Від вивчення візерунків на вишиванках до вимірювання черепів циркулем – один крок

Ті, хто шукає «бліх» у вишиванці президента, ллють воду на млин ненависті / instagram.com/olenazelenska_official/

Скандал через вишиванку президента свідчить про те, що українське суспільство серйозно хворе.

Якщо судити по скандалу, який вибухнув довкола вишиванки президента Зеленського через "неправильний" розріз, то, схоже, скоро в Україні «візерунки» будуть під збільшувальним склом вивчати на предмет «зради». Далі – тільки черепи циркулями вимірювати. Адже у нас навіть у найбільш невинному питанні "дотрахуються до мишей".

Проблема нашого суспільства в тому, що воно інфіковане вірусом ненависті і нетерпимості настільки, що вже спостерігається якась сегрегація. Так, наприклад, прихильники Петра Порошенка абсолютно не сприймають критичні стріли, які йдуть від прихильників Зеленського або ОПЗЖ, і навпаки. Так само як би не критикували Медведчука у Зеленського, для його пастви буде правий тільки він.

Спостерігаються сегрегація і "готтентотська мораль", коли йде племінний поділ на "свій" і "чужий". І ті люди, які старанно шукають "бліх", у тому числі й у вишиванці президента, ллють воду на млин ненависті і розподілу України. Таким людям абсолютно марно розповідати що-небудь про види і техніки вишивки – вони завжди знайдуть привід для конфлікту і "зради", оскільки людина, заряджена на конфлікт, обов'язково його знайде, що б не робив Зеленський.

Проблема не в тому, посередині чи збоку розріз на вишиванці – важливий сам факт того, що суспільство за допомогою політичних та інформаційних технологій ділить своїх членів на «своїх» і на «чужих». Це дуже погано для України, згадайте хоча б вислів «розділяй і володарюй». А панувати за рахунок цього розбрату можуть у тому числі й зовнішні гравці.

Читати такожЧому "вишиванка-косовортка" Зеленського-далеко не останній привід для хейта-експертЗа 30 років незалежності у нас змінювалися різні прапори і політичні програми, однак при цьому наша політична еліта завжди переслідувала тільки одну мету – особисте збагачення. Тоді як пересічні українці зосереджувалися на виживанні. Однак, щоб вони, не дай бог, не збрикнули, їм вкидалися і вкидаються такі інформаційні віруси, які підтримують вогонь неприйняття «чужого»: «зрадника», «мо**аля», «сепара» і т. д.

Попри те, що в 2019 році здавалося, що градус цієї напруги в суспільстві спаде, проблема залишилася. І історія з вишиванкою президента свідчить про те, що хвороба нашого суспільства пішла глибоко, і все досить серйозно.

Поділ на "свій" і "чужий" – це архаїка. А модернізації країни, яка розділена за родоплемінним принципом на "правильних" і "неправильних", чекати не доводиться.

До того ж, за останні роки вишиванка у нас перетворилася на такий собі "бронежилет", яким прикривається стільки чортів і корупціонерів! Однак українське суспільство все одно звертає увагу і обговорює не смисли, справи і слова, а сорочку, тому що набагато простіше поділитися на «своїх-чужих» через вишиванку президента, ніж зайнятися чимось більш складним.

Читати такожЩо не так з вишиванками Зеленських: експерти пояснили, чому так обурюються українціНа жаль, це дуже серйозні маркери архаїзації суспільства, яке скочується до примітивних реакцій. Горезвісна "готтентотська мораль" у справі: своєму, навіть якщо він зробив щось погане, готові пробачити все, але, якщо невірний крок зробив «чужинець», його готові розірвати. Тобто, наприклад, якщо я вкрав корову – це добре, а якщо чужий у мене вкрав корову – це погано.

У нас сперечаються через "неканонічність" вишиванки Зеленського, але ж вишиванок насправді безліч видів – у кожному регіоні свій.

Катеринославщина була перехрестям, свого роду плавильним котлом, де переплелися і російська, і єврейська, і українська культури. І багато робітників в Катеринославі наприкінці XIX-початку ХХ століття ходили саме в косоворотках – спеціально подивився фотографії.

У цьому розмаїтті марно шукати канонічну вишиванку, оскільки "візерунки" можуть бути різними. Навпаки, потрібно культивувати різноманіття в єдине, оскільки Україна – це країна різноманіття культури. Але, на жаль, нас штовхають кудись в інший бік.

Андрій Золотарьов, політолог, директор аналітичного центру «Третій сектор», спеціально для Главреда

Новини заразКонтакти