Телевізор, який став невід'ємною частиною нашого життя, пройшов довгий шлях розвитку. Цей дивовижний пристрій здобув широку популярність і еволюціонував з громіздких чорно-білих до сучасних тонких смарт-телевізорів.
Історія телебачення розпочалася наприкінці XIX століття з змагання двох інженерів. Американець шведського походження Ернст Александерсон конкурував з шотландцем Джоном Лоджі Бейрдом у створенні передавача зображень. У 1925 році Бейрду вдалося першим створити пристрій, що виводив мерехтливу людську голову на екран, використовуючи прості матеріали. Для створення такого телевізора вчений використав порожню коробку, в'язальні спиці, бляшанку з-під кексу, велосипедний ліхтар і картонний диск. У 1928 році Александерсон показав у прямому ефірі жителя свого кварталу, який курив сигарету.
У липні 1928 року був проданий перший у світі телевізор за 75 доларів. Ціна дорівнювала заробітку простого робітника за два місяці. За два місяці по телевізору показали постановку "Посланець королеви". У 1937 році англійці приєдналися до телевізійного світу зі своїм власним телеприймачем з електронно-променевою трубкою.
На початку 1930-х років у Радянському Союзі випускали кілька моделей електронних телевізорів, але масовими вони не стали. Першим по-справжньому популярним телевізором став КВН-49, створений інженерами в Ленінградському НДІ телебачення. Легендарний КВН-49 випускався до 1967 року і здобув популярність завдяки своєму незвичайному дизайну та гумористичній грі, названій на його честь.
Найбільш відомим виробником телевізорів в УРСР був львівський завод "Електрон". У кінці 1970-х років вони випустили кілька популярних моделей кольорових телевізорів, найвідоміша з яких - "Електрон Ц-382". Ця модель виділялася гарною якістю зображення, надійністю та стильним дизайном, і стала популярною у всьому Союзі. Багато радянських будинків у 1980-х роках були обладнані саме телевізорами виробництва "Електрон".
У 1931 році газета "Правда" анонсувала першу передачу телебачення в СРСР. Рік по тому ленінградський завод "Комінтерн" випустив перші радянські телевізори Б-2. Їх розробив ленінградський інженер, уродженець України Антон Брейтбарт.
10 травня 1932 року було випущено перші 20 пристроїв. Телевізори мали оптико-механічну систему, дозволяли приймати передачі за німецьким стандартом, мали диск Ніпкова та лупу для збільшення зображення. Розміри екрану були 3х4 см, а прилад був вбудований у дерев'яний футляр і важив лише 230×216×160 мм.
У 1964 році американський винахідник Роберт Адлер створив перший пульт для дистанційного керування телевізором. Цей пристрій мав виносну панель управління, з'єднану з радіоприймачем кабелем. Натискання кнопок на пульті активувало функції телевізора.
Перші моделі були великі і потребували підключення через кабель. Поступово пульт став компактнішим і бездротовим. Поштовх до подальшого розвитку пультів дистанційного керування дала поява телетексту в кінці 70-х років.
Кольорове телебачення з'явилося в 1928 році, коли винахідник Володимир Зворикін створив кольоровий телевізор. Хоча ідея була вперше втілена в життя в цей час, технічні обмеження перешкодили масовому виробництву.
Перші масові кольорові телевізори були представлені в 1954 році корпорацією RCA. Ці телевізори мали екрани на 15 дюймів, а пізніше з'явилися моделі на 19 та 21 дюйм. Однак їх вартість перевищувала тисячу доларів, що робило їх недоступними для багатьох користувачів.
Читайте також: