Нова американська адміністрація під керівництвом президента Джозефа Байдена і глави Держдепу Ентоні Блінкена, за інформацією видання Der Spiegel, незадоволена нормандським форматом, оскільки він не домігся особливих успіхів у врегулюванні ситуації на Донбасі, і Штати хочуть приєднатися до переговорів.
США дійсно готуються взяти активну участь у врегулюванні конфлікту на Донбасі, адже таким чином вони зможуть впливати на ситуацію і чинити політичний тиск на Росію. Якщо адміністрація Байдена має намір проводити політику протистояння РФ, то нормандський формат – це чудовий і дуже зручний для Штатів важіль впливу як на політичну ситуацію в самій Росії, так і на становище РФ на міжнародній арені.
Для України розширення кола учасників нормандського формату за рахунок США буде вигідним. Однак, в ідеалі, ми повинні були залучити до переговорного процесу всі країни-підписанти Будапештського меморандуму, але ніхто цим не займався. Хоча Великобританія і Польща за ці сім років неодноразово просилися до складу нормандського формату, але наше керівництво – що попереднє, що нинішнє – спускало це на гальмах. Крім того, і Москва завжди підкреслювала, що ніякої зміни учасників переговорів бути не може.
Перешкоджати розширенню нормандського формату за рахунок США Росія не зможе, як не зможе вона і вийти з цього переговорного процесу в разі приєднання до нього Сполучених Штатів. Тому що це – «менше зло» для самого Путіна і його оточення. Інакше Штати підуть на будь-які кроки з розгойдування ситуації в Росії і усунення Путіна від влади.
Якщо Росія встане в позу через приєднання до переговорів США, то вже в найближчі півроку Штати поставлять особисто Путіна перед дилемою: або він іде на компроміс, який запропонують американці, або вони його усунуть від влади. Іншими словами, вибору у Путіна не буде. Якщо Володимир Володимирович стане битися, тоді на Росію чекає "бунт, бессмысленный и беспощадный».
Історія говорить про те, що навіть у ставці Гітлера його генерали вели сепаратні переговори з американцями. І, тільки-но вони домовилися, одразу ж визначилася подальша доля Гітлера.
Читати такожЯкими будуть відносини України і США при БайденіОт і з Росією буде так само: як тільки еліта, наближена до Путіна, домовиться із Заходом, дні Путіна будуть полічені. Не тижні, не місяці, а дні. І тоді трапиться палацовий переворот.
У будь-якому випадку, нормандський формат в його нинішньому вигляді створений для врегулювання внутрішнього конфлікту, якого не існує в Україні. Якщо ж до формату приєднаються США, вони чітко поставлять питання – хто є стороною конфлікту. І прозвучить чітка відповідь – Росія. Немає ніяких "ополченців" і ніяких "ЛНР" і "ДНР". Є – квазіутворення, розроблені Російським інститутом стратегічних досліджень, і це відомо американській розвідці.
Якщо Штати стануть учасником переговорів, то українське керівництво буде таким самим слухняним, як і сьогодні. Власної думки, тим більше, на міжнародній арені, в українського керівництва немає. Так було при Порошенку, так є і при Зеленському. Що скажуть нашій владі, те вона і робитиме.
Все буде впиратися в те, чи буде вигідно Сполученим Штатам, щоб Київ нарешті визнав війну війною, а Росію – агресором.
Адміністрація Трампа не ставила собі за мету тиск на РФ, і з Росією більше воював Конгрес. Тоді як Трамп усю свою президентську каденцію прагнув подружитися з Путіним і переконати американців, що той – прекрасна людина. А Конгрес постійно заганяв Трампа в такі рамки, що він був змушений підписувати укази про введення санкцій проти Росії. Втім, слід зазначити, що в деяких питаннях інтереси Трампа і Конгресу збігалися. Зокрема, Трамп – представник лобістів сланцевиків, і йому було вигідно "втопити" Північний потік-2, щоб пустити американський скраплений газ у Європу.
Читати такожСША знайшли оригінальне рішення проблеми СП-2. Росія залишиться з носомБайден діятиме навпаки. Спочатку він дасть Путіну добудувати СП-2, тому що російський Газпром – це фактично гроші Демпартії США, завдяки чому американці і розгойдують ситуацію в Росії. Байден і демократи розуміють, що внутрішня дестабілізація ситуації в РФ малоефективна, а от зовнішня – за допомогою збройного конфлікту – може бути набагато ефективнішою. Наприклад, якщо ООН визнає Росію країною-агресором і виключить зі складу Радбезу ООН або позбавить права вето, або змусить країни-члени ООН ввести ембарго, що означатиме колапс для РФ.
Тому США і прагнуть зараз вступити у гру: вони будуть найбільшими вигодоотримувачами.
А Україна в даному випадку, як дресирована собачка, буде виконувати команди: "сидіти!", "стояти!", "апорт!». У цьому плані ми – не суверенна держава: що нам сказали, те ми і робимо.
Єдиний плюс у цій метушні полягає в тому, що в Україні чітко простежуються інтереси США. Тому що і демократи (більшою мірою), і республіканці (меншою мірою) – всі сюди вклали багато грошей. Завдяки цьому у нашої "валізи" вже з'явилася "ручка", і Україну стало дешевше нести, ніж кинути. Тому американці ніколи не впустять в Україну РФ і не допустять, щоб знову кордон між Росією і НАТО проходив по українському західному кордону.
Американцям набагато вигідніше мати буферну державу, яка фактично знаходиться в стані війни з РФ. І в разі загострення протистояння з Росією американці дадуть Україні будь-яку зброю, і ми зможемо почати наступальну операцію на сході. Ось в цьому випадку президент Зеленський може "прозріти" і визнати, що "та сторона" – це, виявляється, Росія. А поки що, судячи з його промов, ми воюємо з незрозумілою "тією стороною". І ось тоді ми з "Джавелінами" напереваги підемо в наступ.
На жаль, Україна – лише пішак на шахівниці політичної гри США.
Відповідь на питання про те, чи зацікавлені США якомога швидше врегулювати ситуацію на Донбасі, буде залежати від успіхів зовнішньої політики Сполучених Штатів у Росії.
Якщо американцям вдасться провести в РФ свою політику і привести до влади більш лояльний політичний клан, тоді конфлікт на сході України буде закінчений, як символ перемоги американської політики над російською.
Якщо ж Путіну вдасться ще якийсь час протриматися, забарикадувавшись у бункері, то конфлікт буде й далі продовжуватися.
Підсумовуючи все вищесказане, Україна, швидше за все, все одно залишиться в підвішеному стані, навіть якщо США приєднаються до нормандського формату. Тому що ми – лише інструмент.
Олег Жданов, військовий експерт, полковник запасу, спеціально для Главреда