Часто можна почути стару фразу: "Не робіть те, що вам радять багаті країни сьогодні. Робіть те, що зробило їх багатими вчора".
Але Україні якраз не радять робити те, що зробило Захід багатим.
Нам не радять знижувати податки, використовувати емісію в продуктивних цілях, посилювати державні інвестиції в соціальний капітал (наука, освіта, медицина), здешевлювати кредити для бізнесу, захищати свій внутрішній ринок і найману працю, націоналізувати стратегічні інфраструктурні галузі, стимулювати випуск продукції з високим рівнем додаткової вартості, створювати міжсекторальні кластери..
Все, що нам радять - це максимальне відкриття зовнішнього доступу до національних природних ресурсів (надра, земля), масова приватизація всього і вся, жорстка бюджетна політика, ліквідація спрощеної системи оподаткування, десоціалізація держави у вигляді пенсійної, медичної та освітньої "реформ".
Нас переконують, що експорт трудових ресурсів та імпорт споживчих товарів - це добре. Це ознака "цивілізованості".
Тридцять років тому, західна фінансова система жадібно вбирала трильйони доларів, що впали на неї після розвалу СРСР. Захід створив офшорну систему для зняття фінансових рент з корупційного сегмента країн, що розвиваються.
Читати такожЧи є шанс, що життя в Україні в осяжному майбутньому покращитьсяА сьогодні нас змушують втиснути наш "Сорочинський ярмарок" у стандарти "швейцарського банкінгу", імплементувати правила жорсткої фіскалізації. Але це все одно, що дитині прописувати гормональні препарати - вона не виросте і не сформується. Те ж станеться і з нашою економікою.
У цій моделі взаємин, у противників теорії змови, логіки стає ще менше, ніж у її прихильників....
На мій погляд, "скринька ломом відкривається". Немає ніякої підступності Заходу щодо України. Є раціо і власний егоїзм.
Поставимо себе на місце ЄС. Хотіли б ми бачити біля своїх східних кордонів сусіда, який за прикладом Туреччини збільшив би населення в два рази, наростив економіку до рівня 10 тис. дол на душу населення, і в один прекрасний момент, прокинувся б з якимись неоімперськими амбіціями у вигляді "українського світу".
Який згадав би про Перемишль, давню столицю - Пагорб, про виселення лемків та операцію "Вісла". Створив би замкнутий ядерний цикл. По-хазяйськи поглядав би в бік Молдови та Білорусі. Створював би механізми підтримки своїх діаспор за кордоном в політичних цілях.
Ні, такий сусід нікому не потрібен. Небезпечно мати справу з державою в стадії високої динаміки, де все вирує, де народжуються нові амбіції і великі цілі, де соціум заряджений пасіонарністю, де еліти хочуть увійти в історію.
Вистачить Європі однієї "молодої Туреччини", яка хоч і далеко, але вже доводить до істерики Париж.
Читати такожЧумний прапор: чому інвестори шарахаються від УкраїниЗ Україною у сусідів "вийшло". Населення не зросло в два рази, а зменшилося в півтора. Дохід на душу населення - не 10 тисяч доларів, а 3,5.
Політичні еліти думають не про те, як увійти в історію, а те, як у неї вляпатися, тобто всі їхні думки про нові вілли і яхти, а не про країну.
Ніяких великих цілей, нуль амбіцій. Всі сусіди вже пішли вперед, навіть Молдова. Періодично розряджається в порожнечу соціальна пасіонарність. Держава не у високій динаміці, а в стадії гомеостазу, коли навіть невеликий зовнішній поштовх викликає системні руйнування.
Експорт робочої сили та імпорт товарів широкого вжитку. Експортуємо найдорожче - людей, щоб купити новий айфон. Такі країни не становлять загрози. І Перемишль стає Пшемислем, зате у Львові нових власників карти поляка ненабагато менше, ніж нових громадян країни, а в Берегові за зачиненими вікнами присягають Угорщині.
Так, що немає ніякої конспірології, і плану теж немає. Є вакуум з нашого боку, який заповнюється раціональними і егоїстичними діями ззовні. Природа не терпить порожнечі.