Ключові тези:
Російські війська посилили наступальні дії на Куп'янському напрямку. Вони проводять штурми на схід від Куп'янська і добилися там тактичних просувань. Час від часу окупанти підходять на відстань у декілька кілометрів від Куп'янська, але бійці Сил оборони відбивають їхні атаки.
Росія не полишає планів на повторне захоплення Куп'янська та Куп'янська-Вузлового, які потрібні ворожим силам для посилення власної логістики на східному та північно-східному фронтах. Куп'янськ і прилеглі населені пункти стають зоною активних бойових дій, а влада працює над евакуацією місцевого населення.
В інтерв'ю Главреду виконавчий директор Українського центру безпеки та співробітництва Дмитро Жмайло проаналізував ситуацію в Куп'янському районі, пояснив, які плани в окупантів щодо Куп'янська та річки Оскіл, назвав проблему, з якою противник може зіткнутися у середині 2025 року, та оцінив можливості України зупинити просування ворога на полі бою.
Ситуація на Куп'янському напрямку суттєво загострилася. Окупанти проводять наступальні дії, а на лівому березі річки Оскіл та у самому Куп'янську почалася евакуація. Яка ваша оцінка обстановки? У чому полягає головне завдання противника на Куп'янщині?
Головне завдання росіян – притиснути нас хоча б до річки Оскіл і повернути втрачені території, які відвоювала Україна восени 2022 року. На жаль, наразі можна сказати, що в результаті атак у напрямку Сенькового їм частково вдалося притиснути нас до траси, яка веде на Борову. Ця артерія однозначно під вогневим контролем противника, і тепер нам доведеться переплановувати логістику.
На сході Харківської області ми користуємося можливостями річок Оскіл і Сіверський Дінець. Там у нас наведено з десятка понтонних переправ і логістика налаштована. Маємо два плацдарми – на північ і з півдня на схід від Осколу. Просуванням до Сенькового росіяни вбили клин на півдні і знайшли шпарину, де змогли просунутися. Втім, наш південний укріп район потужний і там більш підготовлені позиції.
Тому росіяни, найімовірніше, зупиняться на ліквідації саме північного плацдарму на схід від Осколу та намагатимуться підійти ближче до Куп'янська і просунутися так, щоб лінія фронту проходила водною перешкодою. Але я не думаю, що противник у разі такого сценарію наважиться форсувати Оскіл уже цього року. Настання осінньо-зимового сезону таким діям не дуже сприятиме.
Однозначно росіяни руйнуватимуть Куп'янськ коригованими авіаційними бомбами (КАБами). Заходи адміністрації, спрямовані на евакуацію цивільних, а зокрема примусова евакуація сімей із дітьми – абсолютно правильні речі, які допоможуть зберегти людей. Думаю, що рішення навіть недостатньо жорсткі: потрібна примусова евакуація на схід від Осколу і особливо з Куп'янська. Тому що такі великі населені пункти, як місто Куп'янськ і селище міського типу Куп'янськ-Вузловий, росіяни будуть стирати з лиця землі.
Битва за Куп'янськ може розпочатися цією зимою або навесні наступного року?
Фактично вона вже розпочалася. Я неодноразово відвідував Куп'янськ і можу сказати, що ще влітку позаминулого року місто було суттєво зруйноване. Останнім часом ситуація лише погіршилася. Не думаю, що битва, яка передбачатиме форсування Осколу, це перспектива цього року. Але цілком можливо, що за цей осінньо-зимовий період росіяни повністю зруйнують Куп'янськ так швидко, як і Вовчанськ.
Що стосується саме форсування Осколу, навряд чи вони на це підуть найближчим часом. Росіяни намагатимуться притиснути нас саме по Осколу. Тому що це логічний сценарій. У складних місцях ймовірність форсування річок суттєво зменшується. Росіяни просуваються там, де у них є перевага, зумовлена відкритою місцевістю, відсутністю укріплень та водних перешкод. А от у випадку з Селидово (місто розташоване на річці Солона, - ред.) ми бачимо, що вони навіть не наважуються штурмувати його в лоб, а стикаються з проблемами і прагнуть обійти місто. У росіян забагато оперативних задач на заході Донеччини, тому їм поки що не до захоплення Куп'янська.
Чи є загроза загострення ситуації у напрямку Борової?
На цьому напрямку росіянам вдалося досягти тактичної переваги у районі населеного пункту Андріївка, але до самої Борової там досить далеко. Найімовірніше відтінок Сенькове-Борова ми вже не зможемо використовувати у своїй логістиці, та й Оскіл у цьому районі достатньо широкий. А от район Гороховатки ймовірно працюватиме – там усі мости підірвані, але наведені понтонні переправи.
На мою думку, наразі загрози Боровій немає. Росіяни зараз більше атакують у напрямку Вишневого (західніше Андріївки, - ред.), далі є інші населені пункти. Якщо противник і підійде до Борової, то це точно питання не найближчих днів.
Таким чином, росіяни найімовірніше рухатимуться не одразу на Куп'янськ, а в обхід міста, наприклад, у напрямку Куп'янська-Вузлового?
Найімовірніше, що саме так вони і рухатимуться. На мою думку, вони намагатимуться просунутися не до Осколу, а в напрямку північного плацдарму – до Ківшарівки, Куп'янська-Вузлового, Куп'янська, Піщаного і Петропавлівки. Загалом там багато населених пунктів, за які ми намагатимемося чіплятися.
Чи можуть росіяни ліквідувати цей північний плацдарм на схід від Осколу? Теоретично – так. Але для цього їм знадобиться дуже багато ресурсів і людей. Авжеж, від російського командування можна чекати чого завгодно, проте навряд чи противник знову почне використовувати механізовані кулаки. Ми бачили, як під час спроби прорватися до Сенькового була знищена одна з їхніх найбільших колон чисельністю понад півсотні одиниць броньованої техніки. І сили оборони показали, що їхні механізовані штурми проти нас неефективні.
Більш ефективно працює тактика малих піхотних груп, під час застосування якої командування не жаліє своїх солдатів. Військова техніка для нього набагато цінніша. Росіяни здатні перемелювати дуже багато ресурсу, а ми, звісно, не можемо перекручувати цю м'ясорубку, тому що нам не вистачає сил.
Тут питання полягає у том, наскільки у росіян вистачить резервів. Наприклад, вони розглядають перспективними для себе два напрямки: Покровсько-Куп'янський і Курський. І виявляється, що виникають проблеми із резервами, і росіяни уже не можуть кидати так багато людей на поле бою. Тому що є ці два пріоритетних напрямки, а сили розтягуються. Лише у Курській області вони задіяли 50 тисяч своїх військових.
Проблема з резервами – це одна з причин, чому просування противника щоразу зменшується навширшки та по кілометрах. Росіяни продовжують рухатися, але на тиждень захоплюють від 100-200 до 500 метрів територій. Останніми днями швидких просувань з їхнього боку ми вже не бачимо.
Ми багато чули про те, що на Куп'янському напрямку росіяни зосередили дуже велике угруповання, на балансі якого багато військової техніки. На вашу думку, яка зараз ситуація з ресурсами та резервами противника на Куп'янщині?
Важко сказати. Загалом просування росіян на Куп'янському напрямку та промацування нашої оборони є елементом дій, які вони здійснюють по всій лінії фронту. Пріоритет – лінія Вугледар-Курахово-Покровськ. Тут противник зосередив основні свої ресурси. Удари у напрямках Торецька, Часова Яра і загострення на Куп'янщині робляться для того, щоб ми не могли перекидати свої резерви з цих ділянок фронту. А тим часом на Покровському напрямку оперують угруповання "Центр" та "Юг", і там найбільші втрати.
Росіяни давитимуть там, де відчують, що ми не витримуємо. Проте я не думаю, що саме Харківщина стане їхнім пріоритетом. Тому що така ціль не вкладається у ідеологічні норми, які полягають у повній окупації Донеччини і Луганщини. Це було планом ще на літо першого року повномасштабного вторгнення.
Події на Покровщині розгортаються не так швидко, як хотілося б росіянам. Навіть наш плацдарм на схід річки Вовча на Курахівському напрямку не ліквідований. І доки вони не вирішать питання там, просування на інших ділянках фронту з залученням величезної кількості резервів навряд чи можливе.
Наступальні дії на Куп'янському напрямку – це частина стратегії з окупації Донбасу, а не план щодо подальшого просування в Харківській області?
Думаю, так. Домашнє завдання росіян – максимально наблизитися до Осколу. І вони вдаватимуться до таких дій.
Водночас угруповання "Север", яке відповідає за ліквідацію нашого плацдарму на Курщині, також відповідальне за підтримку двох російських плацдармів на півночі Харківської області. Угруповання накопичує сили і це найімовірніше свідчить про те, що є задача поновити загрозу для міста Харкова. Темпи відновлення "Севера" загальмувалися через знищення Силами оборони складів – левова частка цих боєприпасів призначалася саме для цього угруповання.
І тому, думаю, що з активізацією росіян на Курщині паралельно відновиться тиск на півночі Харківщини. Бо навряд чи росіяни форсуватимуть Оскіл, розуміючи, що за річкою основна маса нашої артилерії і штабів.
Наскільки я зрозумів, росіяни хотіли б створити плацдарм на Вовчанському напрямку з метою у перспективі спробувати вийти у тил угрупованням Сил оборони України у Куп'янському районі.
На початку своєї операції на півночі Харківщини росіяни хотіли з'єднати ці два напрямки і зробити єдиний Куп'янсько-Харківський напрямок. Створити на північно-східній частині Харківщини єдину буферну зону безпеки. Утім, їм це не вдалося, тому що на Куп'янщині є водна перешкода і ми досить довго тримаємо там оборону. Поки росіяни на півночі більше зайняті Курською областю, на Харківському напрямку ми відвойовували території. Наприклад, добре попрацював сильний спецпідрозділ ГУР Кракен.
Наразі у росіян не вистачає сил. Вони створили два плацдарми на півночі Харківщини і продовжують посилювати угруповання "Север" на своїй території. Поки що у нас також мало сил для того, щоб відкинути звідти противника.
Після окупації Авдіївки ворог почав стрімко просуватися на заході Донецької області. Чи є ризики повторення схожого сценарію, але уже на сході Харківщини?
На мою думку, ризиків того, що росіяни доб'ються такого великого прориву, як було минулого року з Авдіївкою, немає. У боях за Авдіївку росіяни понесли великі втрати. Загинуло близько 70 тисяч російських військових. Росія заплатила дуже високу ціну за цю операцію.
Крім того, минулої зими ми залишилися без західної допомоги. На складах вона була, але з політичних причин не надходила. Наразі ситуація краща, ніж минулого року: ми отримуємо пакети і це ледь не перша зима, коли ми більш оптимістично дивимося в майбутнє стосовно питань зброї та боєприпасів. Авжеж, нам не вистачає піхотних підрозділів, тому продовжуються заходи щодо посилення мобілізації та рекрутингу.
Тепер у нас є Курщина. Ми відвойовуємо північ Харківщини. Так, росіяни десь проповзають, але на сході Харківської області їм легко не буде, тому що є потужні артерії, такі як Оскіл, Сіверський Дінець і ще багато інших дрібних річок. Росіяни сунуться, але понесуть багато втрат. Їхній стратегічний людський ресурс сточується, і якщо Кремль радикально не масштабує свій успіх за допомогою тих самих північнокорейців, проблеми стануть очевидними і вже приблизно в середині наступного року потрібно буде знижувати планку темпів війни.
Росіяни свої проблеми розуміють і шукають додатковий людський ресурс, паралельно говорячи про можливість перемовин та припинення вогню. Їм потрібна хоча б невелика пауза, щоб відновитися.
Росія веде наступ з жовтня минулого року. Як ви думаєте, коли зупиниться її наступальна кампанія?
Для того, щоб зупинити наступ росіян, нам потрібно, щоб західні партнери надали нам достатню кількість далекобійної зброї та скасували усі обмеження на її використання. Проблема полягає у тому, що російські війська на передовій отримують все необхідне з території РФ – логістика працює. У противника більше ресурсів і людей, яких вони не жаліють. Росіяни постійно посилюються, тому що в них є така можливість. Якщо ми зруйнуємо логістику, тоді можна порушити цей наступ.
Україна серйозно тисне на партнерів, тому що далекобійність – одна із соломин, за які ми намагаємося вхопитися, щоб переломити ситуацію нестандартними асиметричними кроками. І кожен українець повинен цепідтримувати, бо без такої зброї в нас мало зупинити навіть просування росіян на 300-500 метрів.
З 2022 року нам дійсно дали багато озброєнь. Утім, за жодним із видів ми навіть не наблизилися до паритету з росіянами. Зараз ми радіємо, що по снарядах, якщо все буде добре, дійдемо з противником до співвідношення 1:3 на його користь.
Таким чином, у росіян ще є ресурси для наступу навіть до середини наступного року?
У росіян є ресурси для того, щоб сунутися. Але робити такі великі прориви, як під час боїв за Авдіївку, думаю, вони не зможуть. Найімовірніше повзучий наступ триватиме, але великі прориви фронту навряд чи можливі. Тому що артилерії та інших вогневих засобів ураження в нас все-таки значно більше, ніж було минулої зими. І це відіграє свою роль.
Український центр безпеки та співпраці підтримує збір на 10 FPV-дронів «SUPER DRON F10» та 70 корпусів боєприпасів для 24 ОМБр імені Короля Данила (в/ч А0998). Обрані дрони використовуються як багаторазові бомбери та показують високу ефективність в знищенні ворога.
Дмитро Жмайло - виконавчий директор Українського центру безпеки та співпраці, який займається дослідженням та трактування російських впливів в Україні та світі задля ефективної боротьби у гібридній війні, незалежною аналітикою військової та політичної ситуації в Україні, а також співпрацею з українськими громадами у світі.