У 2021 році влада замахнулася на виконання низки амбітних завдань - зокрема, ухвалила закон про ринок землі і запустила його роботу, пообіцяла відремонтувати дороги, забезпечити країну вакцинами від коронавірусу, почала застосовувати персональні санкції.
Главред запитав думки експертів щодо того, що влада може зарахувати до активу своїх успіхів, а що можна вважати найбільшими провалами року.
Основне політичне досягнення влади у 2021 році в тому, що Зеленський, незважаючи ні на що, залишається політиком №1 і зумів зберегти лідерські позиції, хоча за цей рік вони дещо ослабли.
З того, що вдалося зробити особисто Зеленському - ухвалити закон про деолігархізацію. Незважаючи на опір і критику, закон був ухвалений, хоча жоден з українських президентів, які також заявляли про необхідність деолігархізації, до інституційного вирішення проблеми так і не підступилися.
Крім того, у список досягнень можна дописати і Кримську платформу, тому що Зеленський з її допомогою спробував повернути Крим до політичного порядку денного.
Та й ремонт доріг, незважаючи на те, як це зараз критикується, теж варто додати до цьогорічних успіхів влади, оскільки тут доречно згадати, що на відміну від того ж Володимира Гройсмана, який свого часу теж анонсував капітальний ремонт країни, у Зеленського це не стало просто декларацією і є реальні результати. З урахуванням того, що роблять швидко (хоча подивимося, наскільки якісно), наступного року цей процес теж напевно продовжиться.
Також до досягнень влади варто віднести те, що їй таки вдалося зберегти умовну економічну стабільність. Тому що те, що загрожує Україні на початку нового року, могло статися вже цього року.
З мінусів - у влади почало руйнуватися електоральне ядро. Пішов Разумков, що для президента - серйозна втрата. Конфлікт у монобільшості не вичерпаний і незважаючи на те, що президент поки зберігає над ним контроль, є великий ризик того, що в команді "слуг" все ж знайдуть слабкі ланки, і тоді ми побачимо неприємний результат.
Щодо Донбасу теж зберігається стан "ні миру, ні війни". Благо, що вдалося уникнути серйозної ескалації, хоча кілька разів за минулий рік Україна була на межі.
Окремої уваги заслуговує ситуація з пандемією. Незважаючи на те, що проблема з постачанням вакцин була вирішена, ситуація залишається плачевною. Багато в чому це, звичайно, заслуга попередніх експериментів з медреформою, коли країна виявилася системно не готова до боротьби з цією напастю, і особливо цю хвору точку показало друге півріччя 2021 року. Тому тепер залишається лише сподіватися на те, що не з'явиться більш смертоносний штам, тому що з Дельтою медична система України вже не справлялася, і принцип "гроші йдуть за пацієнтом" в період пандемії не спрацьовує.
Не зникла і проблема енергокризи. До речі, це - той самий фактор, завдяки якому може статися "ідеальний шторм". Тому що у випадку морозів взимку нас чекають дуже непрості друга половина січня і лютий, коли доведеться зупиняти підприємства.
Одночасно до досягнень і провалів влади можна віднести те, що відбувається із коронавірусом. Ми можемо по-різному критикувати владу, але те, що вона змогла у цьому році забезпечити Україну вакцинами, забезпечити роботу лікарень минулої хвилі - це, безперечно, їхня заслуга.
Однак у той самий час у інформаційному плані провалена вакцинальна кампанія. У результаті, в нас понад 70% українців невакциновані (це найгірший показник у Європі) і наразі ми дійшли до того, що змушені викидати вакцини, а не використовувати їх, бо люди не вакцинуються і термін придатності спливає.
Також позитивом 2021 року можна вважати земельну реформу, завдяки чому ринок землі почав рухатися.
Я б не називав великою заслугою “Велике будівництво”, тому що воно відбувається тільки тому, що гроші з інших важливих статей бюджету просто перекинули на це будівництво. Переконаний, що будь-яка влада діяла би так само і будувала у тих же масштабах, якби вона обділила інші сфери.
Ще один негатив - ситуація в українській армії. Тому що до цього часу оборонне замовлення на 2022 рік досі не підписане, армія цього року має велике недофінансування, зокрема, по зарплатах і виплатах для військовослужбовців, бо гроші на це так і не знайшли, а це - величезний мінус для країни під час війни.
Позаяк, усі ці позитивні досягнення - лише напівкроки. Наприклад, Зеленський починав запроваджувати санкції проти Віктора Медведчука та його телеканалів, але до кінця вони так і не були доведені. Тепер нібито починається боротьба з олігархами, але фактично вона йде лише з Ахметовим, при цьому інші себе прекрасно почувають. Те саме і з міжнародною підтримкою - нібито і Кримську платформу роблять, і з Байденом зустрічається, але потім це ні у що не конвертується - ні у реальну підтримку, ні в реальне забезпечення.
І така ситуація спостерігається у багатьох сферах - нібито щось позитивне і робиться, але воно не доводиться до кінця. Це якась дивна влада, яка не вміє дотискати важливі проекти. Таке враження, що Зеленський наче знімає одну серію серіалу, де показує, як усе добре, але не може довести його до кінця. І з кожним днем такий напівпроцес стає усе більш очевидним кожному українцю.
І на фоні погіршення соціально-економічної ситуації серіальний телевізор поступово, але все серйозніше починає програвати боротьбу реальному напівпустому холодильнику, який ризикує найближчим часом лишитись навіть без електричного живлення.
Перше очевидне досягнення влади - це спроба оголосити боротьбу з олігархатом. До цієї влади олігархат або виховували та підпорядковували, як при Кучмі, або дружили з ним. Зеленський теж починав із налагодження стосунків, але тепер фактично оголосив про боротьбу. Не факт, що вона відбудеться успішно, але раніше навіть на це не наважувалися. У будь-якому випадку, боротьба з олігархатом - це як ознака боротьби з економічною монополією, що є позитивом. Для влади це - успіх, адже це популярна тема.
Другий позитивний момент - це утримання ситуації в економіці під контролем. Попри теперішню енергетичну загрозу, очікування від дій влади були значно гіршими. Поки що голодних бунтів немає, тож це, безперечно, позитив. І третій момент - це будівництво доріг.
Найперший політичний провал влади - вона забула про 43% підтримки людей у другому турі, через що можна сміливо говорити про кризу довіри електорату. Тобто вона зробила дві ставки. Перша - на власне електоральне ядро, тобто тих, хто голосував у першому турі. Репрезентанти цього є, умовно кажучи, команда 95 кварталу у владі або особисті друзі Зеленського. Другу ставку зробили на групу політичних опонентів - тих, хто голосував за Порошенка. Вихідців з тієї влади у чинній дуже багато, найбільш показовий приклад - Олексій Арестович.
Політичними посилами якраз було намагання значною мірою переманити порошенківський електорат. Але цей електорат його і не любить серцем, і не сприймає розумом. Тому у будь-який момент попри залучення будь-якої кількості яскравих особистостей цей електорат вийде на вулицю.
Натомість були забуті наймасовіші електоральні групи, які голосували за Зеленського не серцем, а розумом, як за “іншого” президента. Зеленський робив обіцянки до другого туру на кшталт продажу літака, резиденцій, переїзду з Банкової чи відмови від балотування на другий термін. І це середовище виборців нібито інертне і на нього можна не зважати. Тому для влади є несподіванкою (а насправді - катастрофою) перехід великої кількості людей з цієї групи в опозицію, хоча ці люди усіляко сприяли приходу Зеленського до влади - хтось критикою Порошенка чи прямою агітацією.
Перехід в опозицію - це знак розчарованості тих 43%. Влада думає, що наразі вся проблема у медіамайданчику Ахметова, який надав слово опозиції, і думає, що достатньо побороти одну людину і проблема вирішиться. Але проблема значно глибша, бо люди відчувають себе ошуканими, однак влада цього не розуміє.
І ця проблема - найбільша для влади, бо легітимність - не лише юридична величина, а й суспільна.
Тобто коли падає довіра населення, яке обирало владу, відповідно, починає тріщати по швах весь державний апарат. Чиновники теж це розуміють і починають переорієнтовуватися, через що рішення, що ухвалюють у владних кабінетах, не реалізовуються. І це - найбільша поразка цього року.
Ще одна, проблема, яка цього року вдарила по владі - це ковід. У влади спочатку були проблеми з усвідомленням, потім - з постачанням вакцин, а цього року - із інформаційною кампанією. І оскільки суспільство досі не подолало наслідків агресії під час президентської кампанії, тепер воно жорстко розділилося на противників та прихильників вакцинації, що електорально б’є по владі.
Третя проблема - неготовність до енергетичних проблем, через що у новий рік ми входимо із загрозою таких проблем. Брак компетентності може дати наслідки, що відображає проблему з кадрами.