Про що йдеться у матеріалі:
Сьогодні Донбас асоціюється переважно з радянською промисловою спадщиною. Але мало хто знає, що справжній індустріальний злет цього регіону почався задовго до більшовиків — завдяки масовим іноземним інвестиціям, зокрема з Бельгії. Саме тому наприкінці ХІХ — на початку ХХ століття Донбас часто називали «десятою провінцією Бельгії». Про це розповів краєзнавець і збирач старовини Дмитро Піркл в ефірі програми "Параграф".
Главред з'ясував, чому раніше Донбас називали десятою провінцією Бельгії.
Якщо вам цікаво дізнатись більше цікавих фактів про назви міст України, рекомендуємо наш матеріал: Розсекречено другу назву Києва: історик розкрив, як називалась столиця України.
«Люди, які ностальгують за Радянським Союзом і розповідають, що от в Союзі збудували заводи і зробили промисловість — але фактично Радянський Союз прийшов на все готове», — наголошує Дмитро Піркл.
На зламі століть Донбас був справжнім магнітом для західного капіталу. Бельгійці, французи, англійці, німці та американці не просто вкладали гроші — вони будували заводи з нуля, привозили обладнання пароплавами і навчали місцевих людей новим професіям.
«У період з 1895 по 1900 рік було збудовано 20 заводів за рахунок іноземних інвестицій. Ті заводи, які дуже люблять приписувати радянській владі, це також були зведені коштом і силами іноземців», — пояснює Піркл.
Величезна частина підприємств, які згодом вважалися «радянськими гігантами», мали іноземне походження:
«Оце те, що зараз ми знаємо як меткомбінат Ілліча. Вони були рядом, потім американці довго не працювали у них не було такого натхнення. І французи з бельгійцями викупили ці підприємства», — додає краєзнавець.
Дивіться відео про те, що було на Донбасі до СРСР:
Масштаби були вражаючими. Наприклад, Нікополь-Маріупольське товариство перевезло обладнання з Америки трьома пароплавами, які порівнювали з Титаніками. Через мілководдя Маріупольського порту вантаж вивантажували в Феодосії, а звідти доставляли залізницею до Маріуполя.
«Це унікальний досвід… Я не знаю, чи існує аналог таких підприємств, як Нікополь-Маріупольське товариство, взагалі в світовій практиці», — каже Дмитро Піркл.
Окрім заводів, бельгійці активно розвивали інфраструктуру. Вони запускали електрику, громадський транспорт, будували трамваї.
«Гірничо-видобувна промисловість, будівельна, доменні печі, машинобудування, освітлення і електрика громадські, громадський транспорт, трамвай – це теж бельгійське підприємство», — зауважує дослідник.
Бельгійські трамваї з’явились не лише в Києві, Одесі чи Катеринославі, а навіть у Бердичеві — і мали акції на біржі.
Особливо яскравим прикладом «бельгійської колонізації» стала Костянтинівка. На базі маленького селища Сантуринівка та залізничної станції, з 1896 по 1900 рік бельгійські підприємці звели:
«І от регіон назвали десятою провінцією Бельгії», — розповідає Піркл.
Бельгійці мали вибір — вони інвестували і в Бразилію, і в Мексику. Але Донбас був ближче, мав багаті надра, дешеву робочу силу і підтримку з боку царської влади.
«Було заохочення, уряд заохочував бельгійців. Це не так далеко, як там їхати в Індію чи в Мексику», — зазначає експерт.
Іноземці не лише привозили обладнання, а й формували нову культуру праці, передавали знання.
«Хто на них має працювати? Люди мають знати, що робити з цими всіма верстатами, доменними печами. Вони робітників привезли? Ні, вони привезли майстрів, інженерів, спеціалістів, які навчали місцеве населення», — говорить Піркл.
Так формувався новий робітничий клас, нова індустріальна культура, нове обличчя регіону.
Розквіт тривав до 1914 року — початку Першої світової війни. Потім прийшли більшовики — і цей індустріальний ривок було зруйновано.
«Більшовики перервали наше це зростання. Всі люди, майстри — вони дуже часто були польського, німецького, грецького, чеського походження… яких вони переслідували і нищили», — резюмує Дмитро Піркл.
Вам також може бути цікаво:
Піркл Дмитро Олександрович (1968, Дніпропетровськ) — український громадський та культурний діяч, учасник Революції Гідності, поранений під час подій на вулиці Грушевського 18 січня 2014 року, медальєр, збирач старовини, краєзнавець та благодійник. Автор і фундатор проєкту «Іноземні інвестиції в Україні. Кінець ХІХ початок ХХ ст.», передає Вікіпедія.