Протести, які охопили десятки білоруських міст, не вщухають. Білоруси наполегливо вимагають визнати переможцем президентських виборів Світлану Тихановську, а від Олександра Лукашенка, який правив 26 років, вимагають нарешті піти.
Навіть насильство і жорсткі дії силовиків, які здебільшого залишаються вірними режиму Лукашенка, не змогли змусити білорусів відмовитися від боротьби за власне право на чесні вибори. Не злякали мітингувальників й масові арешти – за п'ять днів протестів більше шести тисяч білорусів були затримані. Не зупинила протестну хвилю і загибель мирних білорусів, які вийшли на "майдан", але померли через побої силовиків.
Політичні експерти розповіли Главреду, чому білоруські масові протести не в силах змусити Лукашенка відмовитися від влади в Білорусі, а також що чекає на білоруський народ і державу в разі, якщо батька зуміє втриматися на своїй посаді.
Незважаючи на протести, що охопили Білорусь, шанси Олександра Лукашенка утриматися при владі, як і раніше, великі. Протестувальники навряд чи зможуть домогтися визнання законно обраним президентом Світлану Тихановську. Такої думки дотримуються всі експерти, опитані Главредом. І причин для такого прогнозу – достатньо.
По-перше, багато білорусів не уявляють собі іншого правителя і не хочуть змін. За ті 26 років, поки Лукашенко керує Білоруссю, багато хто звик і пристосувався.
«Таких людей цілком влаштовує нинішня оаза «пострадянського совка», за нього вони готові битися. При цьому вони будуть захищати не стільки Лукашенка, скільки свій вже звичний приємний і вигідний спосіб життя», – вважає політичний аналітик Олександр Кочетков.
До того ж, за словами російського політолога, співробітника Центру російських досліджень Бориса Нємцова Олександра Морозова, у громадян Білорусі сильні побоювання, що протести і заворушення можуть привести до дестабілізації, яка поверне країну в 90-ті роки або зробить її жертвою агресії Москви. Ці страхи і побоювання білорусів суттєво впливають на протест. А Олександр Лукашенко, звісно, грає на цих страхах, спирається на них.
По-друге, особливості протестного руху в Білорусі, незважаючи на його масштаби і широку географію, викликають сумніви в його ефективності та в тому, що вимоги мітингувальників будуть виконані.
Перш за все, біда білоруських протестів в тому, що немає лідера, ядра, чіткої координації та штабів. Як висловився політолог і економіст, директор Інституту трансформації суспільства Олег Соскін, «білоруський протест зараз – це стихія».
Читати такожВ Білорусі перелом: бульба-фюрер і його есесівці зрозуміли, що приречені «Втеча Тихановської з Білорусі суттєво вплинула на хід протестного руху. Виїхавши з країни, вона, по суті, підняла білий прапор. Таким чином, вся легітимна опозиція в Білорусі розгромлена, що дозволяє Лукашенку проголосити себе президентом. І у вуличної опозиції, щоб перешкодити цьому, немає ані лідерів, ані штабів», – пояснив Соскін.
Водночас білоруський аналітик, експерт Українського інституту майбутнього Ігар Тишкевіч додав, що, якщо у учасників протесту не з'явиться той, хто буде виражати їх інтереси або хоча б формулювати вимоги, то цей етап протестів в Білорусі завершиться тим, що Лукашенко втримається при владі.
Інша проблема білоруських протестів – відсутність стабільної фінансової підтримки, без якої вони не зможуть бути ефективними і тривати стільки, скільки необхідно для задоволення вимог мітингувальників.
«На передньому плані протесту повинні бути заможні люди, які прагнуть змінити власне становище – тоді вони фінансують протестні рухи. Вже потім до них приєднуються народні маси, і люди починають допомагати – хто рублем, хто пиріжком. Фінансування вкрай важливе, адже навіть встановлення сцени – це тисячі доларів», – пояснив Олександр Кочетков.
Однак говорити про неминучий провал протестів у Білорусі ще зарано. Найближчі вихідні, 15-16 серпня, стануть визначальними.
«Якщо в ці дні будуть по-справжньому великі масові протести в Мінську та інших містах Білорусі, а Лукашенко втратить можливість жорсткого придушення протестів і буде змушений погодитися з тим, щоб мирні протести громадян проходили відповідно до конституції – вільно, то тоді у цього протесту виникнуть нові можливості», – переконаний Олександр Морозов.
Поки що протести йдуть на спад і незабаром, як відзначають експерти, можуть зійти нанівець або будуть придушені остаточно. Так, Ігар Тишкевіч вважає, що вони в тому чи іншому вигляді триватимуть ще два-три тижні. Однак Олександру Лукашенку радіти поки зарано.
«Це ще далеко не означає, що Лукашенко вирішив усі свої проблеми – проблеми у нього попереду. Батька вперше за свої 26 років перебування при владі зрозумів сенс того, що було написано на перстні Соломона: "Все пройде. І це – також". Незважаючи на те, що, швидше за все, Лукашенко впорається з цією хвилею протестів і втримається при владі, стратегічно його становище буде дуже хитким», – упевнений політолог, керівник аналітичного центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов.
Водночас Олександр Морозов зазначив, що Лукашенко зробив грандіозну помилку, почавши насильство і обравши шлях жорсткого придушення протесту.
«Протягом найближчих шести місяців, не більше, Лукашенко неминуче розплатиться за свою невдалу ідею – у відповідь на протести проти брудно проведених виборів вчинити таке насильство над протестувальниками», – резюмував політолог.
Можливості Олександра Лукашенка залишитися при владі, як і раніше, великі, перш за все, тому, що велика частина силовиків і армії зберігає лояльність по відношенню до нього і вірність присязі, тобто він для них залишається головнокомандувачем.
Хоча протягом останніх пари днів серед білоруських силовиків почався флешмоб – одне за одним з'являлися відео, на яких вони викидають форму і погони, пояснюючи це тим, що їм соромно за дії товаришів по службі і влади при розгоні протестів.
Однак експерти стверджують, що це несуттєво і не зможе ніяк вплинути на результат протесту.
«Це лише поодинокі випадки, тоді як система силових структур продовжує стояти за збереження звичного способу життя і стабільності. Поодинокі випадки нічого не вирішують, до того ж, серед них цілком можуть бути постановочні кадри. Ця практика не нова: так було і в Україні в 2013-2014 роках, і в 1994-му ще при Кучмі», – зазначив Олександр Кочетков.
Крім того, такі відеозаписи можуть бути елементом технології, покликаної показати, що режим Лукашенка хитається, пояснив політолог Андрій Золотарьов.
«Масової відмови білоруських силовиків від виконання наказів не спостерігається. Є лише поодинокі випадки, але з ними Лукашенко впорається. Для нього важливо, щоб це не набуло масового характеру», – вважає Золотарьов.
За його словами, якби протистояння в Білорусі затягнулося, силовики б «захиталися», особливо – внутрішні війська і міліція.
«Вони, на відміну від ОМОНу, не так мотивовані. ОМОН мотивований придушувати протести з великою жорстокістю. Однак із досвіду українського Майдану ми знаємо, що це палиця з двома кінцями, адже жорсткий розгін легко мобілізує протест», – додав Андрій Золотарьов.
Тож поки що немає причин очікувати, що білоруські силовики підуть проти Лукашенка.
У разі, якщо Олександр Лукашенко залишиться при владі, то білорусам не варто побоюватися «закручування гайок», оскільки батька і так вже позбавив народ усіх можливих прав і свобод.
«У сфері цивільних прав і свобод у Білорусі нічого не зміниться, оскільки їх і так там немає. Там – лише імітація окремих свобод. Відповідно, Лукашенку просто нічого забирати у білорусів», – переконаний Олександр Кочетков.
Згоден із колегою і Олег Соскін – у білоруського народу просто не залишилося свобод, які можна було б урізати.
Хіба що тепер білорусам доведеться звикнути до нововведень, запозиченим у Китаю їх лідером – із можливістю в один момент опинитися в інформаційному вакуумі. Йдеться про відключення інтернету в Білорусі, коли почалися протести.
«Мабуть, товариші з Піднебесної перенесли досвід великого китайського Firewall у Білорусь, завдяки чому Білорусь протягом кількох днів перебувала в інформаційному вакуумі. Щоправда, його негайно заповнили Телеграм-канали NEXTA і NEXTA Live, до яких правдами і неправдами білоруси підключалися і отримували оперативну інформацію. Ці канали виступали не тільки як засоби інформації, а й координували протест», – підкреслив Золотарьов.
Водночас Кочетков зазначив, що влада Білорусі намагалася приборкати і цей спосіб комунікації, але «їй не вистачило розуму і знань, щоб це зробити».
«Влада Білорусі думала, що вирішить цю проблему, відключивши інтернет. Однак Телеграм-канали не припинили роботу. Не була врахована можливість підключення до Мережі через мобільний зв'язок, але цю прогалину Лукашенку буде легко виправити в разі потреби», – додав Кочетков.
Що стосується білоруської опозиції, то на неї в разі подальшого правління Лукашенка чекає стандартний набір: репресії, тюрми або вигнання.
Читати такожЄдиний шанс Лукашенко - латиноамериканська диктатура з тотальним терором"На білоруську опозицію чекає те саме, що було після 2010 року. Опозиціонери, які виїхали за кордон, не зможуть повернутися. Ті, хто був заарештований під надуманими приводами під час виборчої кампанії, будуть залишатися в тюрмах. Якщо Лукашенко збережеться при владі, то через два-чотири роки він, можливо, випустить політв'язнів. Однак очікувати, що під тиском протесту Лукашенко випустить із в'язниці Віктора Бабарика та ще цілу групу політв'язнів, було б наївно. Жодні міжнародні організації не в змозі примусити його це зробити», – вважає Олександр Морозов.
На думку Кочеткова, на опозицію неминуче чекатимуть репресії.
«Протестувальників і зараз заарештовують тисячами, фіксують в КДБ Білорусі, в подальшому проти них неодмінно будуть відкриті кримінальні справи. Можливо, пізніше буде оголошена амністія, але це точно не торкнеться організаторів», – зазначив він.
Андрій Золотарьов при цьому припустив, що будуть показові процеси, покликані продемонструвати, що протести були інспіровані Заходом.
Однак все це – ненадовго, обнадіяв Ігар Тишкевіч: «Після «закручування гайок» усе одно почнеться модернізація політичної системи Білорусі, посилення ролі політичних партій, реформа місцевого самоврядування і, можливо, транзит влади. Тому що, навіть якщо зараз Лукашенко втримається при владі, це буде його останній президентський термін».
Масові протести, які охопили Білорусь, а також жорсткі методи їх придушення, до яких вдався режим Лукашенка, не могли залишитися без уваги міжнародної громадськості.
Так, в ООН засудили застосування сили проти демонстрантів і масові арешти (як відомо, на протестах в Білорусі затримали понад шість тисяч осіб), а також закликали звільнити затриманих і розслідувати факт зловживання владою Олександром Лукашенком.
У Сполучених Штатах та Євросоюзі допустили введення санкцій проти офіційного Мінська, проте поки не визначилися точно, як відреагують на те, що відбувається в Білорусі.
Те, як надалі будуть ставитися до Білорусі в світі, на думку Ігара Тишкевіча, багато в чому залежатиме від подальшого сценарію придушення протестів, адже 12 серпня силовики в Мінську змінили свій стиль – уже немає картинки такого тотального насильства, як у перші дні.
Експерт переконаний, якщо західні країни введуть заборону на в'їзд на свою територію для представників білоруської влади, то такі санкції не матимуть сенсу – «правлячому білоруському режиму просто наплювати, особливо якщо це будуть європейські санкції».
На думку Кочеткова, Білорусь, залишившись із Лукашенком на чолі, відкотиться назад років на 10-15 – у період, коли батьку звинувачували в репресіях і вбивствах опозиціонерів і журналістів.
«Тоді, перебуваючи в ізоляції, Білорусь нікуди не зникла. А сьогодні і Китай, який є головним міжнародним партнером Білорусі після Росії, не відвернеться від неї. Цього Лукашенку буде досить. І немає сенсу боятися, що санкції Заходу підштовхнуть Білорусь в обійми цих двох країн, тому що далі вже нікуди – Білорусь уже там, у міцних обіймах РФ і Китаю», – переконаний експерт.
Водночас Олександр Морозов вважає, що нинішня ситуація штовхає Лукашенка на подальшу здачу суверенітету Білорусі.
«Лукашенко настільки пов'язав суверенітет Білорусі особисто з собою, що будь-яке погіршення становища для нього особисто (що зараз і відбувається) завдає шкоди суверенітету Білорусі і працює на посилення Кремля», – пояснив він.
За словами Морозова, нові європейські санкції закінчаться тим, що Білорусь за Лукашенка втратить можливість розвиватися в сучасних галузях, перш за все, через те, що в країну перестануть надходити іноземні інвестиції.
Разом із тим, Олег Соскін називає позицію, яку зайняли США і Євросоюз, мовчанням і вкрай обурюється нею.
«Всі заяви – ні про що! Коли на вулицях вбивають людей і тисячами садять до в'язниць, а лідери західних демократій вичікують і мовчать, це означає, що вони погодилися з діями Лукашенка і де-факто погодилися з тим, що він залишається при владі. Однак не варто побоюватися, що ця мовчазна згода Заходу підштовхне Білорусь в обійми Росії, оскільки вона і так вже є частиною російської в'язниці і російського диктаторського простору», – зазначив політолог.
Читати такожКартопляний дурень Лукашенко не цікавий тепер навіть Путіну Соскін вважає, що тактично Лукашенко досягнув своєї мети, але стратегічно він себе знищив: «Та найстрашніше, що разом із собою він знищив і Білорусь. Адже за 26 років його правління була знищена політекономічна модель функціонування Білорусі як самостійної держави. А після цього насильства в Білорусі всім економічним суб'єктам, які досі функціонували на її території, не можна буде там залишатися – це надто ризиковано. Тому суб'єкти господарювання будуть залишати територію Білорусі так само, як це відбувалося у Венесуелі».
Експерт нагадав, що Білорусь і так не в змозі впоратися зі своїм боргом, а доходи у бюджет стрімко скорочуються. За таких умов нові санкції, які можуть бути введені, якщо Лукашенко залишиться при владі, підірвуть економіку Білорусі і буде повний фінансово-економічний крах.
«Сфальсифікувавши вибори і проявивши насильство проти власного народу, Лукашенко створив довкола себе «санітарну зону»: з ним більше ніхто не матиме справ. Народної підтримки у нього вже немає – для білорусів він став диктатором і ворогом. Він побив молодь, причому жорсткіше, ніж Янукович, але подивіться, чим це закінчилося для Януковича. Для Лукашенка все закінчиться ще гірше ...», – наголосив Олег Соскін.
Політолог Олег Соскін вважає, що збереження Лукашенка при владі зараз – це лише «піррова перемога».
«Він лише відтермінував свій кінець. Майбутнього у нього немає», – переконаний експерт.
Для Лукашенка, на думку Соскіна, можливі лише два сценарії, і обидва негативні.
Перший – якщо фаза активних протестів закінчиться, це ще нічого не означає. «Якісь міста або області Білорусі, особливо розташовані близько до Польщі чи Литви, можуть різко протиставити себе Лукашенку, вони можуть запровадити свою власну модель управління. Для батьки це стане неймовірним ударом. Тоді громадянська війна буде неминучою, і Білорусь стане другою Лівією в центрі Європи», – зазначив Соскін.
Читати такожПротест гніву: чим закінчиться "майдан" в Білорусі Другий – із наростанням санкцій проти режиму Лукашенка настане фінансово-економічний крах Білорусі. «І Росія вже не зможе допомогти, адже у білорусів більше немає братнього ставлення до Росії, і будь-яке її втручання буде розцінюватися як відкрита агресія», – пояснив експерт.
Андрій Золотарьов також вважає, що Лукашенко, залишившись при владі, буде в дуже хиткому стані, тому що він «опинився в числі тих політичних лідерів, які примудрилися дістати як колективний Захід, так і Росію».
«Частина оточення Путіна ставиться до Лукашенка, як до колгоспного шантажиста, що живе за рахунок Росії, і наполягає на більш жорсткому і прагматичному підході до нього і до Білорусі. Росія хоче бачити більш комфортного для себе керівника Білорусі. Питання в тому, чи не знайдеться в оточенні Лукашенка свій Льовочкін, і чи не перекинеться частина силовиків на бік протесту, чи не зрадять вони владу? Влада завжди руйнується зсередини, і Лукашенко – не виняток», – зазначив Золотарьов.
Прогнози про те, як можуть змінитися українсько-білоруські відносини в разі, якщо Лукашенко залишиться при владі в Білорусі, а також думки про те, яку позицію повинна зайняти Україна стосовно Лукашенка – визнавати його перемогу на виборах чи ні, звучать діаметрально протилежні.
Поки що українська влада зайняла занадто абстрактну позицію – президент Володимир Зеленський закликав Білорусь «до максимальної терпимості, відкритого діалогу і відмови від насильства». З перемогою Олександра Лукашенка Київ, як Москва або Пекін, не вітав, однак і чітко не позначив свою позицію.
Однак українці зайняли цілком зрозумілу і однозначну позицію – підтримали білоруських протестувальників. Так, у Києві відбулося декілька акцій на підтримку тих, хто в Білорусі зараз відстоює своє право на чесні вибори, і протести яких намагається придушити насильством режим Лукашенка. Акції проходили і на Майдані Незалежності, і біля Білоруського посольства.
Політичний аналітик Олександр Кочетков вважає, що, якщо в Україні Андрій Єрмак і далі визначатиме зовнішню політику, то відносини між країнами, навіть в разі збереження при владі Лукашенка, можуть стати навіть теплішими і тіснішими, ніж зараз. Однак в оточенні Зеленського є люди, які відстоюють іншу позицію, а тому питання про те, якими будуть українсько-білоруські відносини – це відкрите питання.
Водночас російський політолог Олександр Морозов вважає, що відносини Києва і Мінська ускладняться останніми подіями в Білорусі.
«До початку протестів, незважаючи на проблеми в українсько-білоруських відносинах, Зеленський і Лукашенко збиралися проводити форум регіонів восени у Львові, навіть не дивлячись на пандемію, крім того, посилювалася економічна взаємодія на рівні областей. Тепер усе це під питанням. Київ не може з легким серцем взаємодіяти з Лукашенком, який вчинив зі своїм народом, як Янукович у 2013 році, навіть жорсткіше», – зазначив Морозов.
Він також додав, що, незалежно від того, чи втримається Лукашенко при владі або його режим впаде, Україна все одно отримає на своєму північному кордоні «небезпеку, про яку доведеться турбуватися набагато більше, ніж раніше».
Олег Соскін переконаний, що Україна повинна буде припинити будь-які поставки товарів із Білорусі, а також перенести переговори з врегулювання ситуації на Донбасі з Мінська в інше місто.
«Переговори по Донбасу більше не зможуть проводитися в Мінську. Лукашенко, як диктатор, буде зачумленим і прокаженим – із таким ніхто не матиме справи. Тому і Зеленський не зможе його визнавати, а якщо визнає – його реноме постраждає, чого йому зовсім не потрібно перед місцевими виборами», – пояснив Соскін.
А ось політолог Андрій Золотарьов дотримується іншої думки і вважає, що Україні слід засудити застосування насильства в Білорусі, але визнати підсумки виборів.
Читати такожЛукашенко зробив грандіозну помилку: розплата близько «Західні партнери штовхають Україну до невизнання виборів. Однак ми не повинні уподібнюватися російському художнику Павленському, який зараз сидить у божевільні у Франції, який прибив свої геніталії до бруківки на Червоній площі. Адже, як би там не було, Білорусь при Лукашенку не визнала анексію Криму, стала для нас важливим економічним партнером, через якого йде частина логістики та товарообігу з Російською Федерацією, українські танки в 2014-му заправлялися дизпаливом, яке поставлялося з Мозирського нафтопереробного заводу. А, крім того, не варто забувати, де знаходиться комунікаційний майданчик для переговорів по Донбасу», – аргументував Золотарьов свою позицію.
Крім того, на думку експерта, невизнання результату цих виборів і тиск Заходу тільки підштовхнуть Лукашенка в бік Росії.