Російський філософ та ідеолог «русского мира» Олександр Дугін висловив думку, що інтернет у Росії потрібно «видавати порційно, за хорошу поведінку» і лише «тим, хто заслужив і доріс до нього». При цьому, за його словами, інтернет має бути «закритим від токсичних впливів ворога». Раніше Дугін також писав, що «інтернет у Росії повинен підлаштовуватися під сезонні цикли ведмедів і метеликів»: влітку його немає, взимку можна й увімкнути.
Все це можна було б розцінювати виключно як філософські фантазії, якби в Росії з початку повномасштабного вторгнення в Україну так завзято не намагалися ізолювати інтернет і масштабно блокувати популярні світові сервіси. Ще в березні 2022 року в Росії заблокували Facebook, Instagram і Twitter. Пізніше та сама доля спіткала YouTube, Signal, Discord і WhatsApp. У 2026 році російська влада взялася за Telegram і почала «душити» його, а Рунет почав переходити на модель «білих списків», залишаючи росіянам доступ виключно до державних і схвалених Мінцифрою РФ сайтів під час відключень мобільного інтернету, які теж стали звичним явищем для Росії.
Соціолог і публіцист Ігор Ейдман розповів Главреду, чи чекає на росіян «порційний» інтернет «за хорошу поведінку», які страхи змушують Кремль посилювати контроль над мережею, чому в оточенні Путіна назрівають невдоволення і розкол, а також чому від Росії мало що залишиться.
Як слід ставитися до ідеї Дугіна? Це його особиста філософська фантазія чи найближче майбутнє Росії? Адже ідеї Дугіна часто здаються маргінальними, але часом уже за кілька років вони реалізуються на практиці.
Дугін – абсолютно несерйозна людина, яку й філософом назвати не можна. Він – жирний троль: його висловлювання часто епатажні, на межі божевілля. Проте декому він подобається, наприклад, російським силовикам, «зетникам» і «ватникам». Так само свого часу їм подобався Жириновський, який доводив до абсурду політику, яку веде Росія. Він завжди договорював усе до кінця, на відміну від інших лицемірних політиків, які намагалися представити себе цивілізованими людьми, будучи по суті напівпритомними відморозками, і за костюмами яких проглядалися шкури диких тварин.
Як не парадоксально, Дугін цим і цікавий: у його божевільних фантазіях є частка правди щодо справжніх намірів російської влади.
Поки що в Росії навряд чи видаватимуть інтернет «за талонами», як у Радянському Союзі цукор і горілку. Також навряд чи його будуть відключати на літо і вмикати взимку, коли, на думку Дугіна, росіяни йдуть у барлоги, де смокчуть лапу і сидять в інтернеті.
Однак це симптом. Симптом того, що в Росії зберігається тенденція до посилення обмежень свободи в інтернеті та доступу до різних сервісів. Вже заблоковано месенджери, Telegram, західні соціальні мережі, зокрема, Facebook та Instagram. Тенденція йде до того, щоб наблизити російський інтернет до китайського, а в перспективі, можливо, й до іранського інтернету, де його просто вирубають.
Є дві причини, чому так відбувається.
Перша – параноя російських спецслужб і особисто Путіна. Вони бояться, що західні вороги, диверсанти, повстанці та змовники використовуватимуть інтернет, зокрема месенджери, для «темних справ». Бояться, що західні спецслужби за допомогою месенджерів контролюватимуть те, про що розмовляють росіяни, знатимуть, скільки Ваня (або Петя) попросив купити пляшок горілки, і прослуховуватимуть освідчення Маші в коханні до Сидора. Безумовно, прослуховувати такі розмови росіян страшенно «цікаво», але у західних спецслужб навряд чи є на це ресурси. Проте російська влада цього боїться, зокрема вона боїться, що стежитимуть за нею.
Друга – обмеженість і реакційність Путіна. Він не користується інтернетом, а люди зазвичай бояться того, чого не розуміють. Для Путіна інтернет – це якийсь «темний ліс», і він не уявляє, які «звірі» там бродять. Він звик працювати з папірцями: йому кладуть на стіл папірці, і він їх читає. Наприклад, Путін якось говорив, що більшість контенту в інтернеті – це порнографія. По-перше, це характеризує його розуміння ситуації в інтернеті, а, по-друге, його ставлення до цього. Коли Путін працював у КДБ, ще не було інтернету, і я думаю, що ті часи він згадує як щасливі роки свого життя: тоді ж якось обходилися без інтернету, от і зараз він не потрібен. Путіну вже за 70, його психологія більш-менш зрозуміла.
Ці два моменти призводять до того, що росіян позбавляють вільного доступу до віртуального простору.
Для Кремля дійсно небезпечні горизонтальні зв'язки росіян, які підтримувалися зокрема завдяки месенджерам і соцмережам, а також їхній доступ до іншої точки зору? Наскільки Кремль боїться того, що росіяни дізнаються правду, зокрема, про війну в Україні?
Можливо, Кремль і боїться, але я не думаю, що в даній ситуації доступ до інтернету суттєво впливає на поведінку росіян та їхню суспільну свідомість. Від початку повномасштабної війни минуло вже понад чотири роки, тому той, хто хотів, вже давно все зрозумів, а той, хто не зрозумів, вже й зрозуміти не в змозі, вірячи лише кремлівським пропагандистським смітникам або військовим кореспондентам. Росіяни вже давно визначилися, і розсудливі вже давно зрозуміли, хто такий Путін і що таке війна.
Рейтинг Путіна падає, з'являється невдоволення ним. Однак це відбувається не тому, що хтось зайшов у мережу і побачив, що коїться, а тому, що в Росії погіршується економічна ситуація і падає реальний рівень життя, що приховує фальшива кремлівська статистика. Також невдоволення викликають заборони. Наприклад, якщо людина звикла спілкуватися через WhatsApp, Signal або інші месенджери з-за кордону, а тепер ними не можна користуватися, то, звичайно ж, це її обурює. Ще більше росіян обурює те, що у великих містах Росії блокують мобільний інтернет. Ми всі, де б не жили, звикли до певного рівня сервісу, і коли з вини влади мобільний інтернет блокується, це обурює москвичів та інших росіян.
Отже, блокуючи доступ до інтернету, Путін стріляє собі в ногу: він злить росіян заборонами і налаштовує їх проти себе, а не змушує любити себе більше, обмежуючи доступ до певної інформації.
Як російське суспільство сприйматиме подальше закручування гайок у сфері доступу до інтернету? Особливо молодь, для якої інтернет давно став базовою потребою, – чи не призведе це до її радикалізації, чи не перетворить її з апатичної або лояльної до влади маси на жорстку опозицію?
На настрої молоді це, звичайно, впливає. Зокрема, її обурюють заборони ігрових сервісів і відключення мобільного інтернету.
Втім, в умовах поліцейської тоталітарної держави все це ні до чого не призведе. Молодь не вийде на вулиці, оскільки всі бояться, ніхто не піде проти системи. Люди виходять на вулиці лише тоді, коли відчувають, що або їм за це нічого не буде, або є якийсь шанс змінити ситуацію. А зараз росіяни розуміють, що за це їм буде: їх можуть посадити, побити, катувати – що завгодно зробити з ними. З іншого боку, вони не вірять, що щось можна змінити.
Згадайте протести в Росії у 2022 році, після початку повномасштабного вторгнення в Україну: тоді на вулиці виходили тисячі росіян. Деяких із них посадили, а основна маса була просто змушена тікати з Росії. Зараз таких героїв одиниці, але вони в основному сидять у в'язницях, тому що мало хто з них залишився на волі.
Тому, швидше за все, і зараз нічого не зміниться.
Якщо раптом ідея Дугіна частково або повністю буде реалізована, то що далі буде даватися росіянам «за хорошу поведінку»? Ліки та медичне обслуговування, можливість купити квиток і поїхати в сусідню область РФ до родичів? На що ще вистачить фантазії?
Поки що до цього далеко. Ви описуєте методику, яка застосовується в Китаї, – «соціальний рейтинг». Там дії людини, її цифровий, соціальний і фінансовий слід відстежуються, і людині присвоюють певний соціальний рейтинг. Умовно кажучи, не повернув кредит – йде в мінус, повертає і обслуговує свої борги – йде в плюс, порушив правила дорожнього руху – у мінус, не порушує – у плюс, допустив якісь критичні політичні висловлювання в соцмережах – у мінус, хвалив Сі Цзіньпіна – у плюс. А потім у людини, залежно від соціального рейтингу, у житті відбуваються різні події. Наприклад, людям із низьким соціальним рейтингом не продають авіаквитки, не дають кредити, тобто всіляко на них тиснуть.
У Росії такого не буде. Не тому що Путін добрий, а тому що Китай – це монструозна, але добре налагоджена тоталітарна технологічна імперія. А путінська Росія як була колгоспом, так і залишилася. Голова цього колгоспу – беззаконник, а навколо нього банда, де головний агроном – злодій, і навколо безлад, тому вони толком нічого не можуть зробити.
Ось і заборони, пов'язані з інтернетом, не дотримуються безліччю людей, якщо не більшістю. Росіяни активно встановлюють VPN і обходять блокування. Так, це певний «геморой», і люди старшого покоління не вміють цього робити, але молодь діє саме так. Тому влада в цьому сенсі не досягає жодних результатів, крім того, що дратує людей. Адже ті самі блокування мобільного інтернету жоден VPN не обійде, що, звісно, дратує людей.
До чого дійде держава, в якій активно блокується доступ громадян до інформації, яку не схвалила влада? Адже нам хтось може заперечити – мовляв, раніше жили «без жодних інтернетів», і нічого, наука розвивалася, в космос літали… А в сучасному світі як через деякий час виглядатиме російська держава та її населення, яке споживає лише дозволений Кремлем контент?
Блокування інтернету – це не ізольована історія. У Росії придушується свобода у всіх формах: економічна, політична, інформаційна свободи. А сучасна економіка може розвиватися тільки за рахунок творчих та ініціативних людей, а такі з Росії виїжджають. Я бачу це на прикладі того ж Берліна: якщо раніше російську мову можна було почути хіба що в російськомовних районах, наприклад, у районі Марцан, то зараз вона лунає скрізь, причому з вимови зрозуміло, що це говорять москвичі та пітерці, і що це інтелігентні та інтелектуальні люди. Такі з Росії виїжджають масово. Цілі галузі виїжджають з країни!
В умовах рабства, придушення свободи, великої казарми, на яку перетворюється Росія, перманентної загарбницької агресивної війни проти України ні думка, ні наука, ні творчість, ні економіка розвиватися не будуть. Не розвиваються вже. Росія стає дедалі більш відсталою державою.
Тут ще важливий момент – до Росії не надходять інвестиції. А сучасну економіку створюють, з одного боку, люди, інтелект, з іншого – гроші, інвестиції. Та і інтелект, і гроші йдуть з Росії. Інвестицій немає: західні інвестори пішли, а китайці не збираються вкладати кошти та розвивати будь-які конкурентні інтелектуальні галузі. Китаю вигідно, що Росія стала його сировинним придатком, який нічим, крім лісу, газу та іншого, торгувати не може. Китай купуватиме ліс, газ, нафту, золото та діаманти, але вкладати кошти у розвиток передових галузей не буде.
У Росії вже криза і застій. І надалі все це лише поглиблюватиметься. Ми чудово пам'ятаємо, як деградував СРСР у часи застою, але путінська Росія деградує набагато стрімкіше, ніж Союз, що призведе до катастрофічних для неї наслідків.
Якими будуть ці «катастрофічні наслідки»? Росія, як і Радянський Союз, прийде до розвалу? Або ця пружина рвоне, і люди скажуть своє слово?
У те, що люди в Росії скажуть своє слово, я не вірю, це нереально. У СРСР люди теж свого слова не сказали – сказав Горбачов. А вже потім, коли люди зрозуміли, що їм нічого не буде, можна відкривати рота, всі раптом з комуністів перетворилися на демократів, з невіруючих на віруючих – все змінилося.
Те саме і зараз. Поки влада диктатора Путіна міцна, поки він контролює інструменти насильства і пропаганди, поки його оточення йому служить, і воно відносно монолітне, нічого не буде.
Однак уже зараз ми бачимо, що Путін слабшає, і його оточення розколюється, починається фронда, бродіння і невдоволення, починаються якісь таємничі події, з-під кожного корча починають виповзати жаби і щось квакати, тобто починається розлад і розбрат. А головне – це невдала війна проти України, яку Путін виграти не може, а закінчити не хоче. Все це може призвести до катастрофи влади Путіна, до його усунення оточенням та різних інших речей.
Після цього, коли влада похитнеться, верхівка розколеться, а інструменти насильства вийдуть з-під контролю, як це було за часів пізнього Радянського Союзу, у період Перебудови, все і вибухне. І, я думаю, від Росії мало що залишиться.
Ігор Віленович Ейдман (25 вересня 1968 р., м. Горький) – соціолог, один із найбільш цитованих дослідників путінізму, жорсткий критик режиму Путіна. У 2010-му виступив одним із підписантів звернення «Путін повинен піти». У 2011-му переїхав до Німеччини. Автор книг «Нова національна ідея Путіна» (2014), «Система Путіна: Куди йде нова Російська імперія?» (2016) та ін. Інтерв’ю з Ігорем Ейдманом та його коментарі регулярно публікуються у західних, українських та опозиційних російських ЗМІ. Він детально аналізує сучасну російську політику, виступає проти війни в Україні, нещадно висміює Путіна, «духовні скрєпи» та «русский мир». У 2023 році в РФ внесений до реєстру «іноземних агентів».