Голова Комітету Верховної Ради з питань соцполітики Галина Третьякова запропонувала прив'язати прожитковий мінімум в Україні спершу до 40% середньої зарплати по країні і тим самим підвищити його.
Це - маніпуляція, щоб показати якийсь рух у бік трансформації державної політики. Але тут не варто спокушатися, тому що тренд нинішньої влади спрямований на системну дестабілізацію економіки. Це проявляється і в субсидіарній політиці, і в пенсійній, і в елементах соціальної політики.
Золотий стандарт соціальної політики полягає у формулі, за якої мінімальна зарплата повинна дорівнювати мінімальній пенсії, а мінімальна пенсія – прожитковому мінімуму, а все це разом дорівнює неоподатковуваному мінімуму доходів громадян. Тобто якщо в державі мінімальна зарплата – 6000 гривень, то, відповідно, і пенсія, і реальний прожитковий мінімум теж повинні бути близько 6000 гривень.
В даному випадку спроби прив'язати прожитковий мінімум до якогось відсотка від зарплати - це штучне підлаштовування під потрібні показники. Зараз середня зарплата становить близько 12 500 тисяч. 40% від цієї суми - приблизно 4800 гривень. Але середня зарплата по країні варіюється - у Києві вона значно вище, ніж у провінції. Тобто цей показник зовсім не говорить про те, що на ці гроші можна однаково прожити столиці і в якомусь селі і районному центрі. І якщо брати середню зарплату по країні, то це все одно, що вимірювати середню температуру по лікарні.
Читати такожЕксперт пояснив, чому українцям не загрожують європейські зарплатиТому що сама методика розрахунку середньої зарплати знаходиться під контролем держави – її формула специфічна і є низка факторів, які впливають на точність розрахунків. Наприклад, туди звалюють доходи і штатних співробітників, і сумісників, ділять на кількість на штатних співробітників (число яких постійно зменшується непропорційно загальним трудовим ресурсам). Для того, щоб розуміти реальні доходи населення, потрібно розраховувати медіанну зарплату і вона набагато менше, ніж середня і зараз була б близько 7-8 тисяч і мало відрізнялася від мінімальної. Але цього ніхто не робить зі зрозумілих причин, бо тоді це спотворить ту картину світу, яку малюють собі можновладці.
Тобто, якщо держава буде прив'язуватися до середньої зарплати, то у неї завжди буде спокуса маніпулювати показниками, щоб отримувати потрібні цифри прожиткового мінімуму, від якого відраховуються всі соціальні стандарти, закладені в бюджет.
Тим більше, що така система вже була, коли в Конституції прописали норму про те, що в Україні ніхто не може отримувати менше прожиткового мінімуму, який щорічно встановлюється законом. Ті, хто писали Конституцію керувалися тим, що в Основному законі не можна написати конкретну цифру, оскільки вона б постійно змінювалася через інфляцію. Але в результаті вийшло, що з одного боку є статистичні реалії, а з іншого – у два рази знижений прожитковий мінімум, який закладають в бюджет, щоб економити бюджетні витрати.
Мінімальна зарплата показує стандарт мінімального трудового доходу в країні, який не може бути нижче реального прожиткового мінімуму. Але останнім часом мінімальна зарплата перетворилася на інструмент податкової політики. Адже кілька років уряд відв'язав тарифну сітку від мінімальної сітки і прив'язав його до прожиткового мінімуму, який нижче, за рахунок чого держава посилює кількість "білої" зарплати, не зменшує зарплат "у конвертах" і збільшує тиск на малий і середній бізнес. І тому прив'язку до мінімальної зарплати також не могла б його використовувати для тиску на бізнес і потрапляла б у власний капкан. Але у нас замість цього займаються лише маніпуляціями.
Якщо парламент це ухвалить, поки наслідків не буде, тому що, ймовірно, введуть якийсь перехідний період із застереженням, що найближчим часом діючий прожитковий мінімум буде вважатися орієнтиром, а в бюджет його почнуть закладати тільки при наявності ресурсів. Тобто це буде не більше, ніж декларацією і реальної прив'язки соцстандартів до цього показника не буде.
Олексій Кущ, економіст, фінансовий аналітик, спеціально для Главреда