Очікувалось, що така ініціатива виведе цей бізнес із тіні та принесе додаткові кошти до бюджеті.
З минулого року азартні ігри в Україні офіційно дозволені, а з лютого держава почала видавати перші ліцензії. Проте не все так просто…
З лютого перші учасники ринку вже почали отримувати ліцензії. Втім, виявилось що початковий закон, який дозволить працювати легально та без корупції, доволі недосконалий. А більшість з тих, хто встиг отримати ліцензію, запустились лише номінально, але не реально.
Експерти кажуть, що замість прозорих та чітких умов, котрі розвивали б в Україні туристичний бізнес та приносили доход до бюджету, інвестори отримали прогалини в законодавстві та повну незрозумілість.
Майя Святашова, адвокат, директор юридичного департаменту ТОВ «Мультігейм Групп» пояснює, які правила на сьогодні встановила держава для учасників ринку азартних ігор.
Приміром, вартість ліцензії обійдеться від 23,6 млн гривень (для організації онлайн-покеру) та понад 360 млн гривень – для відкриття казино у Києві.
За її словами, зараз у держави відсутні засоби онлайн-моніторингу. За законом, на його запуск у влади є два роки. До введення системи моніторингу власник грального закладу вимушений сплачувати потрійну платню.
«Є проблема і з оподаткуванням. Приміром, організатори азартних ігор платять податок на прибуток підприємств (ПнПП) у розмірі 18%, як і інші суб'єкти господарювання, також вони платять податок на дохід від грального бізнесу. Крім того гральний бізнес має сплачувати податок на дохід (більш відомий, як GrossGamingRevenue або GGR) – 10 чи 18% від доходу, причому ця сума береться з загального доходу до виключення решти всіх податків», - каже експерт.
«Не менш проблемним питанням для учасників ринку є вимога щодо сплати організатором азартних ігор 19,5 % (податку на доходи фізичних осіб (18%) та 1,5% військового збору) з усієї суми виграшу гравця. Тобто, в ситуації, коли гравець принесе до казино 1000 гривень, та виграє ту ж саму суму – казино зможе виплатити гравцеві лише 805 гривень. Звичайно, було б доцільним оподатковувати лише різницю між сумою виграшу та розміром здійснених ставок або встановити неоподатковуваний ліміт виграшу»
Тож, якщо додати до цього майбутні податкові перевірки гральних закладів (хоча варто було б спочатку не здійснювати податковий тиск на такі заклади) та постанову Нацбанку, якою установлено ліміти розрахунків з фізичними особами до 50 тисяч гривень на день, проблема з касовими апаратами (бо учасники ринку просто не розуміють, які касові апарати встановлювати та яким чином вони повинні бути підключені у майбутньому до системи онлайн-моніторингу) – виявляється, що запустити ринок в Україні не так вже й просто.
До честі держави, там спробували змінити ситуацію. Приміром, Фінансовий комітет Верховної Ради України схвалив законопроект 2713-д, який гарантує зниження податкових ставок для грального бізнесу.
Проте, питання відклали.
За словами Майї Святашової, аби ринок розпочав роботу а грошові кошти операторів почали надходити до Державного бюджету, державі вкрай необхідно: внести зміни до податкового законодавства та розробити чіткі, прозорі умови для оподаткування організаторів азартних ігор; скасувати потрійний розмір оплати за певні види ліцензій, оскільки податкові надходження будуть значними; звільнити від оподаткування доходи фізичних осіб-гравців у вигляді виграшів (призів) в азартних іграх, сума яких не перевищує певної суми; встановити мораторій на проведення перевірок організаторів азартних ігор на 2 роки для того, щоб не блокувати розвиток галузі значним державним контролем та штрафними санкціями, оскільки галузь жорстко контролюється спеціалізованим державним органом – Комісією з регулювання азартних ігор та лотерей.
Поки держава не вирішить цю проблему – чекати великих інвесторів чи доходів до бюджету зась.