У Росії закінчилися танки, які були в нормальному стані. На базах зберігання вони вичерпалися повністю. Лишилося 1656 танків у поганому стані, і 60% з них неможливо відновити. Про це повідомляють OSINT-аналітики, тобто фахівці з розвідки за відкритими джерелами.
Військово-політичний оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко розповів Главреду, як дефіцит танків позначиться на здатності російських окупаційних військ наступати, чим і як Росія воюватиме далі, з якими видами озброєнь у росіян назріває біда, які погані новини чекають на росіян, які два сценарії війни в Україні вимальовуються на 2026 рік, а також чому у наступному році Росії загрожує повне роззброєння.
Поділіться вашою оцінкою того, яка на даний момент склалася ситуація з танками у Росії? Наскільки коректними є висновки аналітиків, які стверджують, що запасів танків у РФ більше немає?
Як на мене, ці аналітики дещо прикрашають ситуацію. Так, дійсно, на складах і в центрах збереження у Росії залишилося не так багато танків, як у 2022-у та навіть у 2024 роках, але, тим не менш, у неї ще є запаси танків Т-72, на відновлення, модернізацію та ремонт яких зараз переходить Уралвагонзавод. Окрім того, у росіян є запаси танків Т-62 – близько 400 одиниць ще не відновлено. Також майже стільки ж іще є Т-64, з відновленням яких, звісно, будуть проблеми, але це можна зробити. Плюс – інші модифікації танків Т-72, Т-80, Т-54 та Т-55.
Тож я би не говорив, що з цих 1656 танків лише 40% придатні до ремонту. Насправді у Росії трохи більше ніж 1656 танків, які можна відновити. А загальна кількість – більш ніж 3000 на складах і центрах збереження. Якраз решта танків – це ті, які неможливо відновити, навіть шляхом «канібалізму», коли з трьох-чотирьох танків робитимуть один, набираючи елементи та запчастини. Щось у росіян вийде, але це не буде вирішенням проблеми.
Так, Росія виснажена, вже пройдена точка неповернення. Такої кількості танків, яка була до повномасштабного вторгнення в Україну, у РФ більше ніколи не буде. Російські підприємства не здатні виробляти в такій кількості основні бойові танки. На рубежі 2024-2025 років відбувся остаточний злам, була пройдена точка неповернення. Тож Росія більше не зможе бути одним із експортерів танків, однією з найбільших танкових країн із великим танковим парком. 2026 рік у цьому може поставити крапку.
Інший момент – як Росія буде використовувати той ресурс, який у неї залишився. Безумовно, вона його буде відновлювати, модернізувати та ремонтувати. Але вже зараз РФ намагається економити техніку в зоні бойових дій, воюючи в основному піхотою.
За останній час росіяни встановили кілька рекордів по мінімальних витратах танків за місяць. Зараз Росія втрачає близько 60-65 одиниць на місяць – це не багато, бо раніше вона втрачала до 259 танків. У жовтні 2023 року був рекорд – більше 500 танків було знищено, пошкоджено або затрофеєно. Таких цифр ми більше не побачимо, але відновлення відбувається, потенціал накопичується.
Де Росія використає відновлені і старі танки: Т-54, Т-62 тощо? Вони повинні будуть десь з’явитися, простоювати вони не будуть. Адже це Росія, і їй потрібно розширювати театр бойових дій, і це може стосуватися не тільки України.
Яким є значення танків у сучасній війні, зокрема у війні в Україні? Адже російсько-українську війну часто називають «війною дронів». Як позначиться на подальшому перебігу нашої війни дефіцит танків у Росії, як і чим вона буде воювати далі? Не на віслюках і самокатах же росіяни наступатимуть до кінця 2025 року та в 2026-у.
Чому ж, росіяни вже штурмували наші позиції на самокатах. І наступного року можуть так штурмувати. Щоправда, в осінньо-зимовий період дуже на самокатах не поштурмуєш. Восени-взимку російські війська можуть перейти на «гусянку», тобто гусеничні шасі, і почати використовувати механізовану компоненту, а, відтак, зростуть і їхні втрати.
Функціонал танку сьогодні взагалі не той, що був під час Першої та Другої світових воєн. У більшості бойових зіткнень із застосуванням танків їх використовували в якості «арти» (артилерії, – ред.). Це така собі ерзац-артилерія, яка може вести вогонь або з закритих позицій, або відкритою прямою наводкою. А танкові дуелі вже в минулому.
Був період, коли росіяни використовували танки, як у Другій світовій війні, замість ББМ: накладали на них велику кількість динамічного захисту у вигляді російських штурмовиків, саджали 10-15 бійців на броню і виїжджали на позиції, спішувалися і йшли на штурм. Та люди були зовсім незахищеними поверх броні, тож під час вибуху осколково-фугасних снарядів поряд із танком уже були втрати, «двохсоті» і «трьохсоті».
Крім того, росіяни використовують танки, перетворюючи їх на такі собі ангари. Основний функціонал полягає в тому, щоб на танку під цією купою залізяччя провести штурм, висадити десант і повернутися, не втративши саму бойову одиницю. Інколи на них навіть чіпляли протимінні трали, але вже давно не було видно саме такої компіляції.
В принципі, на цьому функціонал танків у цій війні й завершується.
Всі танки радянських часів уже давно втратили свою функціональність. Вони технічно, морально, технологічно застарілі. Використовувати їх у сучасній війні майже неможливо без великих втрат.
Утім, досить тривалий період росіяни не рахувалися з втратами. А коли вони побачили те, що відбувається в них на складах і в центрах збереження, почали змінювати підходи. Адже Росія виробляє танки лише на одному підприємстві – Уралвагонзаводі, і це танки Т-90М. Причому виробляється всього шість-дев’ять, щонайбільше 11 танків на місяць. Разом із тим, навіть зараз росіяни втрачають 68-80 танків щомісяця, а раніше – 200-300 танків. От росіяни і збагнули, що з цієї ситуації їм уже не вийти.
Окрім танків, з якими ще видами озброєння у росіян зараз очевидні проблеми, чого їм не вистачає? Що заважає Росії воювати так, як на початку повномасштабного вторгнення?
Росії не вистачає бойової броньованої техніки: ББМ, БТР, БМП, БМД. Елементарно – навіть якщо говорити про броньовані автомобілі для поліцейських та рейдових місій, цього не вистачає. Коли починалося повномасштабне вторгнення, підрозділи російських військ роз’їжджали не просто на БТР – у них були «Рисі», «Тигри», КамАЗ «Лінза», КамАЗ «Постріл» та інші броньовані автомобілі. І де все це зараз? Воно знищено! Виробляти все це в РФ не можуть. Наприклад, двигун у «Тигра» був американський, а «Рись» – це, по суті, аналог італійського Iveco. Все це росіяни зараз не можуть виробляти серійно. Вони намагаються створювати якісь броньовані автомобілі кустарного типу або броньовики не серійного виробництва. Російські війська переважно пересіли на легкі транспортні засоби, тобто «Жигулі», «уазіки», «Ниви» тощо. Це для них проблема, яка виникла на межі 2024-2025 років.
Набагато раніше у росіян виникла проблема з реактивною «артою», зокрема, з реактивними системами залпового вогню. У військ РФ шалені втрати по всіх показниках: БМ-21 «Град», БМ-30 «Смерч», знов-таки «Ураган».
З «Ураганом» взагалі цікава історія. Оскільки це не найбільш розповсюджений варіант калібру – 220 мм, в росіян залишаються пускові установки «Ураган», але при цьому не вистачає боєприпасів, щоб їх використовувати більш-менш активно. Водночас БМ-21 «Град» і «Смерч» зазнали величезних витрат, бо їх частіше використовували і частіше знищували.
Зараз Росія звернулася до Північної Кореї за допомогою у вигляді реактивних систем залпового вогню, і вона отримала легку РСЗВ Type-75. І росіяни її використовують в усіляких модифікаціях, встановлюючи на «уазіки», «Ниви» й на все, на що тільки можна встановити.
Також РСЗВ М19-91 240 мм калібру є більш серійного виробництва і схожа на нормальну РСЗВ. Але до звернення до Північної Кореї у росіян був період, коли вони просто використовували «гомункулуси» – це коли на шасі танку, БМП або будь-чого, навіть була дичина з використанням станини від ЗУ23-2 (зенітної установки), встановлюється флотський бомбомет РБУ-6000 та РБУ-1200. Таким чином росіяни намагалися компенсувати нестачу реактивних систем залпового вогню.
Також у Росії зараз виникають серйозні проблеми з ППО. Їм не вистачає кількості саме класичної ешелонованої ППО малого і середнього радіусу дії, а ми системно і досить ефективно знищуємо ці комплекси, і Росії важко компенсувати ці втрати.
Я думаю, що в 2026 році у Росії також виникне критичний дефіцит ствольної артилерії. Зі ствольною артилерією зараз ситуація така, як із танками у 2024-у: зі складів розібрані майже всі, що здатні стріляти, й залишилися ті, що потребують серйозного ремонту та обслуговування після розконсервації, але це потребуватиме часу на відновлення, а це означає затримку в компенсації втрат.
Тож проблема в них виникне. Недаремно росіяни почали замовляти Північній Кореї ствольну «арту», зокрема «Коксан» калібру 170 мм. Таким чином вони намагаються замінити свої далекобійні мінометні та артилерійські системи, наприклад, «Тюльпан» і «Піон».
Складається враження, що у Росії зараз вдосталь тільки безпілотників і людського ресурсу, якщо це не так, виправте мене, будь ласка.
Ні-ні, це справді так.
Чи можна, маючи тільки безпілотники і «м’ясо», наступати? І наскільки ефективно?
Дивлячись на те, які саме БПЛА є в достатній кількості. Наприклад, дрон-камікадзе Shahed-136 майже не використовується в зоні бойових дій. Там переважно використовуються «Молния-2», «Привет-82» і, звісно, FPV-дрони. Це дозволяє російським військам наступати, що ми зараз і бачимо.
Росіяни намагаються компенсувати нестачу техніки великою кількістю людського ресурсу, повним нехтуванням людським життям та підтримкою з неба, передусім FPV-дронами, використання яких збільшилося майже в чотири рази у порівнянні з серпнем 2024 року, коли вони використовували близько 8 тисяч FPV-дронів щомісяця, натомість зараз цей показник перевищує 30 тисяч. До речі, основний постачальник FPV-дронів для російської армії – Китай.
Дронами-камікадзе, які Росія виробляє, вона тероризує тилову частину України, цивільне населення. Хоча в них виробництво Shahed-136 серійне і досить масоване. Поки що Росія не може збільшити це виробництво кардинально. Вона здатна виробляти до 110 одиниць готової продукції на добу, тобто готових до використання «шахедів». Наростити виробництво цього року Росія так і не змогла, хоча ставилися відповідні задачі. Там є технологічна та технічна залежність від недосконалості певних процесів залишається.
До речі, це стосується і танків. Росія виробляє до десятка танків на місяць, тому що там усюди ручна праця. Майже всі цикли виробництва на Уралвагонзаводі – це ручна праця. На інших заводах так само, але там здійснюється ремонт та модернізація. У Росії немає високотехнологічного виробництва, там усе так само, як було при «дєдушкє Сталінє».
Добре, ви говорите, що безпілотниками і людьми можна здійснювати наступ. Але наскільки ефективним може бути такий наступ? Путін нещодавно, по суті, визнав провал літнього наступу військ РФ, бо вдалося захопити менше 1% української території. Наступ тільки безпілотниками і людьми буде настільки ж "швидким" та «ефективним»?
Це залежить від того, чим ми будемо вимірювати ефективність – захопленими територіями чи кількістю втрат. Якщо бути цивілізованою адекватною людиною, то наступ російських військ – це просто жах, так не можна вести бойові дії. Будь-який командир, який цінує людське життя, ніколи б не влаштовував такі «м’ясні штурми» та постійні накати виключно піхотою, нехай і за підтримки FPV-дронів.
Для Росії ж норма, коли з роти залишається два-три тіла, й ті «трьохсоті», при цьому зайнята всього лише посадка або лісосмуга. Нічого, ще зеків підкинуть. Це ненормально! Жуков, якого називали «м’ясником», просто нервово смалить у куточку, він і уявити не міг, що можна воювати так, як воює Росія сьогодні.
А російське командування й офіцерів це влаштовує, адже вони наступають і захоплюють території, якусь лісосмугу, поле, посадку тощо. Для них втратити за добу на одному напрямку 100-150 осіб особового складу нормально, бо є ще люди – щомісяця 30 тисяч осіб підписують контракт. А зараз ще увімкнеться цілорічна мобілізація в Росії, тож будуть іще «добровольці». Крім того, зараз допомагає набирати людей для війни Слідчий комітет РФ, який проводить рейди по мігрантах: щойно людина отримує російський паспорт, вона відразу йде до військкомату і підписує контракт із російським міноборони. Також ведеться рекрутинг серед іноземців.
Тож для Росії воювати і наступати з такими втратами нормально та ефективно. Втім, із точки військової науки, таким чином наступати неможливо. Не один західний офіцер або командир не буде відправляти свій особливий склад у такі «м’ясорубки», бо, згідно їхньому світогляду, це взагалі аморально і неможливо.
Тобто і людей російській армії вже теж не вистачає, і росіянам світить більш жорстка мобілізація?
Так. Ба більше, цілорічна мобілізація, яку вже запровадили в РФ і яка ось-ось почне діяти, може бути видозмінена. Люди набиратимуться протягом усього року, але це зовсім не означатиме, що вони поїдуть у зону бойових дій. Спочатку строковик має стати контрактником, підписати контракт із міноборони РФ, а наступного року – я впевнений – з’явиться поправочка до закону, яка зробить це обов’язком. І тоді у кожного російського мобілізованого від строковика до контрактника буде лише один крок. Це зроблять обов’язковою нормою.
І, дійсно, Росія готується воювати (принаймні в Україні) великою кількістю людського ресурсу, навіть більшою, ніж вона воює зараз.
Який характер війна носитиме в 2026 році з огляду на стан російської економіки, можливу появу у нас Tomahawk, більш масове використання ракет власного виробництва і дефіцит важкої броньованої техніки у Росії, тобто стан і оснащення армії РФ? Наскільки Росія буде спроможною наступати, і наскільки можливі наші контрнаступальні операції у 2026-у на тлі виснаження нашого противника?
Наші контрнаступальні операції цілком можливі, але все залежить від умов.
Можливі два сценарії.
Перший передбачає, що Росія спробує за осінньо-зимовий період трішки відновити свій потенціал у питаннях техніки, інколи наступатиме з використанням класичних механізованих колон у сезон бездоріжжя, дощів, снігу та морозів. Піхотою на самокатах у сніг і мороз особливо не поштурмуєш, як і в дощ та бездоріжжя. Все-таки до «гусянки» в певний момент росіяни можуть повернутися.
Якщо Росія проведе осінньо-зимовий період у польових боях піхотою, тоді їй потрібно буде компенсувати витрати у 2026 році. А, крім того, в цьому випадку в 2026-у у росіян буде настільки багато зекономленої техніки, що вони зможуть собі дозволити черговий великий літній наступ із чималою кількістю техніки. Це буде останній «брусилівський ривок», останній «стрибок мангуста».
Другий сценарій передбачає відкриття Росією нового театру бойових дій. Адже бойові дії в Україні стали стагнуючими і токсичними для російської влади та Путіна.
Україна є прикладом того, що Путін не зміг зробити: денацифікацію та демілітаризацію він так і не зміг здійснити за чотири роки війни, українську енергетику Росія все ніяк не може добити, на Зеленського натиснути і змусити вивести війська з чотирьох областей теж не вдається, мирні переговори на умовах Москви не проводяться. Для Путіна війна в Україні вже є токсичною темою, тому відкриття нового театру бойових дій може відволікти увагу росіян від України.
При цьому Путін наситить свої війська людським ресурсом в Україні: зараз тут воює 700 тисяч росіян, але Путін може збільшити це угруповання до 800-900 тисяч у 2026 році. За рахунок цього Росії вдасться тримати нинішній темп просування. Ми досі не адаптувалися до такої війни і не всюди ефективно використовуємо інструментарій, який міг би зупинити ці піхотні людські маси. Там, де цей інструментарій використовується, майже стагнація на лінії бойового зіткнення.
Крім того, новий театр бойових дій може бути відкритий де завгодно, навіть у Європі – це для Росії буде «священная война с НАТО». Тобто це будуть не гібридні дії росіян із безпілотниками, які ми спостерігаємо в Польщі та багато де в Європі, а відкрита агресія проти країн Балтії, Польщі, Фінляндії чи Швеції.
А чи дозволить Україна Путіну відволікти увагу росіян від нашої війни, зважаючи на те, що ми зараз інтенсивно і досить успішно здійснюємо атаки на російські військові об'єкти, НПЗ та інші об’єкти енергетики? До того ж і президент Зеленський, і наш Генштаб погрожували блекаутом у Москві. Якщо Україна справді влаштує Москві блекаут, невже росіяни зможуть забути про війну в Україні?
Звісно, забути вони не зможуть, але зможуть відволіктися на певні успіхи, яких в Україні немає.
Досягненнями в Україні росіяни не можуть похизуватися, а от в Естонії вони можуть досить швидко досягнути результатів та, наприклад, створити умовну «Нарвську народну республіку». Безумовно, це викличе піднесення у росіян. І тоді вони тішитимуться тому, що показали НАТО свою «силушку молодецкую», незалежно від того, чи є блекаут у Москві.
В принципі, зараз це основний план Путіна. Питання тільки в тому, яка країна потрапить під удар: чи матиме вона певний проблемний регіон, як Нарва в Естонії, чи то це буде країна зовсім іншого штибу, наприклад, Фінляндія, яка має пам’ять про болісну поразку у минулій війні, і РФ спробує повторити Гельсінкі 2.0.
Але чим Росія може відкрити другий фронт і почати агресію проти країни НАТО?
Давайте порахуємо. Наприклад, ми говорили про танки. Росіяни можуть припинити використовувати танки в Україні в тій кількості, як раніше. Тоді вони зможуть накопичити 2-2,5 тисячі танків. Зможуть накопичити і приблизно стільки ж ББМ. Це буде накопичений потенціал: те, що в них є, а також те, що вони відновлять.
Окрім того, в Росії стартує цілорічна мобілізація, а це плюс приблизно 500 тисяч людського ресурсу за рік. Там є і добровільна мобілізація – 30 тисяч осіб на місяць, тобто за рік приблизно 350 тисяч. Тож за підсумками 2026 року в них може бути потенціал 850 тисяч+. І це крім тих 700 тисяч, що вже воюють в Україні.
Тож Росія може наростити чисельність свого угруповання в Україні до 800-900 тисяч осіб, а також створити угруповання чисельністю 100-150 тисяч для війни з однією з країн Європи.
Яка перспектива тоді чекає на нас?
Нас це влаштовує. Якщо розпочнеться війна Росії з НАТО, це означатиме розпорошення її ресурсів та швидше виснаження.
Можливо, для когось це прозвучить аморально, але це правда: якщо Росія почне війну з НАТО, нас це буде повністю влаштовувати. Це буде наш день «Д». Нарешті. Напевно, тоді цивілізований Захід нарешті почне адекватно відповідати на загрози з боку Росії.
А якщо Росія не почне війну з НАТО, але цей накопичений потенціал (і техніки, і людського ресурсу) буде кинутий в Україну? Що тоді на нас чекатиме наступного року? І, взагалі, якщо зараз порівнювати наші потенціали й можливості, то які на даний момент є козирі в України, які у Росії?
В принципі, у нас паритет. Особливо якщо йдеться про удари вглиб тилової частини країни. Ми свої карти тільки покращуємо і підвищуємо ставки.
А от, якщо Росія використає в Україні накопичений потенціал наступного року, вона тут усе й втратить. Так, вона захопить певні території, але весь її ресурс буде знівельований. У Москві це розуміють.
Росії вигідніше використати свій ресурс там, де до цього не готові: де немає kill-зон, ліній оборони, рубежів, де не вміють користуватися FPV-дронами. Саме там Росія буде намагатися використати танкові кулаки.
Якщо Росія використає танки в Україні, це буде повна анігіляція того, що ще залишилося і що було накопичено.
Які українські території може захопити Росія, якщо кине сюди накопичені ресурси?
Ті, де зараз проходить лінія боєзіткнення. У російських військ буде просування, це слід розуміти. Але це буде останнє просування з тих, що Росія може здійснити. Після цього РФ буде повністю роззброєна. Тому росіяни будуть схильні відкрити новий театр бойових дій і там використати свою техніку.
Коваленко Олександр народився 15 грудня 1981 року в Одесі. Закінчив Одеську Академію зв'язку ім. Попова. З 2014 року бере активну участь у протидії агресії Росії проти України. Військово-політичний оглядач групи "Інформаційний спротив". Провідний експерт Українського Центру дослідження проблем безпеки. Український блогер під ніком "Злий одесит".