Зупинити Путіна можна лише силою: Максакова – про чуму в РФ, бункери та ігри диктатора

У путінській зграї є біснувате крило «м’ясників», яке схиляє Путіна до ескалації, зазначила Марія Максакова.

На сайті Главред відбувся чат з оперною співачкою, громадською діячкою, екс-депутаткою Держдуми РФ Марією Максаковою. Спілкуючись із читачами, вона розповіла, навіщо Путіну були потрібні вибори до Держдуми, що здатне зруйнувати плани Кремля і змусити силовиків саботувати накази диктатора, на яких «пунктиках» оточення Путіна наживається, що насправді відбувається в "чумному бараці" – Росії, навіщо Путін риє бункери і до чого готується, а також чи може день народження «господаря Кремля» цього року виявитися останнім.

Подаємо стенограму чату з Марією Максаковою.

Sid:Одразу після«виборів» до Держдуми російська влада почала порушувати свої передвиборчі обіцянки, зокрема, заявила про підвищення податків та суттєве подорожчання послуг ЖКГ. Що далі? У чому вибори, що залишилися позаду і минули для «Єдиної Росії», як зазначив Медведєв, з «історичним, рекордним успіхом», розв’язали руки Путіну?

Марія Максакова: "Вибори" не несуть жодного смислового навантаження для Путіна, навіть як інструмент легітимації звірств. Він би їх скасував – і нічого б не змінилося.

Путін просто вирішив розважитися таким чином, прислухавшись до когось на кшталт Румпельштільцхена-Кирієнка, який прийшов до нього з дорогою «соломою» і для якого «вибори» є просто джерелом збагачення. Мабуть, Кирієнко легко зачаровує цим упиря, бо той починає фантазувати, скільки відсотків і кому вони дадуть.

Тут слід звернути увагу на «історію хвороби». У Путіна є кілька серйозних травм, які призвели до його психопатичного стану буйного божевільного.

Одна з них – це поразка Собчака на виборах, коли Путін був головою його передвиборчого штабу. Тоді ставка на тухленькі еліти з тріском провалилася. Відтоді в голові Путіна вкоренилася думка, що вигравати вибори й нав’язуватися електорату можна інакше. Йому дуже хочеться виправити стару помилку, яка свого часу спричинила фіаско не лише Собчака, а й його самого. Травма нікуди не зникла, і Путін весь час намагається її «вилікувати». Коли його залучають до виборчого процесу, він починає відчувати себе головою власного передвиборчого штабу – підраховує відсотки голосів і з великою легкістю вирішує, кого пропустити, а кого ні.

Загалом, Путін пограв у рольову гру під назвою «вибори» і згадав свій епічний провал, бо його оточення нав’язало йому цю необхідність, скориставшись травмою директора психіатричної лікарні, який і сам є буйним божевільним.

А сам по собі виборчий процес у Росії позбавлений сенсу: він нічого не додає й не віднімає від факту узурпації. Путін не наражається на ризик.

Звісно, було б краще, якби активні виборці спалили виборчі дільниці напередодні. Добре хоч «добрі дрони» принесли «благодатний вогонь» до Росії в дні виборів – порадували око! Адже росіяни могли б і приєднатися, адже є ж рух «Чорна іскра». Навіщо чекати, коли вас потихеньку задушать подушкою, як розігнали недавній мітинг? Поки що на протест вийшло близько 500 осіб, а з часом вийде 5 тисяч, 50 тисяч, півмільйона… Втім, усе це треба було робити раніше. Але краще пізно, ніж ніколи.

Узурпація влади Путіним і так була очевидною, але зараз її стало просто неможливо заперечувати. Тому присутність у виборчих бюлетенях будь-яких інших політичних сил ніяк не вплинула б на результат «виборів». Путінська верхівка оскаженіла до такої міри, що залишається визнати: узурпація в Росії оформлена остаточно. А що буває з режимом, який остаточно узурпував владу? Його скидають, оскільки більше немає електоральних засобів політичної боротьби.

Єдиний висновок: путінські сценарії більше не передбачають жодного електорального еволюційного політичного процесу боротьби та зміни влади.

Дивіться запис розмови з Марією Максаковою, в якій вона розповіла про травми Путіна, його бункери та розробку «еліксиру безсмертя», чуму в Росії та про те, що зупинить диктатора:

Главред: Що дає вам підстави для оптимістичних заяв, що мітинги в Росії незабаром можуть зібрати і 5 тисяч, і 50 тисяч людей?

Марія Максакова: Можливо, я перебільшую потенціал цих мітингів. Однак Путіна вже давно треба було зв’язати й домогтися миру силою.

Хто може вплинути на те, що Путін розмахує «ядерною дубиною»? Багато хто боїться, проте тим, хто перебуває в самій Росії, не страшно, бо проти них ядерна зброя не буде застосована. Путін може витворяти що завгодно, зокрема завдати удару під чужим прапором, наприклад, він погрожував застосуванням ядерної зброї у разі спроб НАТО ізолювати Калінінград. Щоб застосувати доктрину, яка дозволяє творити жахи, йому достатньо самому влаштувати щось, що виглядатиме як спроби ізоляції Калінінграда. Путінський режим це вміє робити, згадайте хоча б, як він палив і підривав будинки.

Ось чому я роблю акцент на внутрішньому опорі в Росії та тій самій «Чорній іскрі». Саме це може завадити планам Путіна. Спочатку люди можуть вийти на протест з одного приводу, але в підсумку все одно скажуть, що їм набрид цар.

Спочатку людям завжди страшно, бо їм здається, що їх мало. Але їх стає більше, а потім ще більше. Зрештою настане критична точка, коли Росгвардія та інші силові структури просто не захочуть захищати злочинну путінську владу. І ця критична точка зараз не вимірюється мільйонами людей, що вийшли на протест, – достатньо буде й 50 тисяч. Коли силовики побачать лють, гнів і обурення цієї маси, цього буде достатньо. Особливо якщо такі протести спалахнуть у кількох точках одразу. Крім того, це буде гарантією для протестувальників, що їх не розженуть і не посадять, – не тому, що Путін не віддасть такого наказу, а тому, що його не виконуватимуть.

Це важливо. Це чудовисько грає у свою психопатичну гру з самим собою. Путін звик лякати і звик, що його страшилки спрацьовують. Але зараз через постійні крики «Вовки! Вовки!» дехто вже перестав боятися.

Головне завдання зараз – домогтися того, щоб наказ Путіна було саботовано, навіть якщо він натисне на умовну «червону кнопку». Можливо, вже є люди, які не стануть виконувати наказ. Однак систематичні виходи незадоволених і протестуючих росіян на вулиці стали б додатковою гарантією цього. Адже російські силовики розуміли б, що участь у цьому процесі, який загрожує їхньому власному життю, не має сенсу, зате є здоровий рух, до якого можна приєднатися.

Саме тому я вважаю важливими навіть нечисленні мітинги в Росії. І переконана, що їх потрібно підтримати й зробити так, щоб опір зростав. Адже Путін загнав людей, яким нелегка доля наділила російським паспортом, у таку ситуацію, з якої немає іншого виходу, окрім як позбутися Путіна та його злочинної зграї.

До речі, росіянам нав’язують ідею про те, що репарації – це страшно. Однак жодні репарації не йдуть у порівняння з тим грабежем, який чинить путінський режим щодо росіян. Награбоване з лишком покриє всі репарації.

Більше того, санкції, які Трамп ввів проти мережі А7 – схеми, за допомогою якої найближче оточення Путіна продовжувало збагачуватися, свідчать про те, що система розслідувань США дозволяє проаналізувати весь масив транзакцій за десятиліття. І де б путінська зграя не сховала награбоване, куди б не вивезла, все це відомо Штатам. І Трамп продемонстрував готовність завдавати ударів по цих схемах, завдяки яким Путін та його оточення вивели десятки трильйонів рублів награбованого, а також показав Кремлю, що знає, де його схованки.

Ігор С.: Ви вважаєте, що Трампу вдасться посадити Путіна за стіл переговорів, причому не просто посадити, а домогтися того, щоб ці переговори були конструктивними і не закінчилися для України капітуляцією або іншим негативним сценарієм?

Марія Максакова: Примусити Путіна сісти за стіл переговорів із Зеленським можна лише силою. Досі упир і його зграя замилювали очі та імітували переговорний процес. Коли вони не можуть здолати «велику рибу» наявними засобами, вони її просто чіпляють і виснажують.

Мені здається, що саме санкції проти А7 (А7 – це глобальна платіжна мережа, яку використовували Росія та Іран для обходу фінансових обмежень, працювала як альтернатива SWIFT, – ред.) стали тим, що безпосередньо торкнулися активів путінської зграї. Лише зараз вони безпосередньо почали зазнавати збитків. Хоча санкції проти «Роснефті» та «Лукойлу» теж були ефективними. Вже на підставі цього російська верхівка буде готова сісти за стіл переговорів. Це – очевидний прогрес. Тож Трамп знайшов справді дієві важелі. Якщо він використовуватиме їх повною мірою, то, звісно ж, у нього все вийде.

Hugo: На вашу думку, Путін налаштований вести переговори чи, навпаки, ескалувати війну з Україною?

Марія Максакова: Мало того, що маніяк сам із собою заграє, так ще й його оточення всіляко потурає його делірію (стану сильного затьмарення свідомості, божевілля, – ред.). Усередині країни Путін поки що не відчуває опору. Та й багато європейських країн теж не особливо чинили опору (риторика вражала, але торгівля тривала досі).

Мають збігтися кілька факторів, щоб Путін зрозумів: більше брехати не вийде. Йому байдуже, що він говорив учора чи позавчора. Іноді здається, що це деменція, але йому просто начхати. Зупинити Путіна можна лише силою. «Peace through strength» – чудове гасло президента Рейгана.

Ось зла очевидна: Росія, Іран, Північна Корея. І вона розуміє лише силу.

Позиція Китаю, здавалося б, така собі. Але саме після зустрічі Трампа і Сі Цзіньпіна були введені серйозні санкції проти Росії.

Давайте говорити відверто: економіка Китаю до 2022 року була на межі іпотечної кризи, а після 2022-го якось так збіглося, що справи в китайській економіці налагодилися. Мабуть, Штати знайшли переконливі аргументи, щоб донести ідею про те, що час припинити наживатися на тому, що відбувається. Схоже, що Сі Цзіньпін не заперечував проти санкцій щодо А7. Відповідно, виник новий вектор.

Усе це дозволяє мені стверджувати, що Путіна можна змусити вести переговори. Маніяк, не відчуваючи опору, розгулюється, "как босяк по бану". Щоб привести його до тями, треба показати «дубину», яка спрямована проти нього. Делірій Путіна так довго не зустрічав опору, що й те, чого він злякається, має ставати дедалі більшим. Того, чим його можна було налякати 10 років тому, вже недостатньо, щоб налякати його сьогодні.

Саме тому я весь час кажу, що треба навалитися всіма разом. Інакше з кожним разом він буде дедалі більше і більше божеволіти, і нам доведеться наздоганяти розлюченого буйно-божевільного. Потрібно нарешті підтримати видатні зусилля України, адже просто неймовірно, захищаючи стільки років свою територію за наявності подвійних стандартів у більшості країн, завдавати істотної шкоди ворогу, який перевершує нас у 26 разів за різними параметрами. Це – героїзм.

Умка:Як ви гадаєте, чи розіграє Путін ядерну карту? Чому зараз він перейнявся підготовкою «бункера Судного дня» на Уралі? Чи розмови про бункери Путіна – це просто плітки, а він просто блефує, коли погрожує ядерною зброєю?

Марія Максакова: Це далеко не перший і не єдиний бункер Путіна. Наприклад, на Алтаї для нього Чубайс готував подібну споруду, хоча все заперечує і витирає будь-які згадки в пресі, зокрема, про те, як вони прокладали восьмисмугову трасу та електричні мережі на Алтаї «в нікуди».

Параноїдальне будівництво бункерів, як і виборчі процедури, – це теж одна з фіксацій Путіна. На спорудження бункерів він не шкодує витрачати величезні гроші. Тому ті, хто хоче дістатися до корита й нажитися, використовують цю його фіксацію.

Інше питання – Путін хоче бути самодуром у бункері чи безкарно чинити беззаконня на всій території й грабувати її?

Гадати, чи дійде справа до необхідності використовувати бункери, немає сенсу. Все залежить від того, хто і як його налаштує. Це військова футурологія.

А саме будівництво бункерів свідчить лише про бажання нажитися на цьому.

Скільки Путін побудує бункерів, наскільки він захоплений цим процесом – інше питання. Гадаю, у разі апокаліптичного сценарію навряд чи йому вдасться переїхати з одного бункера в інший. За логікою речей, лише один зможе стати останнім притулком.

Поки що Путін будує бункери без кінця й усюди. Один він побудував навіть під Константинівським палацом! Хоча там – на великій воді – це не передбачалося навіть геодезією. Проте бункери риють і там теж. І там тримається губернатор, який здобув освіту за спеціальністю «Мости й тунелі». Абсолютно неважливо, в якому стані він утримує все інше в місті, головне, що він здатний оцінити потреби Путіна в бункерах.

Путін будує бункери повсюдно. Коли після його повалення проаналізують, скільки він нарив бункерів, зрозуміють, що навряд чи він зміг би скористатися хоча б кількома з них, не кажучи вже про всі.

Тож ця стаття – про збагачення тих, хто копає бункери.

Однак іноді Путін може використовувати цей матеріал і демонструвати, що він готується. Він використовує це як страшилку. Чи застосує він ядерну зброю, ми не знаємо, бо дії психопата важко передбачити. Можливо, якийсь психіатр зможе.

Набагато важливіше думати про те, що потрібно зробити, щоб позбавити Путіна можливості застосувати ядерну зброю. Це набагато раціональніше.

Варвара:Європейські країни як ніколи активно готуються до війни з Росією та відбиття російської агресії. Як ви вважаєте, чи наважиться Путін на напад на країни НАТО? Не так давно одне з лояльних до Кремля видань написало про те, що «Росію чекає нова «СВО», і вона буде короткою». Як це розцінювати? У Росії не вийшло з «Києвом за три дні», і тепер Кремль вирішив зганьбитися в Литві чи десь ще?

Марія Максакова: Ми вже обговорили кілька статей про злочинне збагачення путінської зграї. Невже серед його «м’ясників», тобто військових, немає тих, хто хотів би, щоб їм надходило більше фінансування? Бажаючих грабувати там повно! Тому, безумовно, знаходяться «м’ясники», які переконують Путіна у великій ймовірності такого сценарію. Вони не можуть сказати Путіну прямо, що він помилився, що заліз не туди – вони намагаються зробити клізму комару так, щоб той не помітив. Тому військові й розписують цареві такі сценарії, за яких вони могли б опинитися ближче до корита.

У надрах КДБ дуже давно витає ідея Сувальського коридору, тобто спроби дістатися до Кенігсберга, який вони називають Калінінградом. Як взагалі могло статися, що під час розпаду Радянського Союзу, коли Москва пішла б на будь-які умови, оскільки гуманітарна допомога вирішувала питання виживання, її не змусили віддати окуповані території? Це стосується Кенігсберга, величезних фінських територій тощо. Але цього не зробили.

На даному етапі посилення риторики щодо Калінінграда я розцінюю як бажання імітувати удар під чужим прапором. Якщо такі дії відкриють перед режимом перспективу існування, Путін це зробить. Мабуть, у путінській зграї є біснувате крило, яке схиляє Путіна до такої ескалації. Спочатку це обговорюється як спосіб збагачення, а потім, з огляду на запущений стан буйного божевільного, можуть бути різні варіанти, – адже ми не знаємо, на якій стадії він зараз перебуває.

Semen_senia: На момент нашої розмови, та й взагалі у ХХІ столітті, несподівано постала тема чуми в Росії. Поділіться своїм баченням того, що насправді відбувається в Іркутській області? Жителі Іркутська нарікають, що влада вважає їх дурнями, повторюючи, що ніякої чуми немає, а є лише «пневмонія невідомої етіології». Як ви гадаєте, чи один із вершників апокаліпсису – чума – вже в Росії, бо «Аннушка уже разлила подсолнечное масло», а точніше Дар’юшка вже розбила пробірку з чумою?

Марія Максакова: Поведінка російської влади підтверджує, що так воно й є. Приховувати бубонну чуму, видаючи її за пневмонію, смішно.

Маска ніяк не зможе запобігти поширенню чуми – це те саме, що паркан від комарів. Середньовічні лікарі одягали протичумні костюми, щоб захиститися від чуми. Тоді вважалося, що в довгий «ніс» протичумного костюма потрібно помістити якомога більше квітів, рослин та іншого, щоб це заглушило смердючі міазми, що виходять від хворого на чуму. От і маска – це приблизно такий самий рівень захисту, тобто середньовічний. Сучасний протичумний костюм прикриває все тіло, щоб збудник ніяк не міг потрапити на слизові оболонки здорової людини.

Замовчувати чуму навряд чи вдасться. Це карма за все, що творив путінський режим. Не думаю, що влада зможе впоратися з цим. Момент упущено, і «нульовий пацієнт» помер.

Взагалі, ситуація, коли співробітниця інституту боротьби з чумою розбиває пробірку зі збудником чуми й робить вигляд, що нічого не сталося, сама по собі є незбагненною! Нібито 200 осіб, з якими контактувала ця співробітниця, ідентифікували та ізолювали. Але я не уявляю, як, будучи некомпетентними в усіх сферах, російські епідеміологи впоралися б із таким непосильним для них завданням.

Втім, для світу головне – щоб чума не вилізла з цього чумного барака. Країнам, які продовжують відвідувати росіяни, варто задуматися: це вагомий привід, щоб припинити будь-яку взаємодію з чумним бараком.

З огляду на те, з якою люттю путінський режим розробляв різного роду бактеріологічну зброю, щось подібне до ковіду цілком могло бути створено в Росії.

Згадайте, що першим ділом зробив Путін, очоливши ФСБ, – відновив закриту за часів Єльцина лабораторію отрут. Також згадайте, як він усував людей, наприклад, Олександра Литвиненка. Отруєння в даному випадку – це почерк серійного маніяка. А розробка отрут є джерелом збагачення для тих, хто створює такі речовини.

Легенева чума небезпечна, але в сучасному світі від неї можна вилікуватися за умови своєчасного початку прийому антибіотиків. Відповідно, лікарі не беззахисні, як це було б у ситуації, якби йшлося про невідомий вірус.

Однак я б не поспішала стверджувати, що стався витік тієї самої вивченої чуми, яку можна вилікувати курсом антибіотиків. Адже міг статися витік і модифікованого вірусу. Адже режим над подібними речами працює давно й наполегливо. Це одна з тих самих «фіксацій» і патологічних марень Путіна поряд з виборчими процесами, ядерною зброєю, різноманітними вигадками КДБ та іншим.

Адже трагедія Литвиненка була не єдиним випадком, було й отруєння Скрипалів, та й інші жертви. Тож цей почерк отруйника проявлявся неодноразово. Однак ці випадки – напівпровали Путіна, коли задум спрацював лише наполовину, і про отруєння дізналися у світі. А скільки разів Путіну вдалося це провернути, скільки отруєних ним людей визнали померлими з інших причин – ми не знаємо.

Коли відбувається витік вірусу, ніхто не скаже, який це був вірус, чи був він модифікований тощо. У Середньовіччі чуму поширювали гризуни та комахи, і вона винищила колосальну кількість людей – половину Європи. Однак з тих пір було винайдено безліч антибіотиків. Проте втрачені 12 годин з моменту витоку вірусу можуть виявитися фатальними. Крім того, треба враховувати ставлення досить обскурантного населення Росії до будь-яких профілактичних заходів. Крім того, ми не знаємо, що міститься у препаратах, які називаються антибіотиками, адже їх хтось міг підробити. І так далі.

З огляду на все це, я не уявляю, як у Росії могли б впоратися з чумою.

А населенню країн, які приймають авіарейси з Росії, варто поповнити домашню аптечку антибіотиками. Але це допоможе лише в тому випадку, якщо це не була модифікована чума. А якщо в Росії над нею вже «попрацювали», то взагалі не буде зрозуміло, що до чого.

Міха:На продовження життя Путіна з бюджету РФ виділять 18 мільярдів рублів у 2027-2028 рр. Цей проєкт курують дочка Путіна Марія Воронцова та його друг Михайло Ковальчук. Принаймні, так писали ЗМІ. Як ви вважаєте, чи це правда? І чому довголіття Путіна стало своєрідним державним проєктом, і держбюджет готовий фінансувати це в умовах дефіциту та колосальних військових витрат?

Марія Максакова: Це з серії «як ще можна монетизувати фобії буйного божевільного». На цю статтю витрат зовсім нічого не шкода. Ось чому Путін на зустрічі з Сі Цзіньпіном у Китаї, не помітивши, що мікрофони ще ввімкнені, розповідав, з яких свиней і що можна пересаджувати, щоб жити довго.

Це абсолютно сенильна, тобто стареча, нісенітниця. Путіну немає сенсу шукати філософський камінь чи еліксир безсмертя, адже він уже такий старий, що шамкає навіть не як дід, а Кощій Передсмертний. Якби він тверезо оцінював усе те, чим його підгодовували досі, він би безпомилково дійшов висновку, що жоден із препаратів не діє.

Як саме розпилять ці 18 мільярдів рублів – не знаю. Напевно, принесуть Путіну таблетку, після прийому якої почнуть його переконувати, що тепер він шамкає зовсім по-іншому.

MrX: 7 жовтня Путіну виповнилося 74 роки. Оцінюючи настрої російського суспільства, російських еліт і найближчого оточення, скажіть, чи може цей день народження виявитися останнім для бункерного старця? І чи є його фізичне припинення існування обов’язковою умовою для завершення війни в Україні?

Марія Максакова: Краще б, звичайно, йому молотком по голові. Людство його занадто довго терпить. Навіть починаєш задаватися питанням: що це за підхід такий – стільки років знати про загрозу й нічого не зробити? Людство досить талановите й винахідливе. Навіть маючи справу з таким небезпечним і злобним ворогом, все одно можна знайти методи й засоби, як це, наприклад, чудово зробили ізраїльтяни, перетворивши Насраллу на дієслово. Можу побажати Путіну лише чогось подібного.

Хоча вважаю, що це питання вже неабияк затягнулося. Це треба було зробити давно.

Дуже хотілося б, щоб весь світ взяв приклад з України – be brave like ukrainians. Якби так було, то це питання вже давно було б вирішене.

Говорячи про те, чи може цей день народження Путіна стати для нього останнім, зазначу, що безліч його попередніх днів народження вже мали б стати останніми. Якщо все й надалі триватиме так само, то навіть не знаю, що сказати.

У світі ж безліч приватних військових компаній. Якщо одна з них за винагороду принесе цю «черпну коробку», це піднесе її до рангу найпопулярніших. Тому припускаю, що таку винагороду можна було б оголосити.

Чи зміг би Путін у такій ситуації скористатися якимись своїми махінаціями та постійно редагуваною ядерною доктриною? Як свого часу сказав соліст гурту ДДТ, чудовий музикант Юрій Шевчук: «Родина – это не жопа президента». І я не думаю, що цю «дупу» заручники – 140 мільйонів людей – повинні захищати живим щитом.

Потрібно не розмірковувати, а працювати над цим. Можна побажати успіху в цьому напрямку «Чорній іскрі» – думаю, там не сидять, склавши руки.

Tiana:Якби вам довелося виконати одну арію особисто для Путіна, що б ви обрали?

Марія Максакова: Я б не стала йому співати.

Вибір тут може стояти лише між засобами ураження. Мій вокал його злить. Його злить, що я не просто жива, а й продовжую співати. За це я безмежно вдячна українцям, українській сцені та людям, які дозволяють мені залишатися в професії й займатися творчістю.

Одного лише голосу як зброї проти Путіна може виявитися недостатньо, тому я б віддала перевагу чомусь надійнішому.

Joker:Як ви бачите завершення війни в Україні, коли це може статися? Наприклад, коли Гордєєва запитала Пугачову про її бачення майбутнього, подальший розвиток подій, та відповіла, що не має права говорити, але сказала, що потрібно дожити до 2027 року і запам’ятати 2027 рік. Чи здогадуєтеся ви, про що говорила Пугачова, і що буде далі з війною та з усіма нами?

Марія Максакова: Пугачова, можливо, мала на увазі невдоволення найближчого оточення. У неї, напевно, набагато більше інформації, ніж просто відкриті джерела. Алла Борисівна багато з ким спілкується завдяки тому, що вона надзвичайно популярна в усіх верствах суспільства. Крім усього іншого, у неї чудова інтуїція.

У будь-якому разі, думаю, що ці слова Пугачової ґрунтуються не на ворожіннях – найімовірніше, щось проскакувало в розмовах і між рядками.

Не дарма казнокради вигадували все нові й нові способи, змагаючись між собою, вигадуючи й ускладнюючи схеми, як саме «запаси батьківщини» мають перетекти в їхні особисті скрині. Напевно, вони вже скаржаться.

Як би там не було, хочеться побажати українським партнерам пильніше ставитися до санкцій. Санкції проти найближчого оточення Путіна дуже важливі – вони створюють і посилюють напруженість. А треба зробити так, щоб оточення кричало і змагалося з приватними військовими компаніями в тому, як швидше й надійніше ліквідувати упиря.