У країні-агресорці Росії продовжує розростатися конфлікт між ватажком ПВК Вагнера Євгеном Пригожиним і Міністерством оборони. Протистояння відбувається на тлі провалу планів ворога щодо окупації України – Кремль ставив представників обох угруповань керувати військовими діями, проте обидва зазнали фіаско. В рамках вже публічного конфлікту Пригожин, який посилює свій вплив, намагається організувати усунення Шойгу і глави Генштабу РФ Герасимова.
В інтерв'ю Главреду російський опозиціонер, журналіст і соціолог Ігор Яковенко розповів, у чому причина конфлікту Пригожина і Міноборони окупантів РФ, пояснив, чому розгром бойовиків ПВК Вагнера не послабить вплив Пригожина, оцінив політичні перспективи керівника "вагнерівців" у Росії, припустив, хто стоїть за Пригожиним, і назвав умову, за якої Пригожин почне знищувати Путіна.
Ватажок ПВК Вагнера Євген Пригожин дав нове інтерв'ю, в якому ще раз публічно підкреслив свій конфлікт з Міноборони РФ. Показово, цього разу він поліз на рожен напередодні контрнаступу ЗСУ. Як ви думаєте, в чому суть гри Пригожина і груп, які за ним стоять? Якої вони добиваються мети?
Думаю, мова йде про дискредитацію Міноборони, яка обумовлена зведенням особистих рахунків Пригожина з керівництвом відомства – міністром Шойгу і керівником Генштабу Герасимовим. Конфлікт між ними виник через гроші - діяльність Пригожина спрямована насамперед на їхне отримання. Війна у нього на другому місці, політика – на третьому.
Контракти з Міноборони РФ дозволили Пригожину отримати 5 мільярдів рублів і частину грошових коштів з 10 мільярдів, які були виділені на створення чарівних магічних пірамідок, встановлених у Бєлгородській області. Бійці Російського добровольчого корпусу акуратно обійшли такі пірамідки і зайшли до регіону.
Пригожин зацікавлений в грошах. Конфлікт з губернатором Санкт-Петербурга Бєгловим був продиктований протистоянням за контроль над міським бюджетом, а конфронтація з Шойгу обумовлена боротьбою за бюджет Міноборони.
Після початку повномасштабної війни Росії і України Пригожин запропонував Москві свої послуги, і російська влада з цим погодилися. І в цій ситуації конфлікт з Міноборони за ресурси лише посилився. Пригожин наполягав на пріоритетному забезпеченні свого підрозділу і певній автономії бандформування. В якості інструмента тиску на Міноборони він використовує свою потужну медійну структуру. Це анатомія конфлікту.
Потім Пригожин за допомогою своїх медіаресурсів став тиснути на Путіна. Коли Путін не хоче робити так, як хоче Пригожин, з'являються такі формулювання, як про "дедушку-конченого чудака на букву "м".
Згодом конфлікт почав безперервно поглиблюватися. Думаю, Пригожин розуміє, що Росія програє у війні, яку вона і почала, а за підсумками бойових дій на Москву чекає важка поразка і смута. Пригожина це влаштовує - смута призведе до мафіозної війни, в рамках якої почнеться розділ територій і власності.
Наразі Пригожин взяв паузу на 2 місяці і виводить ПВК Вагнера з поля бою, оскільки розуміє, що український наступ повністю розчавить його угруповання. При цьому Пригожин розраховує зберегти сили до моменту, коли вони йому знадобляться для використання або в Африці, або в Росії. Пригожин братиме участь в розділі території і власності Росії, коли там почнеться смута.
На вашу думку, Пригожин став більш вільним політичним гравцем чи, як і раніше, залишається залежною від Путіна фігурою?
Безумовно, він залежить від Путіна. Головний ресурс Пригожина - близькість до Путіна. Однак його залежність від Путіна зменшується. Повідець став набагато довшим, можна сказати, Пригожин частково відв'язався. Часом здається, що він зірвався з повідця і нагадує корабельну гармату, яка відв'язалася, котиться палубою і стріляє на всі боки.
Наскільки я розумію, Пригожин наростив свій політичний капітал в період, коли ПВК Вагнер вела бої в Бахмуті. Його бойовики, ймовірно, були найбільш боєздатним угрупуванням у лавах російських військ. Тепер ЗСУ фактично розбили бойовиків Пригожина. Як позначиться втрата "вагнерівцями" боєздатності на впливовісті Пригожина?
Стан ПВК Вагнера жодним чином не позначиться на впливі Пригожина. Головний ресурс Пригожина - його медіа, які можуть організувати PR в будь-яких умовах. Другий, не менш важливий ресурс - гроші.
Пригожин має серйозні можливості для отримання фінансових коштів.
По-перше, як я вже казав, тільки від Міноборони РФ він отримав 5 мільярдів рублів і частину суми від 10 мільярдів рублів, які пішли на гостренькі пірамідки в Білгородській області.
По-друге, Пригожин отримує шалені гроші з Центральноафриканської республіки, Малі, інших країн Африки та Близького Сходу. Гроші, золото та інші ресурси на території цих держав віддані на розграбування Пригожину.
Ігор Олександрович Яковенко (нар. 13 березня 1951, Москва) – російський журналіст, соціолог, педагог і громадський діяч. Колишній секретар Спілки журналістів Росії, колишній депутат Державної думи. Генеральний директор Національної тиражної служби. Голова профспілки журналістів "Журналістська солідарність", пише Вікіпедія.
Маючи в своєму розпорядженні великі гроші, Пригожин здатен зібрати до ПВК Вагнера 50 тисяч людей. Найближчим часом з'явиться багато сировини для Вагнера і 40 нових приватних військових компаній в Росії. Їх поповнять російські військові, які хлинуть з фронту після наступу української армії і поразки Росії. З'явиться велика кількість людей зі зброєю, які звикли вбивати. Їм більше нікуди буде подітися.
Тому, я думаю, у Пригожина не буде жодних проблем з поповненням ПВК Вагнера.
Як ви думаєте, чи є у Пригожина реальні політичні перспективи? Чи здатен він створити свою політичну партію або навіть отримати шанс стати наступником Путіна?
Думаю, наступника у Путіна взагалі не буде, а амбіції Пригожина будуть відторгнуті чиновницьким апаратом. Пригожин сам кинув виклик глибинній державі, він оголосив війну генералам, чиновникам, міністрам та іншим держслужбовцям. Вони не приймуть Пригожина.
Дійсно, Пригожин може реалізувати свої політичні амбіції, якщо система влади в Росії дивом збережеться. І тоді Пригожин може створити свою партію. Пригожин може завести своїх людей до парламенту, як це зробив "пан Ж" (Жириновський, - ред.) в рамках виборів до Держдуми РФ, які відбулися 12 грудня 1993 року. Партія ЛДПР отримала 23% голосів. Думаю, Пригожин може повторити цей успіх. Втім, до парламентських виборів ще багато часу.
Що стосується президентських виборів, там рішення буде ухвалювати виключно Путін. Якщо Путін зуміє зберегти свій режим і доживе до виборів, він сам підбере собі опонентів, і я не думаю, що серед них буде Пригожин.
На мій погляд, Пригожин отримає можливість для розвитку своєї політичної кар'єри після розпаду Росії – на території, яка стане одним з уламків РФ. Можливо, Пригожину вдасться заявити про свої політичні амбіції певній частині російського населення.
А хто може стати союзником Пригожина в його політичній боротьбі?
Пригожин діє в рамках ситуативних союзів. Певний час його союзником був Кадиров. Кажуть, у нього були перемовини з главою Росгвардіі Золотовим про союз з МВС. Пригожин може створити тимчасовий союз, в тому числі, і з будь-яким з діючих російських губернаторів.
Ймовірно, за Пригожиним стоять брати Ковальчуки – вузьке коло найбільш наближених до тіла Путіна. Є така інформація, проте наразі перевірити її неможливо.
Пригожин не створюватиме довгострокових партнерств, і зацікавлений тільки в ситуативних союзах, які формуватиме в залежності від обставин. Виняток - партнерство з Путіним, який для Пригожина є серйозною фігурою.
Колишній бойовик "ДНР" Ігор Гіркін-Стрєлков заявив, що в Росії почалася смута. За його словами, Пригожин, якого серйозно "кришують", зробив заявку на реалізацію сценарію державного перевороту, а вже наприкінці літа ситуація в РФ може змінитися до невпізнання. Як ми можемо ставитися до подібних заяв?
Такий прогноз я зробив ще декілька місяців тому.
Гіркін і Пригожин – міжнародні злочинці, проте мислять вони раціонально. Гіркін говорить виразно, і я дуже сподіваюся, що він доживе до свого довічного терміну і проведе його в написанні корисних спогадів.
Я думаю, що такі заяви - правда.
Ми часто чуємо, що конфлікт розгортається за лінією Пригожин-Міноборони. Складається враження, що рамки конфронтації насправді ширші – Пригожина, ймовірно, підтримує впливова група, адже йому дозволяють робити жорсткі заяви. Хто може стояти за Пригожиним? Олігархічне оточення Путіна чи якесь угруповання зі спецслужб?
Цілком можливо, що за Пригожиним все-таки можуть стояти брати Ковальчуки – досить впливові фігури в оточенні Путіна. Інформація про це публікувалася в деяких авторитетних джерелах.
Хто за ким стоїть – важливе питання, проте треба також звернути увагу і на те, наскільки самостійна та чи інша політична фігура.
Ми знаємо, хто просував Путіна – спочатку Собчак, потім Чубайс, слідом за ними ще низка осіб брали участь в "спецоперації наступник". Однак з часом Путін зіскочив з повідця і припинив бути залежним. За деякий час Березовський помер явно не без допомоги Путіна, а Чубайс емігрував до Ізраїлю.
Хто там ще залишився? Юмашев і Дяченко (зять і дочка першого президента РФ Бориса Єльцина, - ред.) явно не тягнуть на роль ляльководів.
Путін з серпня 1999 року, коли став головою російського уряду, остаточно почав самостійну гру. Єльцин отримав від Путіна обіцянку, що Дяченко, Юмашев та інші представники "сім'ї" залишаться недоторканними.
Вважаю, що тепер досить самостійною фігурою став і Пригожин. Він сам здатен визначати цілі, об'єкти для нападок і вибирати потрібні засоби для виконання завдань.
Чи здатний Пригожин піти на конфлікт з Путіним?
Думаю, Пригожин здатен на такий крок. Пригожин - кримінальник з непоганим досвідом виживання. Потрібні для себе навички він отримав у в'язниці і в 1990-і роки. Він непогано відчуває ситуацію. Якщо Путін буде ослаблений і стане зрозуміло, що Акела промахнувся, Пригожин із задоволенням почне рвати свого колишнього господаря.
Чи правильно я розумію, що в боротьбі Пригожина і Міноборони переможців ви не бачите, і прогнозуєте в результаті смуту в Росії?
Так, я думаю, що на Росію чекає смута. Якби Путін погодився, Пригожина могли б розчавити будь-якої секунди – просто прихлопнути на фронті, адже для цього є всі підстави і можливості. Навіть звалювати ні на кого не треба, адже йде війна.
Виходить, Міноборони через Путіна не може знищити Пригожина, а Пригожин не здатний знищити Міноборони, тому що Путін не здає Шойгу. В цьому і є вся суть протистояння.
Така ситуація веде Росію до смути. Але смута в ситуації, що склалася, більш вигідна Пригожину. Хоча вже навіть Шойгу створив свою приватну військову компанію. Створення міністром оборони своєї ПВК - "приголомшлива" історія…
Як ставитися до тези про те, що Путін сам зіштовхнув Пригожина і Міноборони для посилення між ними конкуренції і отримання потрібних для себе результатів? Аргумент неоднозначний, оскільки незрозуміло, яку можна отримати вигоду від конфлікту в ситуації, коли йде війна.
Занадто тонкий жарт для нашого цирку. Навряд чи хтось спеціально зіштовхне лобами протиборчі групи, щоб потім його називали "чудаком на букву "м". Це як надіти собі на голову помийне відро, разом з помиями постукати по кришці зверху і весело станцювати. Незрозуміло, з якою метою треба до цього вдаватися.
Протистояння Пригожина і Міноборони відбувається з причин, які не залежать від Путіна. Путін не реагує на конфлікт, тому що він втратив контроль над ситуацією в Росії. Що сталося на фронті – зрозуміло, але там мало що від нього залежить. Однак Путін не хотів, щоб події, які він влаштував у Росії, розвивалися в рамках поточного сценарію.