Клімовський: План Кремля щодо розв’язання світової війни дається тріщинами

Аналітик зазначає, що спроби зірвати перемир’я в Ірані та Ємені призвели до репутаційних і стратегічних втрат для Москви.

У суботу, 25 липня, «Путін» раптово терміново зустрівся з Токаєвим у нейтральному Омську, щоб обговорити, як РФ вийти з колоніальної війни проти України. Навіть не став прикидатися, що хоче поговорити про торгівлю з Казахстаном, а заодно й про війну, так і бути. Питання: звідки така поспішність? Відповідь - світова війна у кремлівців пішла шкереберть, але задум був, звісно, геніальним.

Кремлівці вирішили влаштувати кілька нових «гарячих точок» у США, розраховуючи, що ті не зможуть грати одразу на багатьох фронтах і попросять пощади або надорвуться, якщо почнуть це робити.

Пункт № 1 - зрив перемир’я між Іраном і США. Для цього хунта 7 на 8 липня в Ормузі обстріляла три судна біля берегів Оману й вимагала, щоб усі кораблі плавали лише біля берегів Ірану та сплачували йому. Пункт № 2 - підштовхнути хуситів через іранців до перекриття Баб-ель-Мандебської протоки й влаштувати дуже «гарячу точку». Пункт № 3 – спонукати КНР і КНДР надати РФ багато солдатів і техніки для швидкої окупації всієї України або, як мінімум, для повсюдного виходу до Дніпра. Якщо в Києві на лівому березі встановити гармати й обстрілювати історичний центр, як це робив у 1918 р. червоний генерал Муравйов, то можна домогтися швидкої капітуляції на будь-яких своїх умовах.

При цьому Пєсков ще й удавано дивувався, чому Трамп не зателефонував «Путіну», як обіцяв 8 липня. Не зателефонував саме тому, що не треба було підштовхувати Іран до виходу з угоди та вимагання. З подібної причини Віткофф із Кушнером теж з квітня не їдуть до Москви.

З пунктом № 1 спочатку все було ідеально - в Ормузі почалася перестрілка, і хунта заявила, що доки її вимогу платити всі не приймуть, вона блокуватиме протоку. З метою демонстрації своїх можливостей хунта обстріляла в Йорданії та Іраку ракетами військові бази США, які не мали серйозної ППО. Ракети навели, очевидно, з супутників РФ, оскільки влучання були точними, а не такими, як обстріли Ірану по Ізраїлю. Начебто все круто й за планом.

Але в Москві й Тегерані чомусь не подумали про відповідну реакцію США. Вона була не тільки симетричною, а й асиметричною. Прохід біля берегів Ірану знову закрили, але проходження суден уздовж берегів Оману зберегли, і Трамп пообіцяв хунті в Ірані знищувати по мосту або електростанції за кожен обстріл торгового судна.

Асиметрично Трамп оголосив 24 липня, що списуватиме з заморожених рахунків Ірану гроші для виплат постраждалим. Хунта такого від Трампа не очікувала, і Арагчі назвав це беззаконням, що загрожує зруйнувати весь світ. Арагчі став запевняти, що одна держава не має права конфісковувати гроші іншої держави. Трамп на це оптимістично відповів 25 липня, що хунта вже хоче переговорів, але він їй не вірить, і пообіцяв нищівний удар.

З нафтою з Перської затоки ситуація також не на користь хунти. Після підписання угоди між США та Іраном вивезення нафти з Перської затоки відновилося до 14 млн барелів на добу. Це не довоєнні 20 млн, але ціна швидко повернулася до довоєнних 70 доларів за барель. З цих 14 млн барелів Саудівська Аравія та ОАЕ перекачують 7 млн барелів нафтопроводами повз Затоку, маючи на увазі Іран. Відновлення хунтою Ірану блокади завдає удару лише по Іраку, Кувейту, Катару та Бахрейну, але у перших двох є варіанти вивезення суходолом, а в інших двох обсяги невеликі, і їх можна вивозити час від часу під охороною флоту США.

У результаті у програші залишається лише хунта, оскільки США продовжують судноплавство, але до Ірану та з нього судна пропускають вкрай вибірково. За 24 липня вони пропустили до Ірану лише два судна, 12 розвернули та два вивели з ладу за спроби прорватися.

При цьому авіація США 24 липня завдала удару по іранському порту Бендер-Ензелі на Каспії, а 25 липня Зеленський заявив про ракетно-дроновий удар ЗСУ на Каспії біля берегів РФ по суднах, що прямували до Ірану, ракетному катеру та нафтовидобувній платформі. МЗС Ірану 25 липня підтвердило атаку на одне своє вантажне судно 24 липня. Заявило, що один моряк загинув, а інший був поранений, і викликало тимчасового повіреного України в Тегерані для вручення ноти протесту.

Синхронність атак 24 липня з боку США та України по цілях у Каспії, тим більше таких, як корабель, що рухається, наводить на думку, що Трампу поки що не вигідно офіційно наносити удари по об’єктах біля берегів РФ, але й Москві не вигідно це визнавати. Ситуація на іранському фронті світової війни, розв’язаної кремлівцями, вже пішла не так. Астрахань під прицілом двох флотів США поблизу Затоки, і це нова «карта» у переговорах Трампа з Кремлем. Що стосується хунти, то вона, схоже, вже шкодує, що піддалася на вмовляння РФ, вийшла з перемир’я і почала вимагати грошей від усіх, забувши про Ліван і Газу.

З пунктом № 2 кремлівського плану світової війни зовсім цікаво. Іранці, як і обіцяли кремлівцям, злітали 13 липня до хуситів, незважаючи на те, що над Затокою вже тиждень поновилися бойові дії. Злітали з двома проханнями - перекрити Баб-ель-Мандебську протоку та зупинити саудівський нафтоналивний порт на Червоному морі в місті Янбу.

Хусити погодилися, але пояснили, що протоку закриють лише для Саудівської Аравії, а не для всіх, і 20 липня офіційно оголосили їй війну, назвавши це блокадою. Формальним приводом для оголошення війни стало бомбардування урядом Ємену злітної смуги в місті Сана 13 липня, щоб літак з іранцями не приземлився. Але літак приземлився, і через два дні хусити заявили саудівцям про припинення перемир’я з ними, яке тривало понад 5 років. Саудівці намагалися все владнати, але хусити відкинули мир, оголосили «блокаду за блокаду» і заборонили будь-яким кораблям заходити в Янбу, а суднам під прапором Саудівської Аравії - пропливати через протоку. Біля протоки якось дуже вчасно двічі з’являлися й сомалійські пірати.

Після 20 липня хусити обстріляли й пошкодили чотири судна саудівців та здійснили ракетні удари по кількох містах. Вважали, що відповіді не буде. Це було великою помилкою, але не стільки хуситів, скільки планувальників цієї війни в Москві та Тегерані, які виходили з того, що у саудів армія невелика, вся зайнята на війні в Перській затоці й побоюється десанту з Ірану.

Планувальники забули, що в березні до Саудівської Аравії прибуло 10 тис. бійців спецназу з Пакистану разом з авіацією саме на такий випадок, а не для відбиття десанту з Ірану, ймовірність висадки якого дорівнює нулю. Забули й про договір саудівців із Пакистаном про захист.

24 липня для хуситів настав день відплати. Грецький розрахунок ППО в Янбу збив обидві балістичні ракети хуситів, а авіація саудівців бомбила їхній єдиний порт у Ходейді на Червоному морі й оголосила, що він заблокований. Крім порту, бомбили також другу лінію позицій хуситів на фронті в глибині країни, а першу лінію обстріляли війська уряду Ємену. Після цього саудівці поцікавилися у хуситів, як їм це подобається, і пообіцяли продовжити, якщо що. Хусити відповіли в російському стилі: «А нам навіщо блокада порту, це нечесно».

25 і 26 липня в Ємені було тихо. Саудівці не поспішають остаточно закрити тему хуситів за сприяння Пакистану, а політбюро хуситів розмірковує: може, до біса таку третю світову війну. Росіяни самі її затіяли, нехай самі й воюють, а ми поки що подивимося на це з боку.

Наразі іранський та єменський фронти вдалося стримати й поставити на паузу лише завдяки демонстрації сили. Щодо пункту № 3 геніального плану кремлівців військових зрушень взагалі не відбулося.

У вихідні 18 і 19 липня кремлівці активно стукали у двері КНР і КНДР. З КНДР до Москви 19 липня для зустрічі з «Путіним» навіть прибула глава її МЗС мадам Цой Сон Хі. Китайці вальяжно приймали московитів у себе вдома. У результаті в російських ЗМІ з’явилися публікації - Москва готова віддати в оренду КНР і КНДР дуже великі території на Далекому Сході та в Арктиці під приводом статусу вільних економічних зон. Якщо Пекін отримає землю, воду та порт у Мурманську, то анекдот із 1980-х «На китайсько-фінському кордоні все спокійно» отримає друге життя. Без порту в оренду на сто років китайцям Арктика нецікава, і такого, щоб не замерзав.

Оскільки це складна угода, а КНР із КНДР нікуди не поспішають і хочуть обговорити деталі, то геніальний пункт № 3 не надто зрушив з місця, на відміну від пунктів щодо Ірану та Ємену. З метою її спростування Трамп попросив Зеленського заявити, що КНДР хоче передати РФ 30 тис. солдатів для завоювання України. Той зробив цю заяву 25 липня, пославшись на дані розвідки. Зеленський стає каналом для «витоків» не менш важливим, ніж ЗМІ Америки та Європи.

Але у Пекіна своє бачення ситуації. У рамках цього бачення «Путіну» довелося все кинути й терміново летіти на зустріч із Токаєвим до Омська, оскільки летіти до Астани було незручно, як і запрошувати Токаєва до Москви. Токаєв на нейтральній землі Омська передав Пу послання від «великого брата» Сі, що він волів би бачити перемир’я РФ з Україною. Але якщо брат Пу хоче воювати, то нехай воює своїми силами, а зброю й солдатів дамо йому лише тоді, коли танки України й НАТО будуть біля Смоленська.

У Пекіні логічно вважають: якщо у РФ на фронті справи підуть вкрай погано, то порт у Мурманську вона здасть в оренду не на 100, а на 200 років. Після цього можна буде їй чимось допомогти на вигідніших для себе умовах. Зараз Пекіну вигідно, щоб РФ трохи, але впевнено програла, і це гальмує весь пункт № 3 геніального плану кремлівців.

Але світову війну не можна влаштувати самотужки або лише з союзниками. Противник у ній теж вносить свою лепту. Тому 23 липня Джон Коул, спеціальний представник Трампа у справах Білорусі, заявив, що переносить візит до Мінська на невизначений термін. Це знак, що Білий дім відмовляється від схваленого кремлівцями проєкту Лукашенка щодо зустрічі в Мінську у форматі «трійки» за зразком Біловезької Пущі 2.0. Нехай шукають інше місце. Лукашенко з розпачу заявив, що провів масштабні перестановки у своєму КДБ, але прізвищ не назвав, посилаючись на секретність.

У цьому контексті слід відзначити ще два кроки.

Перше - це пропозиція лейбористів до США провести в Лондоні міжнародну конференцію з морського права та безпеки судноплавства через ситуацію в Ормузі. Очевидно, одним Ормузом справа не обмежиться. Є ще бойові дії в Червоному, Чорному, Азовському та інших морях. «Путін» 26 липня на дні флоту РФ навчав своїх моряків захищати її танкери під будь-яким прапором. Ніколи до цього флот РФ ще не виступав під прапорами Мозамбіку, Палау та інших країн.

Друге - виступ Каї Каллас на саміті АСЕАН на Філіппінах, де вона назвала РФ екзистенційною загрозою для Європи та світу. Кремлівців це вразило в саму печінку, оскільки вони запідозрили Каллас в організації війни всього світу проти РФ. Тому Захаровій дали дозвіл грубіянити у відповіді Каллас без обмежень. Маша почала з того, що Росія ні на кого не нападала, і далі пішло все по-російськи – лікуватися треба, але без лайки.

Кремлівці не розуміють елементарної речі: якщо вони будуть шантажувати Трампа та республіканців напередодні виборів тим, що Трамп не зупинив війну в Україні за один день, а відомство Лаврова вже підрахувало, що він вимовив цю фразу 80 разів, то їм нічого іншого не залишиться, як суворо покарати РФ в Україні до виборів у США. Китайців це більш ніж влаштує з огляду на порт у Мурманську та давню притчу - як приємно спостерігати з дерева за тиграми, що б’ються.

Джерело