На сайті Главред відбувся чат із військовим експертом, колишнім заступником начальника Генштабу ЗСУ генерал-лейтенантом у відставці Ігорем Романенком. Спілкуючись із читачами, він розповів, чи чекати на масовий обстріл українських міст на Різдво і Новий рік, що змусить Путіна закінчити війну, і чому він так "зіспівався" з Трампом, що буде з війною у 2026 році, чи є шанс на припинення боїв, а також скільки ще часу може воювати Росія.
Подаємо другу частину чату з Ігорем Романенком.
Першу частину розмови з генералом Романенком, у якій він розповів, які міста стануть новими цілями російських військ після Покровська, чи буде російський наступ на Дніпро, Запоріжжя та Чернігів, що Путін готує Києву, а також які завдання мінімум і максимум Росії щодо України на 2026 рік, читайте перейшовши за посиланням.
Запитання: Якщо зараз піти назустріч Путіну і віддати всю Донецьку область, зокрема ту її частину, куди російські війська не дійшли, щоб він міг відрапортувати населенню про те, що "цілі СВО досягнуті", то він цим задовольниться, зупиниться на цьому? Чи далі за тією ж схемою Путін спробує розкрутити нас на Запоріжжя, Херсон, Дніпро, Харків тощо?
Ігор Романенко: Будь-які угоди з Росією, не варті паперу, на якому вони написані. Вона не раз обманювала всіх, із ким підписувала договори. В історії України теж є маса прикладів того, як Москва порушує домовленості.
Однак Трамп зараз поспішає і хоче скоріше зупинити війну в Україні, щоб отримати Нобелівську премію миру і довести своє світове лідерство. Крім того, у Трампа великі внутрішні проблеми в США: його рейтинги стрімко падають через скандал у зв'язку з "файлами Епштейна". Навіть республіканці готові проголосувати за оприлюднення всіх "файлів Епштейна". Як то кажуть, якщо мафію не можна перемогти, її потрібно очолити, ось тому Трамп і сказав, що він підтримує оприлюднення цих документів. Але далі почав робити все, щоб це зам'яти або переключити увагу американців на щось інше. На що? Наприклад, на війну в Колумбії. Однак оскільки оголосити війну може тільки Конгрес США, оголошена боротьба з наркотрафіком. І для цієї "боротьби" Трамп уже підігнав цілий авіаносець, найбільший і найсучасніший.
Однак найкращим варіантом для Трампа було б зупинення війни в Україні на будь-яких умовах. Україна та українці його мало цікавлять, хіба що з погляду того, як можна пограбувати надра або отримати побільше грошей, зокрема, продаючи зброю європейцям, яку вони згодом передають Україні. Тому не потрібно плекати ілюзій з приводу Трампа.
Переговорний процес затягується, і Трамп звинувачує в цьому слабшу сторону – Україну. А санкції, якими Трамп погрожував Росії, так і не запрацювали. Навіть із санкціями проти Лукойлу він увімкнув задню. Лукойл – це компанія, яка замикається на Путіна, і Трамп явно отримав від нього сигнал, щоб її не чіпали.
Історія із санкціями – це гра. Точно так само американці грали з темою Tomahawk. З приводу передачі цих ракет Україні здійняли цілу хвилю, але від самого початку було зрозуміло, що Трамп на це не піде.
Дедалі більше фахівців у сфері безпеки говорять про те, що явно проглядається залежність Трампа від Путіна, яку російська влада активно використовує. І ми бачимо, які у зв'язку з цим розгортаються події.
Прокоп: У західній пресі вже з'являються повідомлення про те, що "мирний план" Трампа, який складається із суцільних "хотєлок" Кремля, найімовірніше, провалився. Як думаєте ви, в України є шанс дати відсіч Трампу і Путіну і не вляпатися в подібні капітулянтські угоди з Росією?
Ігор Романенко: Цей план не зовсім Трампа. Як ми знаємо із записів телефонних розмов Віткоффа, розробляли його росіяни і передали американцям, а Трамп слухняно обізвав цей російський план американським.
Кількість пунктів скоротилася, але це не має особливого значення – диявол криється в деталях. А там залишилося чимало важких для нас позицій, серед них – питання територій і гарантій безпеки. Українське військово-політичне керівництво вимагає дієвих гарантій безпеки від Заходу. Адже ті численні угоди про гарантії, які Україна підписала з європейськими країнами, так і не були проведені через парламенти цих країн. Відповідно, вони не відіграватимуть жодної ролі в забезпеченні безпеки України.
США могли б надати Україні реальні гарантії безпеки, адже в них є такі договори з іншими державами, наприклад, з Ізраїлем, Японією, Південною Кореєю. Але поки що американці на це йти не хочуть.
Тому й реалізуються ультимативні підходи Путіна: Україна має віддати все, чого хоче Москва, не отримуючи натомість жодних гарантій. Ба більше, цинічно порушується питання про гарантії з боку Росії. Такими темпами нам ще запропонують ввести російські війська аж до Дніпра, і тільки тоді Росія підпише договір і буде забезпечувати нашу безпеку. У цинізму Путіна немає меж, у цинізму Трампа, на жаль, теж.
Мартинюк О. (Дніпро): Зеленський сказав про підготовку нового мирного плану, який формується за участі Європи. Чи можна говорити про те, що нам вдалося відбитися від тієї кремлівської писанини, яку нав'язували нам американці, і зламати цей план Путіна-Трампа щодо втягування України в пастку?
Ігор Романенко: Подивимося, який план у підсумку буде ухвалено. Поки що не ухвалено жодного: ні російського, ні трампівського, ні європейського.
Європа нас начебто підтримує, але на словах. А надати необхідну зараз допомогу Україні технікою, озброєннями і боєприпасами у європейців не виходить. У зв'язку з цим ми не можемо вийти на паритет із противником за озброєннями і технікою. Власних озброєнь нам поки що не вистачає, навіть якщо ми виконаємо всі плани з виробництва озброєнь цього року, то ми забезпечуватимемо себе лише на 40% (для порівняння – у 2022-му ми забезпечували себе лише на 20%). Ми лише набираємо потенціал щодо забезпечення потреб Сил оборони України.
Усе це, безумовно, відбивається на стані справ на фронті. Якщо адміністрація Байдена раз на два тижні постачала нам допомогу технікою та боєприпасами на 2-3 мільярди доларів, то зараз Трамп нам взагалі не допомагає. Тільки за рахунок Європи ми отримуємо певну допомогу, але це набагато менше, ніж було раніше.
Григорій Т.: Чому, на ваш погляд, так заспівали Трамп і Путін? Чим небезпечний їхній тандем для України та світу?
Ігор Романенко: Трампу дуже близький такий стиль правління, як у Путіна. Йому шкода, що він не може в демократичних США поводитися так, як "цар" Путін, Сі Цзіньпін або арабські шейхи. У всіх цих державах по-різному, але реалізується авторитарний стиль правління.
Для Трампа головне – нажива, гроші. Про його моральні принципи можемо робити висновок за кількістю судів, які він переживав і купував. Ось він і реалізує разом із Путіним те, що ми бачимо.
Військові та фахівці у сфері безпеки стверджують, що США воювати з тим же Китаєм і його сателітами невигідно і неефективно, тому потрібно діяти спільно з Європою. Однак у Трампа своє бачення, тому він збирається вивести з Європи американський контингент, тобто позбавити Європу прикриття, яке досі забезпечували американці.
Можливості Європи, що складається з безлічі держав, де рішення, зокрема щодо безпеки, ухвалюються консенсусом, принципово відрізняються від можливостей Путіна. У період складнощів для будь-якої держави централізоване управління ефективніше, ніж демократичне. Демократія хороша для мирного часу, а під час війни ефективніша централізація влади.
Zorro: Наскільки ймовірне припинення бойових дій до кінця цієї зими? Взагалі, на ваш погляд, війна може закінчитися 2026 року, і якщо так, то чим, які тут ймовірні сценарії?
Ігор Романенко: Найімовірніше, що бойові дії припиняться 2026 року, і потрібно буде виходити на важкі компроміси. А якщо врахувати, що у нас у державі не виконуються свої "домашні завдання" щодо забезпечення та підтримки Сил оборони України, нам буде непросто.
Говорячи про "домашні завдання", перш за все, я маю на увазі справедливу мобілізацію. З 2022 року весь цей процес понівечений і перетворений на "бусифікацію". Також досі економіка не переведена на військові рейки, зокрема, немає трудового фронту, коли б населення масово залучалося на роботу на військові підприємства. Хоч би що хто думав про перші два завдання, однак, щоб вони виконувалися, потрібно згадати, що держава – це все-таки апарат примусу, особливо під час війни, і вона діє в інтересах більшості громадян.
Якщо буде припинення бойових дій, для ротації та заміни людей, які зараз воюють із 2014 року або стали в стрій пізніше, потрібно буде приблизно 300-500 тисяч наших громадян. Це серйозна кількість. А якщо врахувати, що у нас у країні з 2022 року велася неправильна інформаційна кампанія щодо мобілізації, з цим будуть великі проблеми.
Egor: Скільки років, на ваш погляд, Росія здатна вести війну нинішньої інтенсивності?
Ігор Романенко: Війну нинішньої інтенсивності Росія зможе вести приблизно до кінця 2026 року. При цьому росіяни готуються до війни у 2028 році з окремими країнами НАТО, наприклад, країнами Балтії і, можливо, Польщею.
Росія і 2014-го, і 2022-го бачила, що навіть без урахування ядерної зброї її потенціал для ведення війни конвенціональною зброєю вищий, ніж у всіх країн Європи. Тому вона і розв'язала війни в Молдові, Грузії та Україні. Однак у Путіна є апетити і щодо низки країн НАТО. Це проявляється вже зараз у вигляді групових польотів безпілотників у повітряний простір деяких європейських країн, зокрема, Польщі. При цьому багато країн навіть не намагалися їх збивати, побоюючись ескалації. А ті, хто наважувався, то збити виходило лише одиниці російських дронів, тоді як Сили оборони України збивають їх сотнями. Країни східного флангу НАТО зробили висновки і почали готуватися, але процес цей рухається дуже повільно.
Росія все це бачить і діє відповідно, розуміючи, що американці стримуватимуть східноєвропейські країни. Адже такий підхід у США був за Байдена, зберігається він і зараз, за Трампа. Та й захищати європейців американці не рвуться. Тому деякі європейські країни були змушені просити Україну надіслати інструкторів і організовувати спільно систему ППО. Але оскільки питання там вирішується консенсусом, а там є Орбан і Фіцо, то це не вирішується. Ось і виходить, що Росія робить те, що хоче, а європейці слабо цьому протидіють.
Dim-dim: Чи долучиться активно Китай до переговорного процесу щодо України у 2026 році, і чого чекати від його участі? Китай зацікавлений у завершенні війни, якому саме, чи йому вигідніше під шумок підминати під себе Росію?
Ігор Романенко: Поки що виглядає так, що Китаю вигідне продовження війни. Хоча стан китайської економіки теж погіршується, але війна допомагає її підтримувати. Адже китайці виготовляють багато озброєнь і техніки для Росії. Однак у 2026 році на Китай чекає непростий економічний період, бо Європа не хоче торгувати з Китаєм, а китайцям необхідний цей ринок.
Китай почне діяти і щось заявляти тоді, коли це буде вигідно йому.
Hugo: Як ви вважаєте, до яких дат Росія може приурочити нові масові обстріли з великою кількістю жертв? 25 грудня або новорічна ніч пройдуть спокійно? І які міста Росія буде найбільше тероризувати взимку "шахедами" і ракетами?
Ігор Романенко: Поки не закінчилася війна, у нас жоден із днів не може бути спокійним. І стан справ на фронті це підтверджує.
Однак Путін, як старий КДБіст, вихований на радянських підходах, часто намагається приурочити якісь свої дії до символічних дат. Так, наприклад, Путін використовував як привід для обстрілу День Збройних сил України. Тож для обстрілу Росія може використовувати будь-яку дату, її ніщо в цьому не зупинить.
Тим більше, можливості для нанесення ударів у Росії є. Тому нам не можна втрачати пильність.
Павло, Київ: Путін укотре заговорив про те, що ми повинні йому віддати Донбас, оскільки це "історично російські землі". І Трамп підтакує, паралельно розповідаючи нам про Крим, який "з чотирьох сторін омивається океаном". Чому Україна у відповідь не нагадує про те, що Кубань, Воронезька і Курська області – це землі, які історично були населені переважно українцями?
Ігор Романенко: Тому що позиція України слабка. Якщо в умовах, коли ухвалюються рішення, ми заглибимося в історичні дискусії, це точно буде не найкращим варіантом і навряд чи допоможе нам під час переговорів.
Тож, можливо, на міжнародний рівень цю дискусію виносити не варто, а всередині держави можна доводити до відома громадян ту інформацію, про яку ви говорите. Утім, у потрібний час і в потрібному місці можна про це говорити і в спілкуванні з представниками інших країн. Адже, як ми бачимо, американські президенти дуже погано знають світову географію та історію. Так, наприклад, Трамп, говорячи про держави, де він "закінчив" війни, раптом згадує Албанію. Та й Буш у географії "плавав".
Такі реалії: у світі до влади приходять популісти, а найсумніше, що наростає антиукраїнський популізм у деяких країнах. І ми бачимо, які наслідки це має, зокрема, як це позначається на допомозі нашій державі в боротьбі за свою незалежність.
Lorrie: Що змусить Путіна припинити війну? Які на сьогоднішній день слабкі місця Росії?
Ігор Романенко: Тільки сила нашої держави змусить Путіна закінчити війну. Росія розуміє тільки силу. Я брав участь у переговорах із росіянами і мушу сказати: тільки коли ведеш переговори стримано і стійко, незважаючи на всі залякування з їхнього боку, можна досягти потрібних результатів.
Тож посилення потенціалу Сил оборони України сприятиме завершенню війни. Найефективніші гарантії безпеки Україні забезпечить тільки українська армія.
Романенко Ігор (9 квітня 1953, Ніжин) – український військовий. Генерал-лейтенант у відставці, кандидат військових наук, доктор технічних наук, професор. Заступник начальника Генерального штабу ЗС України (2006-2010), пише Вікіпедія.