Харків останні декілька тижнів переживає один із найскладніших періодів за весь час повномасштабної війни. Російські війська систематично завдають ударів по місту з повітря, а пропаганда Москви тиражує повідомлення про можливий наступ. Сили оборони України контролюють ситуацію, триває робота зі зведення фортифікаційних укріплень і підготовка до будь-яких сценаріїв розвитку подій.
В інтерв'ю Главреду військовий експерт, полковник запасу СБУ Михайло Притуларозповів, чому окупанти обстрілюють Харків, оцінив загрозу наступу на місто, зробив прогноз про можливу велику мобілізацію в Росії та назвав потенційні напрямки, на яких можуть вдарити ворожі війська.
Днями британське видання The Economist опублікувало матеріал, у якому йдеться про те, що агресорка Росія вирішила перетворити Харків на так звану сіру зону – щоб місто стало непридатним для життя. Ми бачимо, що її війська постійно обстрілюють Харків, є тривалі відключення світла. Як би ви загалом могли б оцінити ситуацію?
Росія всюди, куди приходить, робить "сіру зону": Придністров'я, Південна Осетія, Абхазія, Донецька і Луганська область вже стали такими "зонами", де фактично немає життя. Росіяни приходять на території і намагаються зробити там пустелю. Будувати життя не вміють, тому саме так і роблять. Росія так само далека від цивілізованого світу, як Північна Корея від Південної.
На вашу думку, чого очікувати харків'янам? Продовження обстрілів чи нових провокацій з боку РФ?
Обстріли продовжуватимуться у тому обсязі, в якому вони є. Росія не зможе зробити більше, ніж зараз, а знизити тиск на Харків не захоче. Загалом все залежатиме від успіхів Російського добровольчого корпусу і Легіону Свобода Росії на російський території.
Голова Харківської ОВА Олег Синєгубов заявив про примусову евакуацію з північних районів області, які росіяни систематично обстрілюють. Чи може така евакуація бути сигналом можливого початку наземних дій на півночі Харківщини?
Наскільки мені відомо, на півночі Харківської області вже мало хто проживає. Втім, евакуація звідти дійсно може свідчити про те, що Росія готує ще одну спробу атаки на Харків. У експертному середовищі є різні думки щодо того, чи вдасться росіянам її здійснити. Серед західних фахівців існує думка, що Харків може бути одним із ймовірних напрямків наступу.
Але для того, щоб впевнено про це стверджувати, треба мати інформацію про перекидання в напрямку Харкова певної кількості військ. Для цього росіяни повинні створити ударне угруповання не менше 100 тисяч військових, і поки що такого угруповання там не створюється. На це потрібен час.
Військові експерти кажуть, що наразі у Росії немає угруповання для наступу на Харків. А чи можливий сценарій, у межах якого росіяни могли б зібрати угруповання, наприклад, в 200-300 тисяч військових, і спробувати побудувати плацдарми у Харківській області з метою наступу на обласний центр у майбутньому?
На території Росії працюють мобілізаційні установи, які складають списки на підприємствах і записують людей до резерву. Це планування резерву мобілізації, звична справа і робота таких установ. І щоб мобілізувати, наприклад, 200-тисячну армію, потрібно не більше тижня. Залізничним транспортом таке угруповання можна перекинути на тисячу кілометрів. Все залежить від роботи залізниць, але переміщення можна здійснити і за тиждень. Якщо росіяни почнуть щось робити, за два тижні можна буде побачити їхні рухи.
Чи буде це наступ на Харків? На мою думку, малоймовірно. І хоча серед експертів є припущення щодо наступу Росії на Харків, більшість з них дотримується точки зору, згідно з якою росіяни наступатимуть на східному фронті, де у них краща логістика, ніж на півночі від Харкова. Проблема не у переміщенні умовного 200-тисячного контингенту, а в наявності логістичного шляху для реалізації цієї задачі. За умови існування маршрутів немає різниці, куди перекидати війська – під Мозир, на захід від Києва, чи під Харків.
Як можна захистити Харків та область? Ракети з Бєлгорода летять 30-40 секунд, вже завдаються удари модернізованими КАБами з дальністю 90 кілометрів. Боєприпаси УМПБ Д-30 СН взагалі можуть загрожувати усьому місту.
У Путіна колись був колега – звали його Адольф Алоїзович Шикельгрубер (Адольф Гітлер, - ред.). Оцей колега, Шикельгрубер, зробив ту саму помилку, якої зараз припустився Путін. Він намагався знищити ракетами великі міста і змусити своїх противників піти з ним на перемовини та поступитися територіями.
У 1944-1945 роках Гітлер випустив по Лондону приблизно 30 тисяч ракет з боєголовками по 1000 кілограм. Вони називалися Фау-1 і Фау-2. Щільність вогню тоді була в два рази вище за атаки Путіна. Але жодних результатів не було. Навпаки, доля Адольфа Алоїзовича Шикельгрубера була такою, що він став злим генієм історії.
Начальник ГУР Міноборони Кирило Буданов зробив прогноз про те, що в травні-червні росіяни спробують піти на Покровськ Донецької області. Чи можна припустити, що противник здійснить спробу зайти із заходу Донетчини і просунутися до Лозової Харківської області?
Питання в тому, чи буде Росія проводити мобілізацію. Призов великої кількості людей до військ – її єдина перевага. Людський ресурс безкінечний, можна робити з ним все, що завгодно, і відправляти на війну будь-яку кількість осіб. Але у неї немає стільки бронетехніки, щоб забезпечити свої війська. У росіян дефіцит ракет та багато чого іншого. Є лише речові мішки зразка 1858 року, автомати Калашникова, магазини і певна кількість дронів. І цього недостатньо для організації масштабного наступу.
Сприятлива для проведення мобілізації ситуація може виникнути після великого патріотичного накалу, який зазвичай у них відбувається на 9 травня. Якраз тоді починається "зеленка" і не треба буде використовувати зайві ресурсі на екіпірування армії, пальне і паливну логістику, як взимку. Подивимося, як розгортатимуться події після 9 травня. Якщо почнеться ґвалтування мізків росіян гаслами, як "Украина виновата", "можем повторить" та "дойдем до Берлина", буде зрозуміло, що РФ готує велику мобілізацію. Тоді цю мобілізацію росіяни можуть провести за тиждень, вони почнуть готуватися: закуплять речові мішки, аптечки і все, що потрібно для фронту. Якщо почнеться підготовка, треба буде очікувати на наступ. Де плануватиметься наступ? Є декілька варіантів, все залежить від того, яку кількість людей вдасться мобілізувати.
Які це можуть бути напрямки?
Це можуть бути будь-які напрямки, гіпотетично росіяни можуть розглядати різні варіанти, і не обов'язково все буде реалізовуватися так, як вони задумали. Вони можуть спробувати піти у наступ, наприклад, на сході або на півночі на ділянках, де є залізниця. Щоб отримати зручне місце для розгортання великого плацдарму.
Умовно кажучи, наступальні дії можливі в напрямку Харкова, Києва (з півдня Білорусі), Житомира, Коростеня та Крижополя. Також ймовірним напрямком може стати і Придністров'я, яке було позначено на знаменитій карті Буданова, яку він оприлюднив у листопаді 2021 році. Під час повномасштабної війни цей напрямок задіяний не був.
Росії дійсно достатньо декількох тижнів, щоб організувати наступальну операцію?
Росії потрібно мінімум два тижні. Але для того, щоб все організувати, Москві потрібна злагоджена робота державного механізму. Подібних одностайних дій у росіян вже давно не було. Це казав і Зеленський: якщо Росія піде на певні кроки, вона до них вдасться наприкінці травня-початку червня. Тому можемо зробити розрахунок наступний: військкомати після затятого святкування 9 травня почнуть розсилати повістки і витратять на це приблизно 3 дні, умовно кажучи, до 12-14 травня. Після цього тиждень піде на мобілізацію, і ще тиждень – на швидке перекидання військ. За підсумком наприкінці травня росіяни вже можуть бути готові до наступальних дій.
Чи провела Росія мобілізацію і чи готова до наступу, буде зрозуміло в середині травня. Підготовка буде помітна: на болотах почнеться кипиш – там люди будуть невдоволені, тому що не захочуть йти воювати. Вони можуть радіти війні десь там, але коли вона стосуватиметься безпосередньо кожного з них, виникнуть певні проблеми.
Михайло Притула - військовий експерт, полковник запасу Служби безпеки України у відставці. Колишній президент фонду Право народу.
Працював у Центральному апараті СБУ.
У 2044 році брав активну участь у Помаранчевій революції. Після цього працював начальником Управління внутрішньої безпеки спочатку в Луганській, а пізніше в Дніпропетровській області.