Рівно три роки тому Росія вперше вдарила по українській енергетичній інфраструктурі — і відтоді не припиняє спроб знову занурити країну в темряву. Атака на Україну 10 жовтня 2025 року стала черговим підтвердженням цього: масовані удари дронами та ракетами призвели до нових відключень електроенергії, перебоїв із водопостачанням та пошкоджень енергетичних об’єктів у кількох регіонах.
В інтервʼю Главреду директор Центру дослідження енергетики Олександр Харченко розповів, які українські регіони ризикують залишитися без світла цієї зими, чому навіть тимчасовий захист може врятувати інфраструктуру від руйнування та як країна готується пройти опалювальний сезон без масштабних блекаутів.
Росія останнім часом почала використовувати відносно нову тактику ударів. Якщо раніше, зокрема у попередні роки, ми бачили, що удари по інфраструктурі завдавалися одночасно по багатьох містах, то зараз Росія здебільшого обирає одне конкретне місто і спрямовує туди все, що має. Якщо російські атаки продовжуватимуться за таким сценарієм, наскільки українські міста здатні витримати такі удари? І, власне, як підготовлена нині українська інфраструктура?
Давайте розділю відповідь на кілька частин. Перш за все, масштабні атаки національного рівня припинилися, тому що вони не дають очікуваних результатів. Росіяни вже зрозуміли, що завдяки розбудові захисту об’єктів «Укренерго» — високовольтних підстанцій, а також елементів захисту генерації — досягти стратегічного ефекту стало неможливо. Так, не все можна захистити, але багато зроблено, і тепер після атаки все відновлюється за кілька годин: обладнання запускається, працює, або, принаймні, знаходять спосіб обійти пошкоджені ділянки, щоб заживити споживачів. Люди часто навіть не відчувають наслідків.
Що зробили росіяни? Вони переорієнтувалися на удари в смузі шириною переважно 100–120 км від лінії бойового зіткнення і державного кордону. У цих регіонах вони завдають ударів по всіх елементах критичної інфраструктури. Якщо раніше росіяни умовно намагалися відключити світло у двох мільйонів українців, то тепер прагнуть, хоча б, у 60 тисяч.
На жаль, вже можемо констатувати, що якщо на національному рівні підготовка проведена старанно, багато уроків засвоєно і досягнуто значних результатів (хоча ще є над чим працювати), то на регіональному рівні ситуація різна.
Зокрема, «Укренерго» офіційно повідомило, що вже половина високовольтних об’єктів має другий рівень захисту, а решту планують закрити протягом перших кварталів 2026 року. Насправді, це дуже хороший результат. Так само певні елементи генерації вже захищено — і це теж позитив.
Дивіться відео інтервʼю Олександра Харченка Главреду про наслідки російських ударів по енергетиці та проходженні зими:
Але, як зʼясувалося, в деяких регіонах підготовка велася – створені запаси обладнання, підготовлені аварійні бригади, розроблені плани дій. У цих регіонах атака відбулася, після чого ми бачили повідомлення, що там «приступили до роботи, споживачів заживили» — тобто без паніки, без істерики, з чітким розумінням алгоритму дій.
Однак є області, де ми виявилися відверто неготові. Саме туди зараз і спрямовують більшість ударів. По суті росіяни знайшли зони, де розподільні мережі взагалі незахищені. Тобто, на жаль, підстанції 110 кВ та 35 кВ — фактично не мають жодного захисту.
Росія продовжує активно атакувати і максимально завдати шкоди Харкову, Сумах, Охтирці — тобто у регіонах, які вже виснажені постійними ударами. Там люди точно готувалися і доклали багато зусиль, але там постійно відбуваються удари, і потребують додаткових ресурсів, аби ефективно протистояти цим ударам.
Попри все, я помірковано, але оптимістично оцінюю ситуацію на національному рівні. Не думаю, що росіянам вдасться спричинити масштабні національні блекаути чи створити критичну ситуацію загальнодержавного масштабу. Ми надто добре знаємо, як цьому протидіяти. А от на регіональному рівні, на жаль, у певних регіонах проблеми залишаються суттєвими. Добра новина в тому, що уряд уже виділив додаткові ресурси — будуть посилювати захист, формувати резерви обладнання, зміцнювати енергетичну інфраструктуру. Погана — що це почали робити лише зараз, а не ще у квітні-червні, коли це треба було робити. Але де знаходимось, там і знаходимось.
Якщо підготовку дійсно розпочали лише зараз, то наскільки швидко, на вашу думку, можна це реалізувати? І чи можлива ситуація, коли, попри те, що почали запізно, ми все ж зможемо до зими встигнути підготуватися й пройти опалювальний сезон із найменшими втратами?
Встигнути зробити щось серйозне — неможливо. Йдеться хоча б про мінімальний захист. Бо коли немає нічого, відбувається таке: «шахед» не влучив безпосередньо в об’єкт, впав за 30 метрів десь у поле, але його уламки фактично знищили цінне обладнання. Якщо хоча б встановити габіони, великі мішки з піском чи захисні сітки — це вже значно покращує ситуацію. Такі речі можна зробити доволі швидко.
Досвід свідчть, що навіть такий умовний, тимчасовий захист помітно знижує рівень ураження. А от будівництво повноцінного, якісного захисту другого рівня — це вже 9–12, а подекуди й до 15 місяців роботи. Тут ситуація гетьінша: до початку опалювального сезону зробити це неможливо. Але це ще один важливий урок — готуватися потрібно завчасно і на всіх рівнях, а не лише на національному.
Відповідно, там, де не підготувалися, які ваші прогнози — що може відбуватися? Наприклад, у минулі роки, коли Росія тільки починала масовані обстріли, багато було прогнозів щодо умовного Алчевська на початку 2000-х? Чи можливе повторення такої ситуації у тих регіонах, де підготовка була недостатньою?
Я щиро сподіваюся, що зараз і уряд, і місцева влада — як на обласному, так і на місцевому рівнях — роблять усе можливе, щоб таких ситуацій запобігти.
Що треба робити — абсолютно зрозуміло. Потрібно забезпечити резервне живлення для всіх елементів водопостачання, теплопостачання, організувати фізичний захист котелень і насосних станцій. Це не секрет, і всі це знають. Багато регіонів це вже зробили — і воно працює. Навіть коли відбуваються масовані атаки, які пробивають цей захист, відновлення триває значно швидше, ніж там, де його не було зовсім.
Коли об’єкт рознесли на друзки — це геть інше, ніж коли пошкоджено лише 10% обладнання, а не 90%,. Я щиро сподіваюся, що зараз ця робота активно триває. І, в принципі, як запобігти сценаріям, подібним до «замерзання» цілих міст, теж зрозуміло. Але одночасно людям потрібно розуміти: у смузі завширшки 100–120 км від лінії бойового зіткнення чи кордону аварійні відключення будуть звичним явищем. Так само протягом двох-трьох тижнів після масштабних атак графіки відключень теж можуть стати звичними — і до цього слід бути готовими. Ще раз підкреслю: я говорю саме про смугу завширшки 100–120 км від лінії бойового зіткнення та державного кордону.
В наших попередніх інтерв’ю ми з вами говорили, що маємо кілька зон, кілька великих міст, які через свої масштаби об’єктивно складніше захистити. Це, наприклад, той самий Київ, Одеса, і ми бачимо інформацію про удари по Харкову. На вашу думку, якщо Росія й надалі застосовуватиме тактику масованих ударів — коли все спрямовується на одне місто, — наскільки саме міста-мільйонники зможуть пройти цей опалювальний сезон без серйозних проблем?
Чи можуть бути складнощі? Так, безумовно, можуть. Об’єктивно можуть виникати дуже складні ситуації, адже якщо, умовно, по одному місту запустять 600 дронів і 100 ракет, то жодна система захисту не витримає, і навіть найпотужніше ППО не допоможе.
Але водночас я переконаний, що — з огляду на те, що мені відомо про підготовку Харкова, Одеси, Миколаєва і, безумовно, Києва (який, фактично, робить стільки, скільки вся решта країни разом узята у сфері енергетичної безпеки) — шансів на якісь апокаліптичні сценарії просто немає.
Загроза, безперечно, існує. Чи можливі аварійні відключення? Так. Чи можуть бути тимчасові обмеження? Так. Але вони не будуть критичними, не призведуть до колапсу, і їх наслідки усуватимуть у доволі короткі терміни. Тому я, наскільки це можливо в нинішніх умовах, залишаюся оптимістом — завдяки досвіду, який ми вже маємо, розумінню того, що робити, і тій підготовці, яку, так чи інакше, здійснено.
При цьому ми бачимо свіжі повідомлення від «Укренерго» про необхідність економії електроенергії. Також напередодні міністр енергетики Світлана Гринчук заявила про можливість збільшення імпорту газу на 30% через російські атаки. Власне, про що це свідчить? Це лише часткові труднощі, чи може йтися про більш серйозні проблеми в майбутньому?
Дивіться, що відбувається у газовій сфері. Росіяни завдають ударів передусім по українському газовидобутку. Вони намагаються бити по сховищах, але великого успіху не мають. Основна їхня увага зосереджена на компресорних станціях та станціях очистки газу.
У результаті ми дійсно втратили суттєву частину потужностей власного видобутку — і це, безумовно, проблема. Тут немає про що сперечатися. Саме тому, щоб «підстелити соломку», нам потрібно збільшити імпорт газу.Причому не лише збільшити його зараз, а й заздалегідь розпланувати певні обсяги імпорту на лютий–березень — період, коли тиск у системі найнижчий і наші сховища видають мінімальні обсяги.
І в ситуації, коли український видобуток постраждав, нам потрібна імпортна підтримка, щоб технічно підтримувати тиск газу у системі. Втім, я переконаний, що це питання можна вирішити. У нас достатньо можливостей, щоб технічно й інженерно все це правильно відпрацювати. Тому не думаю, що тут виникнуть серйозні проблеми.
Тобто, якщо я правильно зрозуміла з ваших слів, газова інфраструктура зараз дійсно є вразливою. Проблеми існують, але за правильних дій їх, у принципі, можна вирішити, так?
Безумовно. І добре те, що команда, яка нині працює в «Нафтогазі» — а саме вона найбільше стикається з цим викликом — справді здатна ці проблеми розв’язати. Це непросто, це складно, але вони можуть упоратися.
Ми бачили офіційні заяви з українського боку про блекаути в Росії — і вже спостерігалася реальна ситуація з відключеннями, щонайменше в Бєлгородській області. Відповідно, як ви гадаєте, чи має Україна зараз можливості зробити росіянам те саме, що вони роблять з нами вже третій рік поспіль?
Чесно кажучи, я не бачу в цьому особливого сенсу.
Кремлю абсолютно не цікаво, що відбувається з пересічними росіянами в Бєлгороді, Брянську, Курську чи будь-де. Це їх не турбує. Відключення в Бєлгороді та Брянську зовсім не потрапили до національної повістки Росії — нікому до того немає діла, і не буде. Їх справді турбують удари по нафтотранспортуванню, нафтопереробці та по портах, звідки експортується нафта. Саме туди має сенс завдавати ударів — це робить їм дуже боляче.
Коли когось у Росії цікавили якісь пересічні люди? Ніколи не цікавили і не будуть. Звісно, хтось з нашого боку може попереживати про те, що нарешті в них те саме, але їхніх вождів це не цікавить, і жодного впливу це не матиме. Але коли вони втрачають мільярдні кошти на нафті та нафтопереробці – це вже інша ситуація.
Якщо зараз удари триватимуть у тому ж ключі, як Росія вже їх проводить — а за минулу добу була офіційна заява про щонайменше 26 ударів по інфраструктурі, з чим ми прийдемо до весни? Адже ми знаємо, що окрім зими, у нас попереду ще й літо, що також може бути важким (ми це вже проходили перед 2024 роком). Які ваші прогнози щодо подальшого розвитку подій?
Більшість цих ударів — це удари по розподільчих мережах. Це найпростіше, що піддається заміні. За наявності обладнання (а воно доступне, його можна купити) і достатньої кількості людей, які будуть над цим працювати, я не бачу великих проблем.
Для нас справді серйозна загроза — це масовані удари по генерації. Але навіть розпорошені удари спричиняють незручності й тимчасові відключення. Повірте, замінити трансформатор 110 кВ чи 35 кВ набагато простіше, ніж відновлювати генеруючі потужності чи високовольтні об’єкти: це простіше, швидше і дешевше.
Директор Центру досліджень енергетики. Експерт з питань енергетики. Публікує аналізи та прогнози розвитку ситуації в енергетичній сфері в ряді провідних ЗМІ України.