Про що ви дізнаєтесь:
Багато хто з нас, відвідуючи оселі бабусь або старі сільські хати, помічав незвичну деталь: дзеркала й картини там часто висять майже під самою стелею та ще й нахилені вперед. Сучасному оку такий спосіб розміщення здається дивним і навіть небезпечним. Проте за цією традицією стоять цілком раціональні причини — від суворої економії до практичних правил експозиції, Главред розповість більш детально.
Як розповідають на каналі "Історик", багато хто пов’язує цю особливість із радянськими часами, її коріння сягає значно глибше — у період Російської імперії.
Виробництво дзеркал тоді було складним і дорогим процесом. Великі дзеркала вважалися предметами розкоші й були доступні переважно заможним родинам. У звичайних селянських хатах частіше траплялися невеликі екземпляри.
Саме тому дзеркало берегли як коштовність.
Найпростіший спосіб уберегти дорогу річ від випадкових ударів — розмістити її якомога вище. У сільських хатах було тісно: діти, господарські роботи, дрова, реманент — усе це створювало ризик пошкодження.
Дзеркало під стелею було значно менш уразливим.
Відео про те, чому картини й дзеркала вішали високо, можна переглянути тут:
Якщо повісити дзеркало високо й вертикально, у ньому буде видно лише стелю або верх стіни. Нахил змінює кут відбиття світла — і людина може бачити себе повністю або майже на повний зріст.
Цей прийом, до речі, досі використовують у музеях і галереях.
Містичний підтекст
В українській традиції з дзеркалами пов’язано чимало вірувань. Їх завішували під час похорону, остерігалися розбитих поверхонь, не радили довго дивитися в дзеркало вночі.
У деяких регіонах вважалося, що бачити себе «неповністю» — недобра прикмета. Нахил дозволяв уникнути такого ефекту навіть у невеликому дзеркалі.
На відміну від дзеркал, тут причини були переважно практичними.
Менше відблисків
Скло або лакована поверхня картини часто давали сильні відблиски від вікон чи ламп. Нахил змінював кут падіння світла й дозволяв краще роздивитися зображення.
Зручність огляду
Якщо картина висить високо, нам комфортніше дивитися на неї, коли вона трохи «спрямована» до глядача. Це зменшує напруження шиї й покращує сприйняття композиції.
Побутові умови
У хатах із пічним опаленням повітря було запиленим, часто з кіптявою. Хоча пил осідав на всіх поверхнях, нахил міг частково зменшувати його накопичення на лицьовій частині.
Коли дзеркала стали доступними, звичка нікуди не зникла. Інтер’єрна культура передається поколіннями. Люди оформлювали оселі так, як це робили їхні батьки.
Те, що сьогодні виглядає як дивний анахронізм, насправді було практичним рішенням побутових проблем. Нахилені дзеркала захищали від випадкового пошкодження, а картини — від відблисків і поганого освітлення.
Іноді за простою деталлю інтер’єру стоїть ціла історія життя кількох поколінь.
Вас може зацікавити:
YouTube-канал "Історик" пропонує глядачам різноманітний контент, пов'язаний з історією та цікавими фактами з СРСР. Аудиторія каналу - понад 14 тисяч підписників.