Вперше за довгий час відбулися контакти між Україною і Китаєм – 18 грудня у Пекіні перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця провів консультації із помічником у ранзі заступника міністра закордонних справ КНР Лю Бінем. Окрім двосторонніх відносин України та Китаю, планів подальших контактів президентів та економічної співпраці, вони також обговорили війну в Україні та підтвердили, що взаємна повага до суверенітету і територіальної цілісності є фундаментом українсько-китайських відносин. Щоправда, не дуже зрозуміло, як одночасно можна підтримувати територіальну цілісність України та Росію у її війні проти української держави. Тим не менш, попри тривалу паузу в стосунках у Києва та Пекіна є точки дотику.
Колишній заступник голови СБУ, генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун розповів Главреду, в якому результаті війни в Україні зацікавлений Китай, наскільки реально переконати Пекін припинити підтримку Росії, скільки часу без китайської допомоги зможе воювати РФ, а також як Китай готується до розпаду Росії і які її територій має намір забрати.
Як ви оцінюєте значення візиту Кислиці до Китаю в контексті війни з Росією? Адже РФ веде війну стільки років далеко не в останню чергу завдяки підтримці Китаю.
Дуже добре, що ми починаємо налагоджувати стосунки з Китаєм. Для нас важливо, щоб він зрозумів, що Росія – це проблемна країна, хоча й має значні ресурси. Зверніть увагу: Китай веде справи з невеликими у порівнянні з Україною країнами, наприклад, Сербією, Чорногорією та іншими. «Танцюють» китайці і довкола Угорщини. А Україна стоїть поперек горла Росії, і Китай не хотів дратувати її. Та настав час, коли китайцям стало байдуже, що думає Росія. І ми цілком здатні замінити Росію по певних позиціях для Китаю. Наприклад, зерно. Китай має це побачити. Адже він живе глобальними планами на 50-100 років наперед.
Які в України та Китаю зараз є точки дотику або спільні інтереси? Україні є чим зацікавити Китай, щоб будувати прагматичну співпрацю та мотивувати китайців скоротити або припинити підтримку Росії?
Більшість технологічних проривів Китаю базується на радянських ідеях. А переважна більшість цих ідей мала витоки або з Києва, або з Дніпра, або з Одеси, або зі Львова, тобто з українських міст, але за часів СРСР. Наприклад, ракетні технології.
Відтак, якщо ми хочемо зацікавити Китай, нам потрібно донести до нього, що всі ці напрацювання і технології походили не з Росії, а з України, що не СРСР і не Росія давали Китаю те, на що він спирався у своєму розвитку, а саме Україна.
Це стосується не тільки Китаю, а й багатьох інших країн, які Україну просто не бачать. А коли починаєш їм розповідати, що походить звідсіля, то до них починає доходити, що Україна – це велика країна зі своїми науковими думками. В принципі, Китай це знає, саме тому в 90-х роках він тут шастав і крав технології так, що «мама, не горюй».
У Китаю є величезна проблема – куди дівати гроші, і він із задоволенням прийшов був інвестувати у відбудову України. Але в історії українсько-китайської співпраці є й негативні епізоди. Зокрема «Мотор Січ» – не знаю, хто тоді давав дозволи, але віддати стратегічне підприємство було такою собі ідеєю. Інший приклад – будівництво окружної навколо Житомира: китайці виконали більшу частину роботи і пішли через те, що їм просто не дали працювати місцеві. Але той шматок дороги, який китайці встигли побудувати, зроблений надзвичайно якісно. Також китайці готові були вкладати гроші у газовидобуток у Львівській області.
Тобто спільні китайсько-українські напрацювання були, але вони закінчилися нічим. І загалом, у Китаю поки що негативний досвід економічної співпраці з нами.
Чи можна вважати спільним інтересом України та Китаю наше зацікавлення в розпаді Російської Федерації? Адже у китайських медіа зараз відкрито обговорюються апетити китайців щодо Далекого Сходу. За яких обставин Китай може спробувати привласнити собі шматок Росії?
Китай точно не буде діяти на випередження – він буде сидіти на березі річки і чекати, коли попливе труна з трупом Росії. Він нікому не дозволить знайти на схід Росії і з часом сам буде там, це стовідсотково. А про те, що відбувається тиха китайська експансія, і так усі знають. На сході РФ є цілі регіони, де населення говорить китайською мовою.
Для Росії ці наміри Китаю очевидні.
Якщо в РФ почнуться якісь виступи або потрясіння в центрі, вона просто може розвалитися. І Далекий Схід Китай точно не упустить. До речі, як ви думаєте, для чого китайці будують криголам? Вони реально готуються забрати частину Росії, в тому числі мати можливість працювати в арктичних водах. У Гімалаях та Тибеті Китай готує підрозділи, які можуть працювати в умовах, де температура нижча за -40. Тож Китай готується до розвалу Росії і будує свої плани на півсторіччя наперед.
А от про те, що Росія може розвалитися, сказав сам Путін – мовляв, «усі говорять про розпад Росії, але що тоді залишиться?». Та нічого від Росії не залишиться, тому що сусідні країни розберуть її шматки. Навіть Білорусь згадає, що Смоленщина її. Хтось згадає про Карелію…
Це серйозний виклик для Росії. Вона розуміє загрозу, але зупинити цей процес неможливо.
В якому результаті війни в Україні, на вашу думку, зацікавлений Китай? Йому вигідно, щоб війна якомога швидше закінчилася?
Китай влаштують обидва варіанти.
Якщо війна закінчиться, перед Китаєм відкриються можливості, які зараз закриті, особливо це стосується півночі Росії, а також українських портів, як виходів на європейські ринки. Зараз Китай має вихід на Європу тільки через Білорусь, але і цей варіант непевний, крихкий – він то закривається, то відкривається.
Якщо війна триватиме далі, то Китаю теж добре, бо він заробляє за рахунок санкцій проти Росії і змушує росіян платити втричі дорожче за певні речі. І китайці взагалі не соромляться це робити. «Допомога» Китаю Росії – це не дружня підтримка, а дії серйозного лихваря.
Тому Китай зайняв позицію «як піде, так піде». І зараз він має час, щоб готуватися до боротьби за Тайвань, адже в разі закінчення війни в Україні неминуче звернуть увагу і на Тайвань.
Тому Китай виграє в будь-якому випадку.
Чи буде, на вашу думку, Китай брати активну участь у переговорному процесі щодо припинення війни в 2026 році? Якщо так, то чого нам чекати від цього участі?
Я не вірю, що Китай стане активним учасником переговорів. США просто не дадуть Китаю повноцінно увійти в цей процес. Штати намагаються весь процес підім’яти під себе, навіть Європу не завжди допускають в вимагають гроші від неї.
Тож Китай до переговорів не допустять. Хоча він би міг стояти там за спиною у Росії. РФ не розуміє, що за допомогою китайців, вона б набагато швидше і краще для неї вирішила б усі питання.
Якщо у стосунках України та Китаю відбудеться потепління, і стануть помітними певні конструктивні напрацювання, як відреагують на це США і Європа?
Навряд чи у стосунках Китаю та України відбудеться якийсь прорив. Та й взагалі, зараз йдеться не про прорив в українсько-китайських відносинах, а про досягнення нейтралітету Китаю, щоб він хоча б не втручався в цю війну.
У Китаю на першому місці завжди економіка, гроші. Якщо він заробляє гроші на певному ринку, йому важко відмовитися від цього ринку.
Тому, я думаю, Європа поставиться до цього спокійно, адже європейці так само їздять до Китаю і спілкуються з китайцями. Не завжди в них виходить про щось домовитися, але вони говорять. Китай не надто довіряє Європі.
Україна – це інший світ, інша країна.
Якщо Росія залишиться без підтримки Китаю, або якщо Китай почне займати нейтральну позицію, то скільки часу РФ зможе воювати так?
Це гіпотетичне питання, тому що вкрай малоймовірно, що Китай забуде про Росію, та все ж.
Китай надає Росії серйозну допомогу, пов’язану з технологічними моментами. Тож, якщо раптом китайці припинять цю допомогу, у Росії почнуться проблеми з ракетами. Росіяни будуть змушувати переплачувати не втричі, щоб отримати потрібне від Китаю, а в десять разів. Або росіяни будуть намагатися красти чи закуповувати деталі в інших країнах.
Також у Росії у такому разі будуть величезні проблеми в цивільному секторі, тому що Китай зараз постачає РФ усе, що вона сама мала б випускати або купувати на Заході: побутові речі, деякі продукти, ліки, автомобільна техніка, вантажівки тощо. Китай дуже багато російських потреб закриває за рахунок своєї економіки, тому що все, що було можна і не можна, Росія кинула на армію і війну.
Якщо потік цих цивільних товарів, навіть не надто високої якості, буде перекритий, Росія навряд чи зможе перекрити ці потреби.
Залишившись без підтримки Китаю, за півроку Росія буде змушена йти на поступки.
Тобто ви вважаєте, що досягнути нейтральної позиції Китаю, в принципі, буде неможливо? А, відповідно, наші переговори з китайцями, зокрема щодо врегулювання війни, не мають сенсу?
Нам потрібно говорити з китайцями, тому що Китай має вплив на Росію і ситуацію.
Втім, переконати Китай припинити підтримку Росії і почати підтримувати нас справді неможливо. Хіба що ми приймемо гімн, герб і мову Китаю, скажемо, що ми його колонія, тоді Китай, можливо, подумає над цим. А так, навряд чи.
А, на вашу думку, наскільки спокійно Китай сприймає загравання Путіна з Трампом і США? Зараз вони «дудят в одну дудку» щодо «мирного плану», а Путін надсилає Трампу подарунки у вигляді ящиків із червоною ікрою…
Усе, що понижує статус Штатів у світі і робить їх слабшими, на руку Китаю. А дії Путіна і його кліки спрямовані саме в цьому напрямку.
США об’єктивно стали слабшими, і це заслуга Трампа і Путіна.
Виходить, що, війна в Україні якщо в буде наближатися до призупинення або остаточного завершення, то це точно буде не завдяки зусиллям Китаю?
Насправді і США не можуть вплинути на цей процес. На цей процес може вплинути Європа, якщо справді запровадить дуже болючі для Росії санкції. Тільки Європа своєю рішучою позицією та вкладанням грошей у потрібні речі, зокрема у виробництво військової техніки та посилення обороноздатності кожної європейської країни окремо та всіх разом, може вплинути на Китай. Європа може просто сказати китайцям: або ви підтримуєте мирні ініціативи і припиняєте допомагати Росії, або ми просто закриваємо для вас свій ринок. Для Китаю це дуже критично.
Наприклад, Литва й Польща перекрили кордон із Білоруссю (це транзит білоруської техніки та китайських товарів на ринок Європи) через кульки, які з білоруської території запускалися в Литву. Тоді на наступний же день у Білорусі був міністр закордонних справ Китаю, погрожував пальцем і сварився. Уявіть собі, що буде, якщо будуть більш жорсткі заходи.
На вашу думку, Європа наважиться на такі рішучі дії щодо Китаю, щоб змусити китайців займати більш конкретну позицію щодо війни? Дозріє?
Поки що відповідні тенденції не помітні. Хоча Макрон якось їздив до Китаю, і його заява щодо КНР була досить жорсткою. Тож побачимо.
Віктор Ягун – український військовий, громадський діяч, генерал-майор запасу Служби безпеки України. У період з березня 2014-го по червень 2015 року був заступником голови СБУ. Під проводом Ягуна добувалася і оприлюднювалася інформація про участь російських військ і роботу спецслужб у війні проти України на Донбасі. Учасник ООС на Донбасі.