Путін не боїться Навального, гордо заявляє Пєсков, а Навальний показує своїм сміливим вчинком - поверненням до Росії - що він не боїться помсти Путіна. Мужній Навальний повернувся назад до Росії після отруєння. Тому поки отримав всього 30 діб арешту. А що далі буде, важко сказати. Організація Кремлем чергового отруєння або самогубства впертого опозиціонера стикається не стільки з моральними проблемами або технологічними складнощами, скільки з інформаційними та технічними слідами, які обов'язково залишають злочинці.
Захід запускає новий, потужний, антиросійський "серіал", де Путін і Навальний - головні герої, але не говорить скільки сезонів триватиме цей серіал. Хоча розумні люди в оточенні Путіна обережно радять йому відправити Навального назад до Німеччини, що викличе гостре невдоволення Меркель, яка не хоче грати в політичний пінг-понг. А тут ще знову завмер "Північний потік".
Читати такожНавальний їде закопувати фюрера в найближчій канавіУ будь-якому випадку, Захід отримує в особі переслідуваного Навального новий привід для тиску на Путіна і його оточення, яке вже втомилося як від впертості Путіна, так і тиску Заходу. А Захід знаходить все нові і нові приводи для приниження і тиску на Путіна і Росію. А Кремлю в черговий раз нічим відповісти і нічим захищатися. Злість Путіна і активність російської пропаганди вже насилу приховують принизливу і пасивну позицію Кремля в цій виснажливій боротьбі.
Але причому тут Україна?
Виходить цікава геополітична піраміда, де Захід навчився керувати гібридними методами путінською Росією, що чинить опір, а Росія за допомогою корупції і "п'ятої колони" управляє нещасною Україною.
І Росія, і Захід не зізнаються у своїх реальних ролях і цілях в Україні, коли Росія має можливість безпосередньо тиснути на Україну, а також через свої відносини із Заходом. І навпаки, Захід має всі можливості прямого тиску на Україну, через «програму боротьби» з корупцією, шантаж МВФ та інші інструменти, і також використовуючи ситуацію в Росії.
До речі, в Україні такий вид міжнародних відносин сором'язливо називається "зовнішнім управлінням", при якому Україна приречена бути майданчиком і засобом міжнародної політичної боротьби, так як позбавлена можливості і сили вибирати свій шлях на користь одного з геополітичних гравців або використовувати протиріччя між ними в своїх інтересах.