Навальний оголосив про своє повернення в Росію 17 січня. Аналогії з поверненням Леніна і броньовиком на Фінляндському вокзалі будуть дещо натягнуті - Ленін повертався вже після краху царського режиму в вируюче політичне середовище. Навальний повертається (якщо, звичайно, повернеться) в болото, а тому його приїзд швидше за все, стане кидком каменю в тіну - вона просто чавкне і на цьому все.
З іншого боку, варіантів у Навального небагато: залишитися в Європі для нього означає смерть як політика. Вже через півроку його просто забудуть.
Повернення Навального - це безсумнівно гра на загострення. ФСВП, запустивши історію з перекваліфікацією умовного відбуття покарання на реальне, підняла ставки, в розрахунку на те, що Навальний скаже "пас". Але Навальний прийняв і кинув на стіл зняте з пальця кільце. Тепер чисто покерна ситуація - суд повинен вирішити непросту дилему - підтримати ФСВП і кинути на стіл ще одну пачку доларів або відмовити - рятувати. При цьому всі сторони відчайдушно блефують, так що навіть не зовсім зрозуміло, що у них на руках.
Проблема Навального відома: він володіє єдиною дієздатною квазі-опозиційною структурою в країні.
Всі інші "опозиційні" сили або підгодовані до стану нерухомого майна на кшталт різноманітних комуністів та інших подібних, або перебувають у нескінченному процесі створення-розвалу маргінальних камерних тусовок. При цьому власне опозиції в країні, звичайно, немає - хоча б тому, що в країні немає політики - тобто, легальної боротьби за владу. Підкилимна політика є - апаратні війни (ну, або їх називають ще "боротьба веж"), але це чистої води візантійщина, а тому називати її політикою в сучасному сенсі цього поняття безглуздо.
Так от, структура Навального - це чисто персоналістська історія. Як, наприклад, ЛДПР. І в цьому її критична проблема. Без вождя така структура приречена на розпад, причому досить швидкий.
Це, до речі, стосується і кремлівського режиму - відхід Путіна негайно обрушить всі баланси і розклади буквально до їх фундаменту.
Читати такожРосію після Путіна будуть дезінфікувати, як Німеччину після ГітлераУ цьому сенсі Навальний - плоть від плоті сучасної російської деспотії, і той, хто припускає, що він за демократію і все ось це, або сумлінно по дурості, або не зовсім сумлінно, але все одно глибоко помиляється. Вже яким записним демократом був Єльцин, коли ходив на мітинги, але потрапивши у владу, вибудував її в дусі все тієї ж пізньої КПРС з усіма її родовими травмами. Наївно вважати, що деспотична структура Навального навіть теоретично може стати матрицею для демократичної структури управління країною. Втім, Навальний - він взагалі не про будівництво, він про руйнування. Що зараз і затребуване. Щоб будувати щось нове, потрібно зруйнувати щось старе. Ось тому на даному етапі фігура Навального об'єктивно затребувана і навіть в якомусь сенсі грає прогресивну роль - але рівно до тієї хвилини, коли режим впаде. Після цього і Навальний, і його структура перестануть відповідати логіці процесу і зникнуть без жодних репресій.
Ця структура - провокативна і деструктивна, її єдиний функціонал - "розгойдувати бункер". Як тільки фюрера винесуть з рейхсканцелярії в білому простирадлі і прикопають в найближчій канаві, завдання розгойдувати цю споруду буде виконано. А тому пропаде необхідність в її структурному оформленні.
Поки ж завдання залишається. Посадять Навального під замок або залишать на волі - сили, що стоять за ним, обіграють будь-який сюжет. Хоча, швидше за все, постараються не допустити його посадки. До речі, посадити його буде не так вже й просто - зараз у Кремля завдання закрити тему невдалого отруєння, а закриття Навального знову поверне її в обіг.