захисту Чорного моря і те, що країни НАТО визначили це як стратегічний пріоритет. Як саме Альянс може убезпечити Чорне море від нападок Росії, якщо вони не можуть рішуче відреагувати на ті дії, які вже відбувалися у Чорному морі відносно НАТО?
Їм потрібно застосовувати більше тих способів, якими діє Російська Федерація. Звичайно, є різноманітні приватні військові кампанії, які можуть виконувати такі завдання для гарантування безпеки кожного окремого судна. Як я вже сказав, є військові місії міжнародних організацій саме для охорони торгових шляхів від піратства.
Це означатиме, що ці кораблі будуть відбивати будь-які атаки в межах прокладених торгових шляхів. І не важливо, чи то російський корабель підійде туди з гелікоптером, чи то вірменський, для таких миротворчих місій це все буде розцінюватись однаково, тому що вони гарантують безпеку судноплавства.
Тому способи є, але єдиний фактор, який зупиняє такі програми, полягає в тому, що Росія велика і сильна країна. І для міжнародної спільноти це виклик, тому що такі програми організовувалися для слабших країн. Афганістан чи Сомалі — це країни третього світу, тому там було набагато простіше споряджати такі міжнародні миротворчі контингенти. Хоча Росія діє тими ж терористичними методами і використовує зброю проти цивільних об'єктів для виконання своїх політичних вимог.
Що буде, якщо НАТО не відреагує відповідним чином на дії Росії — як далеко вона може зайти, і у що це може вилитися?
Росіяни будуть випробовувати на міцність західну коаліцію західних союзників, допоки їм це дозволятимуть. Це їхня природа війни, в тому числі і гібридної.
А які наслідки це матиме для України?
Жодних нових наслідків для нас це не матиме, бо ми і так вже відчуваємо. З минулого року немає жодного виду зброї, яку б росіяни не застосовували проти України (окрім ядерної, але це окреме питання, яке належить до компетенції ядерних держав). Тож ми у цьому плані є донорами військового досвіду щодо того, як саме потрібно відповідати росіянам і зменшувати їхній військовий потенціал.
Військовий експерт, голова українського Центру безпеки та співробітництва