Росія відводить тіньовий флот до Балтії, удари по танкерах не останні - Лакійчук

Завдання України — зробити так, щоб ризики стали більшими за прибутки. Саме на це спрямовані удари по «тіньовому» флоту РФ, уточнив експерт.

Українські спецслужби взяли під приціл танкери "тіньового флоту" Росії у Чорному морі. Незважаючи на публічну критику ударів окремими країнами, атаки морськими дронами вже мали ефект - деякі компанії-власники танкерів почали відмовлятися від перевезення підсанкційної нафти, через що витрати на судноплавство через ризики ударів почали зростати, а ціна на російську нафту знизилася до рекордно низького рівня за останній час.

В інтервʼю Главреду керівник безпекових програмЦентру глобалістики "Стратегія ХХІ" Павло Лакійчук розповів, чи є в України можливості для нових атак, як Росія намагається втекти від ударів та чому Європі вигідні удари по танкерах, повʼязаним з Кремлем.

За останній час ми бачили не менше трьох ударів по танкерах так званого тіньового флоту РФ. Наскільки вони результативні, та як можуть вплинути на здатність Росії фінансувати війну?

Що стосується безпосередньо підтверджених СБУ ударів, то їх дійсно було три, і всі вони відбулися в Чорному морі. Це були удари по танкерах, які прямували в баласті до чорноморських нафтових портів Російської Федерації, що перебувають під санкціями. З технічної точки зору всі удари були результативними й точними — у район двигунів та робочих агрегатів. Тобто ці судна більше точно не зможуть перевозити підсанкційну нафту.

Якщо говорити ширше про вплив на нафтовий ринок і тіньовий флот, то є ще два непідтверджені випадки. Один — у Чорному морі, інший — в Атлантичному океані, на захід від Африки, де біля Сенегалу був уражений турецький танкер під чужим прапором (за назвою «Мерсін» було зрозуміло, кому він належав), який також використовувався у схемах тіньового флоту.

Судно було уражене, і в медіа з’являлися твердження, що удар начебто завдали українські морські дрони (хоча Україна цього не підтверджує). Але промовисто інше: після інциденту компанія-судновласник заявила, що більше не братиме участі в жодних проєктах, пов’язаних з російською нафтою, оскільки ризики тепер значно перевищують бонуси, які вони отримують.

Це – важливий сигнал для всіх інших.

Глобально у чорноморських портах, зокрема в Новоросійську, днями ціна Urals впала до 38 доларів — нижче за маркер у 40 доларів. Очевидно, це також результат ударів по танкерах тіньової флотилії. Ризики участі у таких схемах стають більшими, ніж можливі вигоди.

Чи спостерігається наразі якась переорієнтація? Чи намагається Росія змінювати маршрути, аби менше наражатися на удари?

Є ще балтійські порти — Усть-Луга та Санкт-Петербург. Росіяни вважають, що їхнім танкерам там поки що нічого не загрожує. Танкери тіньового флоту почуваються там впевнено, і, більше того, використовуються для диверсій на території європейських країн.

Тому наразі більшість тіньового флоту переорієнтовується саме в бік Балтійського маршруту. Але це працює лише у поєднанні з американськими санкціями проти «Лукойла» та «Роснефти». Якщо подивитися на деякі маршрути, які обирають ці танкери, видно, що час їхнього перебування в морі збільшується — інколи до місяця і більше. Вони здійснюють перевантаження десь посеред океану тощо.

Усе це ускладнює логістику й підвищує витрати на такі операції. Вони поступово стають нерентабельними. А рентабельність — ключовий чинник: поки заробітки перевищують ризики, учасники схем працюють. Але що менше вони зможуть заробити і що більшими ставатимуть ризики, то меншими будуть і їхні можливості.

Як ви оцінюєте перспективи посилення таких ударів найближчим часом? Чи є для цього спроможності?

Українське політичне керівництво заявляло про відкриття обмеженого експорту певних видів озброєння, серед яких є і морські дрони. Це свідчить, що потреби наших спецслужб у таких дронах повністю закриті. Засобів ураження у нас достатньо для виконання завдань та проведення запланованих операцій. Тому операції проти тіньового флоту в Чорному морі, очевидно, будуть продовжуватися. Хоча, можливо, ці удари були лише сигналом — нагадуванням про те, що так робити не треба.

Ви згадували про використання танкерів у диверсіях. Нещодавно з’являлося розслідування німецьких медіа про те, що «тіньовий флот» Росія використовує як платформи для гібридних атак дронами по європейських країнах. Наскільки реалістичні такі сценарії і чи можуть удари по танкерах зменшити ці можливості?

Звісно, якщо буде менше танкерів, які діють під контролем російських спецслужб, то й можливостей для диверсій стане менше. Чим більше підконтрольних суден, тим більше можливостей у ГРУ та ФСБ контролювати судновласників. Якщо ж на Балтиці ніхто не може цьому протидіяти, то масштаби диверсій зростатимуть, як і ареал цих атак. Коли немає спротиву, Росія діє нахабніше. Коли отримує по зубах — ховається до своєї мушлі.

Ми бачили реакцію Туреччини, Румунії, Болгарії. Казахстан також висловлювався. Про що свідчать ці заяви? Чи можуть вони якось вплинути на українські удари?

Ви змішали різні історії. Казахстан висловлювався щодо ураження термінала КТК в Росії — це окреме питання. Там частки належать Казахстану, Shell і ExxonMobil, але 51% акцій КТК належить Росії, тому це законна ціль для ЗСУ на території РФ.

Але це не має стосунку до ударів по танкерах тіньового флоту під прапорами Гани, Габону чи інших країн. Давайте хоча б ноту протесту від Гани спочатку побачимо, адже поки що її немає. Туреччина висловила занепокоєння фактами ураження танкерів у міжнародних водах. Виключна економічна зона — це територія на морі, на яку не розповсюджується національний суверенітет. Тобто це не територіальні, а нейтральні води.Висловити занепокоєння – це все, що вони можуть сказати з цього приводу. Претензій до України бути не може. На нас напали — ми захищаємося. Тому турецькі моряки, навпаки, відбуксували уражений танкер і залишили його у територіальних водах Болгарії, які зараз розбираються з «подарунком».

Усе відбувається в рамках норм закону. Хто допомагає Росії? Ті, хто заробляє гроші. Туреччина заробляє на пропуску через протоки. Турецькі порти отримують вигоду від обслуговування суховантажів з краденим зерном. Це напівлегальний бізнес. І так, чиновники отримують свій «бакшиш» (з турецької – «хабар». – Главред).

Але більшість цих схем реалізують не держави як такі, а приватні компанії-одноденки, зареєстровані у третіх країнах Африки, Латинської Америки тощо. Сьогодні зареєстровані — завтра зникли. Це взаємодія кримінальних угруповань і російських спецслужб.

Наприклад, та ж Індія теж лише частинка цього ланцюга — вона закуповує нафту, але танкери не індійські і не російські. Якщо буде вигідно — купуватимуть і далі. Адже якщо вас попросять донести відро молока — ви донесете. Якщо вам за це заплатять — донесете вдвічі охочіше. Але якщо замість молока в те відро покладуть гранату — ви скажете: «Ні, дякую». Так і тут. Поки гроші переважають ризики — бізнес працює. Завдання України — зробити так, щоб ризики стали більшими за прибутки. Саме на це спрямовані удари по «тіньовому» флоту.