Після історії з отруєнням опозиціонера Олексія Навального, в якому його соратники звинувачують безпосередньо президента Росії, Володимира Путіна, Главред згадував і інші гучні випадки, які відбувалися з незручними для московської влади публічними персонами.
Перші вбивства публічних людей в новітній історії Росії почалися в перший же рік після розвалу СРСР.
6 жовтня 1991 року в палаці спорту «Ювілейний» у Санкт-Петербурзі був застрелений музикант Ігор Тальков, який активно критикував владу і особисто першого президента Росії Бориса Єльцина - в одній зі своїх пісень він звертався до нього з вимогою відсторонити від влади колишнього генсека ЦК КПРС Михайла Горбачова. До слова, незадовго до вбивства Тальков звертався за держохороною і навіть отримав згоду на неї за кілька днів до загибелі.
Саме вбивство до теперішнього часу вважається нерозкритим, як і не доведена можлива причетність спецслужб до його вбивства.
Через 4 роки, 1 березня 1995 року, був убитий російський журналіст Владислав Лістьєв. Журналіста, який повертався зі зйомок телепередачі, підстерегли у під'їзді власного будинку. На нього, за однією з версій слідства, могли напасти двоє злочинців, бо на місці події були виявлені гільзи від двох різних пістолетів. Напередодні вбивства, за словами дружини Лістьєва, журналіст отримував погрози, але, на відміну від Талькова, так і не отримав охорони. Вбивство Лістьєва також вважається досі нерозкритим через те, що слідство всіляко затягується.
Та сама доля, але вже під час перебування президентом Володимира Путіна, спіткала і ще одну російську журналістку Анну Політковську. Відома правозахисниця і журналістка приділяла особливу увагу подіям у Чечні, чому присвятила ряд матеріалів. 7 жовтня 2006 року Політковська була застрелена в ліфті свого будинку в центрі Москви. Через 9 років, суд виніс вердикт у справі про вбивство Анни Політковської і засудив до довічного позбавлення волі уродженців Чечні Рустама Махмудова і кримінального авторитета Лом-Алі Гайтукаєва, визнаних присяжними виконавцем і організатором вбивства Політковської.
При цьому замовника вбивства слідство не знайшло досі - за однією з версій, їм міг бути лідер Чечні Рамзан Кадиров.
Не менш резонансними в Росії є і вбивства політиків.
Так, в 2003 році від отруєння помер російський журналіст і політик Юрій Щекочихін. Він активно виступав проти корупції і поширення організованої злочинності в Росії, про які збирався розповісти слідчим ФБР в США, але за кілька днів до запланованої зустрічі, він раптово захворів. За рік до загибелі, Щекочихін отримував погрози і навіть один раз йому вдалося вижити після нападу на нього біля будинку. Згідно з даними судмедекспертизи, політик помер не від отруєння, а від синдрому Лайєлла, який розвиває алергічну реакцію, яких раніше у Щекочихина ніколи не було. На політичний підтекст вбивства вказує і те, що всі записи медичних досліджень Щекочихіна залишаються засекреченими донині.
Але найбільш показовим за останні кілька років було вбивство опозиційного політика і протягом тривалого часу найближчого соратника Олексія Навального - Бориса Нємцова. Опозиціонер був убитий 27 лютого 2015 року в Москві на Великому Москворецькому мосту, яким він йшов зі своєю подругою, 23-річною українською моделлю Ганною Дурицькою.
Незадовго до вбивства Нємцов також звертався до правоохоронних органів, оскільки отримував погрози від невідомих осіб.
Менш ніж за три години до вбивства Нємцов був в ефірі однієї з радіостанцій , де звучали звинувачення на адресу Путіна в розв'язанні збройного конфлікту на Донбасі і корупції з боку його оточення.
Слідчий Комітет (СК РФ) звинуватив за підозрою у вбивстві 5 уродженців Кавказу: Анзора і Шадіда Губашевих, Заура Дадаєва, Хамзата Бахаєва і Темірлана Ескерханова, деякі з яких піддавалися тортурам під час слідства. Один з підозрюваних, Біслан Шаванна, загинув під час затримання за суперечливих обставин. У липні 2017 присяжні визнали винними всіх п'ятьох підсудних, які були засуджені до різних тюремних термінів. Згідно з вироком, засуджені скоїли злочин за винагороду в 15 мільйонів рублів, обіцяні Русланом Мухутдіновим, щодо якого ведеться окреме розслідування. Підозрювані в суді провини не визнали, вирок ними був оскаржений, бо справа нібито розглядалася з низкою порушень. У квітні 2018 року засуджені звернулися до ЄСПЛ.