Путін готує нову зброю, здатну змінити хід війни: Україні треба поспішати – Сотник

Путін розуміє, що удари по Росії посилюватимуться, і йому доведеться сховатися глибоко в бункер, тому він збирає особисту міні-армію, зазначив Олександр Сотник.

Путінська «СВО» настільки чітко «йде за планом», а в Росії все настільки стабільно і чудово, що Путін учетверте з початку повномасштабної війни збільшив штат своєї особистої охорони. Напевно, для того, щоб «ФСОшники» захищали його від хвилі народної любові та вдячних еліт. Усе логічно: коли в країні немає бензину, черги за ним можна вишикувати в живий ланцюг від Бєлгорода до китайського кордону, нафтобази палають яскравіше за новорічні ялинки, а з Криму доносяться дуже гучні «хлопки», найкраща інвестиція для такого «великого геостратега», як Путін, – це ще кілька десятків міцних хлопців, які охоронятимуть його тіло.

Головний редактор каналу Sotnik-TV, журналіст, письменник і публіцист Олександр Сотникв інтерв’ю Главреду розповів, наскільки обґрунтована параноя Путіна, коли у війні проти України та особисто для «господаря Кремля» настане розв’язка, яку «таємну зброю», здатну змінити хід війни, готує російська верхівка, чому система зволікає і що змусить її «вирішити кадрове питання», а також що чекає на Путіна – Гаага чи фізичне усунення.

Путін підписав указ про збільшення штату центрального апарату Федеральної служби охорони до 812 осіб. Причому зробив це посеред року, а не традиційно – у грудні-січні. Про що це свідчить, чому саме зараз Путін взявся нарощувати власну охорону? Кого він боїться – росіян чи свого найближчого оточення?

Росіян Путін зовсім не боїться, йому на них просто начхати. Його логіка проста: «Не жили заможно – нема чого й починати. Подивіться, як жили ваші предки, і беріть з них приклад. Вам нічого доброго не світить. Я цар, і я надовго. 26 років терпіли – потерпите ще 26».

Щоб настільки збільшити особисту охорону, мають бути серйозні причини. 812 осіб – це вже міні-армія. Адже загальна чисельність ФСО становить близько 20 тисяч осіб, які охороняють Кремль, резиденції та інші об’єкти. Позапланове розширення особистої охорони, яка буде тусуватися поруч із ним і охороняти його, свідчить про те, що Володимир Володимирович починає нервувати.

Одна справа – коли ти роздзеркалюєшся. Путін випускав щурячий цирк двійників, щоб звести нанівець сенс можливого замаху. Бо коли перед тобою незрозуміло хто – Путін чи якийсь мужик, дуже схожий на Путіна, виникає питання: а чи варто взагалі ризикувати? Адже в тебе лише один постріл. Раптом потім з’ясується, що це був зовсім не оригінал.

У цьому сенсі використання двійників було стратегією для широкого кола, широкого радіусу дії.

А ось зараз, коли навколо Путіна формується міні-армія з 800 «ФСОшників», – це вже зовсім інша справа. Це свідчить про те, що він починає боятися найближчих людей.

Для другого, третього та четвертого ешелонів, як і раніше, працюватимуть двійники. А ось із найближчим оточенням може працювати лише оригінал. І саме тому Путін збільшує особисту охорону. Він чудово розуміє, що далі по Росії летітимуть не лише безпілотники, а й балістична зброя. Причому удари будуть завдаватися по ра**истських вітринах.

Раніше війна приносила найближчому оточенню Путіна гроші, і воно дуже розбагатіло на цій війні. Ця війна перетворилася на бізнес на скотобазі – кривавий, жорсткий, м’ясний бізнес. Заробляли всі – від верхівки до низу: міністерство оборони, підгодовані олігархи та всі інші. І заробляли, слід зауважити, дуже добре.

Однак у війни своя логіка. Удари по РФ посилюватимуться, і найближче оточення Путіна почне не заробляти, а втрачати: НПЗ та інші підприємства потраплятимуть під удари. Бумеранг почне повертатися, і синекура закінчиться. Звісно, невдоволення зростатиме.

В принципі, зараз унікальний етап війни, про який я говорив ще кілька років тому: коли на горизонті замаячить фінал, корона Російської імперії валятиметься на бруківці. Зараз ця корона ще не валяється, але вона начеплена на нікчемну голову чекіста, і ніхто на неї не зазіхає. І це зрозуміло: якщо ти забираєш цю корону, ти отримуєш не тільки владу, а й обтяжливий тягар, який ця влада несе з собою.

А влада в Росії нині – це суцільне тягар. Бо Росія вже не просто токсична, а на неї чекає дуже важке й страшне майбутнє – там повний безперспективняк. Там не буде нічого: ні нафтової галузі, ні державних галузей – усе буде в руїнах. Причому якщо нафтову галузь руйнують ЗСУ, то все інше знищують вони самі. За 26 років там зжерли все, як терміти.

Ба більше, попереду маячить перспектива виплати репарацій. А це повністю зводить нанівець будь-яку перспективу, будь-яке майбутнє. Ці «можемо-повторювачі» весело, з улюлюканням і свистом, злили в путінський сортир не тільки власне життя, а ще й майбутнє своїх дітей та онуків.

Якщо цю токсичність додати до перспективи, яка маячить на горизонті, виникає питання: а хто взагалі захоче взяти на себе всю цю «красу» і всю цю «благодать»?

Саме тому найближче оточення Путіна не зазіхає на нього. Воно не хоче брати на себе весь цей обтяжливий пакет. Тому система зволікає. І систему необхідно підштовхнути дуже рішучими ударами, щоб вона якомога швидше ухвалила рішення і нарешті вирішила кадрове питання.

Цілком очевидно, що з Путіним уже ніхто розмовляти не буде. З ним може розмовляти лише одна людина – Дональд Трамп. Решта цього робити не хочуть: Макрон йому не дзвонить, Стармер – тим більше, Мерц і Стубб – теж. Навіть Ердоган уже не горить бажанням спілкуватися з ним.

Тому Путін – це фігура, яка просто досиджує свій час. Але система дає йому ще один шанс, бо знає: у Путіна залишається одна можливість, про яку ніхто не розповість.

І ось тут я хотів би звернутися до Зеленського, Буданова, Малюка та керівництва СБУ й попередити: у Путіна ще є шанс змінити хід війни – у нього є шанс створити зброю відплати.

Багато «хороших росіян» розповідають про можливість застосування ядерної зброї. Але в застосуванні ядерки немає сенсу, вона не змінить хід війни. По-перше, всім буде очевидно, хто саме завдав такого удару. По-друге, жодних військових переваг це вже не дасть. По-третє, після цього від Росії відвернуться останні партнери, навіть Китай. Бо Пекін сприйме це як напад на людство.

Дивіться інтерв’ю з Олександром Сотником, у якому він розповів про страхи та особисту міні-армію Путіна, про підготовку Кремлем «зброї відплати», а також про фінал війни та Росію:

Це вже не 1945 рік, коли Трумен застосував атомну бомбу, щоб завершити війну й водночас показати людству, що ця зброя жахлива і більше ніколи не повинна застосовуватися.

Застосування ядерної зброї сьогодні було б безглуздим і згубним насамперед для самої системи. Тому Путін її не застосує, йому просто не дозволять цього зробити. Але у нього може з’явитися інша зброя.

Лабораторій у Радянському Союзі було дуже багато, перелічу лише деякі: одна розташована в так званому Свердловську-19, інша – НДІ-48 – у Кірові, третя – в інституті ім. Гамалії, четверта – у Загорську-6, поруч із Сергієвим Посадом.

Завдавати ударів по цих лабораторіях небезпечно. Ми всі бачили, що сталося, коли з новосибірського «Вектора» (Кольцово) «втік» ковід: пандемія. А найголовніше – ніхто нічого не може довести. Якщо застосувати ядерну зброю, то всім зрозуміло, хто це зробив, а якщо застосовується бактеріологічна зброя, після якої починається пандемія, у десять разів страшніша за ковід, тоді ніхто вже не зможе з упевненістю сказати, звідки все це взялося. Звідки прийшов ковід? З Уханя? А чому тоді ніхто так і не поніс відповідальності? Тому що подібні речі надзвичайно важко довести.

Якщо, не дай Боже, розпочнеться така пандемія, дуже багато країн скажуть: «Та годі вже про цю Україну, нехай розбирається сама. Нам не до цього». Бо мова йтиме вже про їхнє життя та смерть.

Поки що такої зброї у Росії немає, але вона може з’явитися. Тому необхідно посилювати удари по її території вже зараз.

Не знаю, чому в Росії досі не створили таку зброю. Лабораторії працюють, і мільярди витрачаються саме на це. Як раніше «хороші росіяни» втовкмачували, що «Путін боїться Навального», так зараз вони кажуть, що Путін витрачає мільярди, щоб продовжити своє нікчемне життя.

Ось тільки чекісти ніколи не займалися продовженням життя. Вони завжди його скорочували. Тому, можливо, зараз у них поки що немає антидоту. Можливо, на якомусь етапі зупинилася розробка подібної зброї. Але я знаю їхню мрію: вони хочуть мати валізку, за допомогою якої можна тихо «зменшити навантаження людства на ґрунт» удесятеро. А потім сказати: «Ну ви ж читали файли Епштейна? Це Білл Гейтс. Це американці». І спробуй потім довести, що це не американці.

Якщо хоча б частина цієї інформації дійде до тих, хто приймає рішення, і слідом за цим ЗСУ посилять удари та тиск на Росію, значить, я своє завдання виконав хоча б наполовину.

На Росію має летіти все, що тільки можливо. І бити має якомога болючіше. Москва, Пітер, Рубльовка – у них має горіти під дупою й під ногами.

У якому випадку та за яких обставин така зброя може бути застосована? Які події можуть стати для цього тригером?

Взагалі таку зброю розробляють три країни: Франція, США та Росія. Китай, Північна Корея, Німеччина – ні. Однак у гітлерівській Німеччині розроблялася бактеріологічна зброя. У Гітлера була така зброя, але він її не застосовував.

А ось комуністи застосовували – під час Другої світової війни, причому двічі. І обидва рази – на території України: спочатку в 1942 році використовували збудник шлунково-кишкової інфекції, коли німці наступали на Харків, а потім у 1943 році в Криму – тоді було застосовано легеневу інфекцію. У першому випадку загинуло лише кілька сотень гітлерівців і близько 50 тисяч радянських громадян. Комуністам було байдуже до власного населення. А Путін – це чекіст і комуніст, передовий загін партії.

Не знаю, що саме може стати тригером для застосування такої зброї. Але спочатку її треба «доопрацювати». Зверніть увагу: за ширмою розмов про продовження життя до цього проєкту «пристебнуті» дочки Путіна та Михайло Ковальчук (а він взагалі вважає, що мають існувати генномодифіковані люди). Більше того, він заявляє, що ці розробки можна порівняти з ядерною зброєю. Він говорить про це відкрито, усе це можна знайти у відкритих джерелах.

Якщо, не дай Боже, вони колись застосують таку зброю, це справді змінить хід війни та саме її сприйняття. Багато хто тоді може сказати: «Та годі вже, зараз не до війни, у нас народ гине». Щойно така зброя з’явиться, і, якщо до того моменту путінський режим все ще існуватиме, я анітрохи не сумніваюся, що вони її застосують. Для них це просто мрія: валіза з абсолютною зброєю, яка діє без вибухів і руйнувань.

Ви сказали, що Путін нарощує штат особистої охорони, бо боїться саме свого оточення. Як ви вважаєте, він діє на випередження чи в Кремлі вже почалася боротьба між «партією миру» та «партією війни», яка може становити небезпеку для самого Путіна, і саме тому він збільшує штат «ФСОшників»? Розкол еліт почався, і тому Путін занервував?

Ніякого розколу немає. Є небажання брати на себе цю «шапку Мономаха», всю цю «красу». Є страх, є нерозуміння. Зараз еліти озираються на всі боки. Вони розуміють, що далі буде тільки гірше. Якщо Путіну не вдасться створити й застосувати цю зброю, то ситуація однозначно погіршиться. І вони програють. Тому еліти починають озиратися навколо у пошуках того, хто міг би гарантувати їм збереження статус-кво, хто зможе домовитися з усіма і при цьому дійсно дотримуватиметься цього статус-кво, не обдурить і не почне тягнути ковдру на себе. Поки що такої фігури вони не знайшли.

Тому я схильний вважати, що Путін розуміє: удари вглиб Росії будуть лише наростати, і вони ставатимуть дедалі болючішими. До безпілотників незабаром додадуться балістичні та крилаті ракети. Потім усе це разом полетить у неймовірних кількостях. Тому Путін діє на випередження, розуміючи, що одного дня йому доведеться дуже глибоко сховатися в бункер. І тоді поруч із ним має бути абсолютно лояльна, перевірена охорона. Тільки так він може забезпечити собі безпеку. Саме цим Путін зараз дуже стурбований.

Якщо в якийсь момент оточення Путіна після певних подій, наприклад, втрати Криму або ударів по Рубльовці, налаштується рішуче, чи врятують його бункери та майже тисяча співробітників ФСО?

У країн НАТО є протибункерні бомби. Тому Путна ніщо не вратує. Але є один нюанс. Система, тобто весь комплекс, що формує соціум, менталітет, органи влади, повинна зрозуміти не тільки те, хто прийде після Путіна, хто зможе на 100% гарантувати їй подальше існування, безпеку та збереження накопичених капіталів, а й про те, як розвернути цей «Титанік», або хоча б те, що від нього залишиться, і як розіграти свої карти за столом переговорів із Заходом.

Залишати Путіна живим чи ні? В принципі, усунути його завжди можна. Якщо система вирішить його «прибрати», то так чи інакше «прибере», хай навіть мокрими пелюшками задушить. Інше питання – усунути Путіна чи залишити для Гааги? Скільки він знає, чи не випалить зайвого, чи не почне співати на всіх мовах? Як організувати торги, чи виставляти на них ім’я Путіна? Тож доведеться розібратися з безліччю моментів, перш ніж вирішити кадрове питання.

Коли в Санкт-Петербурзі заарештували Іллю Трабера – одного з лідерів Тамбовсько-Малишевського злочинного угруповання та найближчого друга, соратника Путіна, і тоді ж проводилися обшуки у Петрова, «правої руки» Трабера, мені стало зрозуміло: влада змінюється, або щонайменше послаблюється влада самого Путіна. Бо Путін ніколи б не дозволив наїхати на цих хлопців.

Якщо Тамбовсько-Малишевське угруповання йде і втрачає владу, виникає питання: а хто тепер контролює «общак»? Адже це все, що добувалося непосильною працею всієї цієї бригади протягом 26 років, а то й довше. Де ж «общак»? У кого ключі? Умовно кажучи, ключі знаходяться у Путіна. Але сам «общак» давно розподілений: однією його частиною, грубо кажучи, керує Чубайс, іншою – Якунін, третьою – ще хтось. Трабер, судячи з усього, відповідав за «общак» усередині країни, Петров – в Іспанії, на півдні Європи. Але основні активи й головні ключі в кого? Все ще у Путіна? Чи вже ні?

Тут занадто багато питань, цілий комплекс, на які потрібно знати відповіді. У мене їх немає. Я можу лише робити припущення, спираючись на непрямі ознаки.

Саме тому я вважаю, що Путін зіграв на випередження. Зараз він практично нікому не довіряє, бо розуміє: далі буде тільки гірше.

Пам’ятаю з наших попередніх розмов, наскільки безнадійними ви вважаєте росіян з точки зору їхньої здатності щось змінити у власній країні. Але все ж не можу не поставити це запитання, бо з часу нашої останньої розмови сталося вже багато подій. І, мабуть, найяскравіша з них – паливна криза. Ситуація виглядає вельми сюрреалістично: «країна-бензоколонка» отримує бензин від Казахстану у вигляді гуманітарної допомоги, просить паливо у Білорусі, а її громадяни по кілька діб стоять у чергах на заправках або займаються «паливним туризмом». Наскільки нові реалії змінюють сприйняття росіянами Путіна та війни? Чи починають вони вловлювати причинно-наслідковий зв’язок? Чи бачать вони, що війна повертається додому? І чи можуть вони в цьому сенсі становити небезпеку для Путіна, якщо до них це все-таки дійде?

Ні. Моє ставлення до них не змінилося. І справа навіть не в мені. Сучасна Росія, та й колишня теж – це банда. Там усі пов’язані круговою порукою. Якщо до них щось долітає, значить, винні «чортові хохли».

У головах росіян нічого не зміниться. Більше того, вони остаточно зійдуть з глузду. Адже чому вони люблять Путіна? Тому що він дозволив їм бути самими собою, не стримуватися й не вдавати з себе благородних дівчат. Мовляв, «у нас печера, у нас банда, я ваш отаман». Як казав Владлен Татарський: «Всіх пограбуємо, всіх вб’ємо, все буде, як ми любимо». Нічого не змінилося. Росіяни все ще в несвідомості.

Максимум, що вони можуть і вже починають говорити: «Путін, а чому ти не воюєш по-справжньому?». Це суто шаріковське «по-справжньому» - «Бажаю, щоб усе!». Тобто, бажаю, щоб ядерним ударом увесь світ перетворився на попіл. Ось що для них означає «воювати по-справжньому».

А що робитимуть самі росіяни? У найменшому випадку почнуть різати один одного в чергах за бензином. Потім почнуть підпалювати заправки. Знаєте, за що? За те, що в них «ластівки» заклинило – бензин жахливий продали, і «ластівки» зламалися. Ось за це вони готові палити все синім полум’ям. Вони будуть пожирати одне одного. Будуть копошитися внизу, влаштовувати бійки та побоїща. Але сакральне – плешиве – вони не чіпатимуть, бо це їхнє намолене лайно, це Вова.

Так, хтось може щось пробурмотіти. Але потім їх роздягнуть «до трусиків» і змусять негайно вибачитися. І вони вибачаться.

Це не народ – це зона. На зоні народу немає, там – ув’язнені, кримінал. І в даному випадку – підшконочний кримінал.

Тобто Путіну не варто остерігатися ніякого «бессмысленного и беспощадного бунта»?

Будуть локальні спалахи, десь один одного порубають сокирками й заспокояться. Приїде ОМОН, усіх втихомирить, десяток-другий бунтівників відправлять на «СВО», на цьому все й закінчиться.

Болото булькне – і все, знову все швидко затягнеться ряскою.

Ні, для Путіна це не становить жодної небезпеки.

А що ж буде, коли Україна дістанеться до сакрального, до вітрини, до Криму? Зараз уже «непотоплюваний авіаносець» Путіна поступово перетворюється українськими ударами по мостах, авіабазах, системах ППО та інших об’єктах на іржаве корито з порожнім паливним баком. Судячи з усього, і Кримський міст теж довго не протримається. Коли стане очевидно, що Крим вислизає з рук Росії, чи може це призвести до наслідків для Путіна, до краху режиму і фактично покласти Москву на лопатки у цій війні?

Розділю ваше запитання на дві частини: перша – як на це відреагують далеке оточення та глибинне населення, а друга – як відреагують пропаганда, Путін та його найближче оточення.

Почнемо з далекого оточення. Звісно, вони будуть бурхливо реагувати: «А заради чого тоді була «СВО»? Що це таке? Як це розуміти? Де тепер наші цілі?». Такі питання обов’язково виникнуть. Але дуже швидко все це буде заглушено й згладжено пропагандою. Бо Путін, його найближче оточення та вся лояльна пропагандистська машина скажуть приблизно таке: «Отже, розберемося для ясності. Криму більше немає. Він виявився бандерівським. Ми від щирої російської душі несли їм добро. Ми хотіли зробити їм добро, а вони нас не оцінили. Ну то нехай горять синім полум’ям. Не дуже нам і хотілося. Ах, Крим більше не наш? Все, забули. Зняли питання». І все, банда все це проковтне й скаже: «Так, справді, ми до них з усією душею хотіли возз’єднатися, а вони, виявляється, ось такі. Ну то нехай тепер їх нацисти мучать».

Втрата Криму буде ударом, але все залежить від головних гравців системи – що вони вирішать і коли ухвалять кадрове рішення. Це найголовніше зараз. Чи може Крим стати для них критичною втратою? Я думаю, що ні.

А що тоді? Якісь внутрішні процеси в Росії стануть вирішальними? Наприклад, коли РФ почне тріщати зсередини, коли почнуться удари по Рубльовці або бізнес оточення Путіна почне вислизати з їхніх рук?

Так. Ось коли еліти побачать, що збиток для них особисто стає критичним, вони почнуть діяти. І тоді можна очікувати якогось кадрового рішення всередині системи. До того часу – ні.

Яким чином оточення Путіна може його усунути? Ви говорили, що перед ним постане дилема: або усунути його фізично, або відправити до Гааги. Який із цих варіантів більш імовірний? До якого вони схилятимуться?

Мені важко сказати. Я завжди був антисистемною людиною. Інша справа, що я цю систему серйозно вивчав, глибоко копав.

Ці хлопці – це все-таки банда. І їхня кримінальна ментальність схилятиме шальки терезів у бік фізичної ліквідації. Втім, може переважити й інша шалька терезів, якщо вони вирішать, що живий Путін у Гаазі для них вигідніший.

Я б оцінив ймовірність так – 30/70, де з імовірністю 70% Путіна ліквідують фізично. Сховатися, як Гітлер, він уже не зможе, адже зараз не 40-і роки минулого століття. Сьогодні зовсім інші технології, і людині сховатися неможливо. Як би Путін не намагався охороняти свої біоматеріали, його ДНК на Заході є, бо аналізи здавали його дочки, отже, є й можливість ідентифікувати оригінал серед двійників Путіна.

Тож сховатися Путіну не вдасться. Або він стане «тушкою», і на нього чекають пишні похорони, а потім на цю могилу звалять усе лайно – мовляв, це була «війна Путіна», у всьому винен лише він.

Ставлю на такий сценарій 70%: найімовірніше, Путіна ліквідують фізично. І на 30% припускаю, що система спробує розіграти його як карту й виторгувати для себе якісь преференції – мовляв, «ось вам плешивий, але не бийте нас надто сильно, ногами не бийте». Цей варіант менш імовірний.

З тим, як ви бачите майбутнє Путіна, ми розібралися. А який сценарій фіналу для самої Росії, або для тієї території, яка зараз називається Російською Федерацією, виглядає найбільш реалістичним з вашої точки зору? Чим для Росії закінчиться ця війна і все, що ми зараз спостерігаємо?

Російської Федерації в нинішньому вигляді вже не буде. Відбудеться переустановлення цієї «печери». Але «печеріти» вона не перестане, бо здичавіла, і вивести її з цього стану буде вкрай важко. Там уже всі стали настільки моральними інвалідами, і там уже сформувався настільки кримінальний менталітет, що змінити щось докорінно не вийде. Інших людей ніде взяти. Контингент, який блукає «печерою», залишиться таким, яким і був. Ви ж не заселите ці території французами, голландцями чи навіть поляками. Це територія здичавілих.

Технічно Росія може спочатку розпастися на кілька держав. Не на безліч, а саме на кілька. Якісь території, можливо, забере назад Китай. Якісь відпадуть самі, наприклад, Північний Кавказ, Кенігсберг, можливо, Карелія і, можливо, ще щось. Але основний масив земель залишиться, бо вони дуже залежать одна від одної. Там усе настільки пов’язане логістично й індустріально, що існувати окремо їм буде дуже важко.

Швидше за все, там переустановлять державу, назвуть її, умовно кажучи, Російською Конфедерацією, напишуть нове "конституйовище". Але, друзі, як не крути, у них все одно вийде банда. Бо вони такі.

Щоб стати людиною, треба спочатку злізти з дерева. І то не факт, що після цього людиною станеш. А вони, як сиділи на цьому кримінальному дереві, так і продовжують по ньому скакати, ще й пишаються цим, кажуть, що це їхнє коріння.

Тому нічого доброго на цій території, як би вона потім не називалася - Російською Конфедерацією чи ще якось, я не очікую.

І наостанок хотіла б запитати: коли, на вашу думку, настане розв’язка? Розв’язка для Путіна, цієї війни та для Російської Федерації в її нинішньому вигляді?

Розумію, що ви хочете від мене прогноз. Але не скажу. Бо занадто багато складових, якими я не володію. Справа йде до банківської кризи, паливна криза буде наростати, ентропія посилюватиметься, невдоволення еліт і тиск будуть наростати.

Я не знаю, скільки протримається Трамп, бо це дуже важливий важіль впливу Путіна. Вони ж про щось розмовляли, якісь методичні посібники Володимир Володимирович видає Дональду Фредовичу, причому робить це вже без жодного сорому. Куратор дзвонить своєму підопічному й каже: «Донні, треба зробити ось це, це й це. А далі можеш хоч у золотих памперсах ходити».

Тому занадто багато факторів, про які я просто не знаю.

За моїми відчуттями, цей рік має бути останнім. Дуже сподіваюся, що у 2026 році настане розв’язка для Путіна, Трампа та Нетаньяху. Але як буде насправді – ніхто не знає. Адже, крім того, що людина раптово смертна, існують такі повороти долі, про які ми навіть не здогадуємося.

Тобто, якщо Путіна не стане, війна неминуче закінчиться? Чи можливі інші варіанти?

Система розвалиться одразу ж. Якби я перебував високо всередині цієї системи й мав можливість задушити двома клешнями Володимира Володимировича, я б сказав: «Хлопці, поки ЗСУ не взяли Крим, треба влаштувати Володимиру Володимировичу пишні похорони й самим піти з території України до кордонів 1991 року. Самим!». І це був би найпотужніший важіль на переговорах.

З відходом Росії з території України нічого не закінчиться. Навпаки, для Росії все «найцікавіше» тільки почнеться. Бо коли ЗСУ візьмуть Крим, у наволочі, яка воює на Донбасі, виникне питання: «Якщо Крим уже не наш, то завтра й Донбас теж буде не наш? Тоді за що ми тут воюємо? За що ми на Донбасі кістками лягаємо й у різні боки розкидаємося?».

Це дуже важливий момент.

Тому Росії прямо зараз потрібно вирішувати проблему Путіна, ліквідувати його, вийти з території України, а потім сісти за стіл переговорів і сказати: «Ми – хороші. Ми зовсім інші. Ми переформатуємося».

Однак якщо Крим буде звільнено Силами оборони України, то такий варіант уже не пройде.

Уточню. Виходить, що в разі звільнення Криму російські війська на Донбасі можуть просто розвернутися, піти додому і «почати ставити питання» своїй владі?

Вони не направлять зброю проти своїх, ні. Але в російській армії почнуться заворушення. Вона й так деморалізована й розкладається. Російські солдати й так там пожирають один одного, командири «обнуляють» солдатів. Все це вже відбувається.

Просто звільнення Криму ще сильніше загострить ситуацію на фронті. Це стане додатковим каталізатором для прискорення поразки та розкладу російської армії. Це абсолютно точно.