Україні слід готуватися до «чорної зими»: Золотарьов – про Patriot і страхи США

Попередні зими здадуться нам легкою прогулянкою, Україна залишиться беззахисною перед російською балістикою, зазначив Золотарьов.

Поки Росія продовжує балістикою тероризувати Україну, якій просто нема чим їх збивати, США «ворожать на ромашці» – надавати чи не надавати українцям ліцензію на виробництво ракет для систем ППО Patriot. Ще недавно здавалося, що питання з ліцензією на виробництво ракет-перехоплювачів було майже вирішене: Трамп публічно пообіцяв надати Україні такий дозвіл. Але незабаром Вашингтон почав відступати – президент США заявив, що рішення поки що не ухвалене, а передача таких чутливих технологій вимагає обережності. Тим часом американські виробники Patriot, за даними ЗМІ, побоюються передачі Україні технологій, причому не тільки через ризик витоку, а й через потенційну конкуренцію з українським виробництвом.

Політолог, керівник аналітичного центру «Третій сектор» Андрій Золотарьов розповів Главреду, чого насправді бояться Трамп і американські виробники Patriot, чому США не поспішають надавати Україні ліцензію на виробництво ракет-перехоплювачів, а також що чекає на українців взимку на тлі дефіциту ракет для Patriot і загрози російської балістики.

Чого бояться Трамп і США загалом, чому не хочуть надавати Україні ліцензію на виробництво ракет для систем Patriot?

Будь-які військові технології – це дуже чутливі питання, а також елемент залежності країн. Зверніть увагу на те, як американці виключили Туреччину з програми F-35 після закупівлі російських комплексів ППО С-400. Незважаючи на те, що Трамп говорив про Ердогана як про свого друга, Держдеп США не дозволив повернути Туреччину до цієї програми, бо це питання суверенітету та незалежності держави. Коли ти купуєш військову техніку, ти потрапляєш у залежність від того, хто тобі її продає, адже має здійснюватися технічне обслуговування, ремонт, модернізація.

Крім того, тут є й комерційні міркування, оскільки американська зброя дорога через високу вартість робочої сили та науково-дослідних робіт. Саме тому та сама ракета-перехоплювач до Patriot коштує 2-3 млн доларів залежно від комплектації. Звісно, ніхто не хоче втрачати ці гроші. Якщо в Україні почнуть виробляти щось подібне, то така продукція буде набагато дешевшою, і це стане ударом по фінансових інтересах американців.

Ось і виходить, що, незважаючи на всі наші проблеми та на те, що Україна не захищена від ракетного терору РФ та її балістики, США не поспішають. Судячи з усього, якщо Штати й надаватимуть потрібні нам ракети, то ці поставки будуть у гомеопатичних дозах, які принципово не вирішать наших проблем із ППО. А отже, Україна в цьому плані залишається беззахисною. Адже це питання геополітичних інтересів США, фінансових інтересів американських виробників, а також обмежених виробничих можливостей Штатів.

Поки що лише США планують у 2030 році наростити виробництво ракет-перехоплювачів для Patriot до 2 тисяч одиниць на рік. «Чорним лебедем» виявилася війна на Близькому Сході, яка явно не входила в плани США і спустошила арсенали країн Перської затоки, союзників Вашингтона, насамперед Ізраїлю. Тому очевидно, що в першу чергу Штати будуть поповнювати свої арсенали, а в другу – своїх союзників, зокрема Ізраїлю. Але не України.

Мораль цієї історії проста: насамперед потрібно покладатися на власні сили та можливості, а якщо їх немає – створювати їх. Наприклад, та сама Туреччина на тлі того, що її вже 10 років водять за ніс із програмою F-35: то турки беруть у ній участь, то їх звідти викидають, – зараз працює над створенням свого бойового літака. Це нормальний підхід.

У нас був проєкт багатоканального зенітного комплексу «Кільчень», такий собі Patriot на мінімалках, але далі проєктних розробок справа не рухалася. І тепер ми повною ложкою черпаємо наслідки.

Якщо говорити не про купівлю ракет для Patriot у США, а саме про ліцензію, то наскільки, на вашу думку, ймовірно, що її зрештою нададуть Україні?

Давайте поглянемо на приклад Німеччини, де було налагоджено виробництво ракет-перехоплювачів для Patriot більш ранньої версії – PAC-2. А підприємство з виробництва PAC-3 почали будувати два роки тому, але завод, незважаючи на наявний у Німеччини технологічний та інженерний потенціал, гроші, фахівців тощо, почне працювати лише наприкінці цього року. Тож запуск виробництва потрібних нам ракет, навіть маючи ліцензію, – це питання не одного дня.

Україні ж усе це подавали під таким соусом, що навряд чи ми зможемо розгорнути виробництво.

Наприклад, Франція надає нам ліцензію на виробництво ракет Aster-30, але це не означає, що Україна вже завтра почне виробляти ці ракети. На це підуть роки. Тій самій Німеччині знадобилося, як бачимо, майже три роки.

Тому отримання ліцензії – це не вирішення проблеми. Нам потрібно якось пережити цю зиму, адже в цей період нам не буде чим збивати російські ракети.

До того ж ліцензію надає не Трамп – Трамп дає «зелене світло», оскільки це питання вирішується через Білий дім. А ліцензію надає правовласник – корпорація Lockheed Martin, а це приватна структура.

Що має статися, щоб Lockheed Martin і Трамп дали Україні це «зелене світло» і цю ліцензію?

Для цього має змінитися позиція Трампа щодо війни в Україні. Поки що Трамп, як і раніше, прагне показати Путіну, що США – не сторона, яка бере участь у війні, і Штати не надають Україні безоплатну допомогу зброєю та боєприпасами, як за часів Байдена. Поки ця позиція не зміниться, Україна навряд чи отримає ліцензію.

Та й отримання ліцензії мало що змінить у цій ситуації, оскільки для налагодження такого виробництва знадобляться мільярди інвестицій і фахівці. Крім того, на території України зараз немає можливості розгорнути таке виробництво. У Німеччині та Польщі це можливо, але не в Україні: почнемо тут будувати завод, через тиждень прилетить «Іскандер», у результаті залишаться руїни. Адже вся територія України перебуває під загрозою російської балістичної зброї, і безпечних місць у нас практично немає, хіба що десь у Карпатських горах, але все це з області фантастики.

Що на нас чекає цієї зими без ракет-перехоплювачів і з російською балістикою?

З «шахедами» та крилатими ракетами ми можемо боротися наявними комплексами ППО, але протидіяти балістиці можуть лише два комплекси – Patriot і SAMP/T. Але з ракетами для них у нас повний провал. У зв’язку з цим нам треба готуватися до «чорної зими», коли ми зіткнемося з дефіцитом електроенергії та тепла. Адже якщо немає електроенергії, то немає й тепла. Дуже сумніваюся, наприклад, що щось відремонтовано в тих будинках на Троєщині, де лопнули труби. ТЕЦ-5 і ТЕЦ-6, по суті, треба будувати заново. Тому в Києві буде дуже складно з опаленням і освітленням, особливо в багатоповерхівках, де літнім людям за відсутності електроенергії піднятися на 16-й поверх із пакетом з АТБ – це ще те завдання.

Про це говорять і президент, і енергетики (заявляють, що 80% маневрових потужностей енергетики знищено або пошкоджено). Це означає, що попередні зими з багатогодинними відключеннями електроенергії здадуться легкою прогулянкою порівняно з цією зимою.

Разом із ударами по логістиці, логістичною кризою та закриттям портів, на жаль, ми ризикуємо отримати «ідеальний шторм», коли фронт втримається, але можуть початися проблеми в тилу.

А українцям потрібно готуватися до цієї зими, виходячи з власних можливостей. Адже не кожен може собі дозволити зняти будиночок у селі, далеко від тих місць, куди можуть прилітати ракети. Зрозуміло, що якщо ви живете поруч із великими складами або промисловою зоною, то туди, з великою ймовірністю, щось прилетить. Потрібно, виходячи з власної ситуації, робити практичні висновки, як пережити цю зиму. Якщо є люди похилого віку та діти, то краще подумати про переселення в безпечніші місця.