Ви дізнаєтеся:
Життя в умовах дефіциту сформувало набір побутових практик, які досі щодня повторюють мільйони людей, хоча жодної практичної потреби в них уже немає. Білоруський блогер і дослідник радянського побуту Максим Мирович склав перелік із десяти таких звичок, які найточніше видають людину, що виросла в СРСР, повідомляє Oboz.ua.
Ключова теза дослідника: частина цих практик збереглася навіть у цілком забезпечених родин - не через нестатки, а тому що так робили батьки. Йдеться про поведінкову інерцію, успадковану від покоління, яке не мало впевненості, що потрібну річ вдасться купити наступного дня.
Найпоказовіший приклад - ремонт речей, які вже фактично відслужили своє. Діряві шкарпетки в СРСР не викидали, а штопали за спеціальними методиками: трикотаж натягували на лампочку, щоб зберегти форму, і зашивали доти, доки тканина не починала розлазитися під пальцями.
Схожа логіка працювала і зі взуттям, яке могло коштувати значну частину зарплати. Підошви латали, задники прошивали, потерту шкіру підфарбовували - часто по кілька разів, а в багатьох родин був "свій" майстер, який, як вважалося, робить це якісніше за інших.
Другий блок звичок стосується накопичення. Кухонні шафи, забиті крупами, макаронами та консервами, Мирович називає прямим спадком дефіциту: щойно потрібний товар з'являвся в магазині, його брали одразу кількома пачками, бо наступного дня полиця могла бути порожньою.
Одяг у цій системі проходив повний цикл використання: розтягнута футболка спершу ставала домашньою, потім перетворювалася на ганчірку, якою роками мили підлогу. Поліетиленові пакети мили й сушили для повторного використання, а іноді зберігали роками - звідси й відомий багатьом "пакет із пакетами", який дослідник називає домашнім символом радянської економії.
До цього ж переліку належить банка з ґудзиками, зрізаними зі старих сорочок і суконь "на всяк випадок", та колекція скляних банок з-під огірків і перцю на антресолях. Якщо колись і те, й інше мало сенс через нестачу товарів та активні домашні закрутки, то тепер, зазначає Мирович, така колекція здебільшого просто роками займає місце.
Окремий пункт списку виходить за межі економії й безпосередньо стосується здоров'я. Погане харчування, брак засобів гігієни та радянська стоматологія з бормашинами без нормального знеболення сформували ціле покоління людей, які роками відкладають візит до лікаря - навіть ті, хто давно може дозволити собі сучасне лікування.
Так само неоднозначною дослідник вважає звичку доїдати все на тарілці до останньої крихти. Вона пов'язана і з радянським культом хліба, і з сімейним вихованням людей, які пам'ятали часи реальної нестачі їжі, проте змушувати себе їсти після відчуття ситості сьогодні не потрібно - а іноді й шкідливо.
Замикає перелік домашній ремонт, що тягнеться роками. Квартири здебільшого ремонтували самотужки: після роботи господар витрачав на це годину-дві щодня, тому процес розтягувався на невизначений термін. А коли черга доходила до останньої кімнати, у першій уже знову з'являлася потреба щось лагодити.
Цікаве по темі:
Максим Мирович - білоруський блогер, що публікує антиросійські та антирадянські публікації, які користуються широкою популярністю у мережі. Сам Мирович називає свої статті "відповіддю на повзучий неосталінізм".