Ви дізнаєтеся:
Дмитро Вишневецький, більш відомий в українській історії як Байда, вважається одним із засновників українського козацтва та творцем фортеці на острові Мала Хортиця, яка стала прообразом Запорозької Січі. Однак його біографія містить чимало маловідомих і суперечливих сторінок. Однією з них є перехід на службу до османського султана Сулеймана Пишного у середині XVI століття.
Главред дізнався, що змусило православного князя шукати протекції у Стамбулі, яку роль у цій грі відіграла легендарна султана Роксолана.
Уперше ім’я Дмитра Вишневецького потрапило до османських документів після подій 1548 року, коли козацькі загони разом із польськими прикордонними старостами здійснили набіг на Очаківський замок. Ці дії завдали значних втрат османським володінням у Північному Причорномор’ї.
Султан Сулейман Пишний вимагав від польського короля Сигізмунда ІІ Августа покарати нападників і компенсувати збитки, пише Олександра Шутко у виданні Район.Історія. Однак контролювати Вишневецького, який діяв доволі самостійно, королівська влада фактично не могла.
Сигізмунд ІІ Август намагався стримати активність козацького ватажка, побоюючись загострення відносин з Османською імперією. Однак Вишневецький ігнорував застереження та продовжив укріплювати свої позиції на південному прикордонні.
Найяскравішим кроком стало будівництво фортеці на острові Мала Хортиця, яка швидко перетворилася на центр збору козаків і символ автономної військової сили.
Рішення князя вирушити до Стамбула стало несподіванкою для польського двору. У джерелах згадується, що він залишив землі короля разом із власним загоном, що викликало серйозне занепокоєння шляхти та вищої адміністрації.
У листах того часу звучить навіть побоювання, що Османська імперія може отримати в особі Вишневецького досвідченого військового діяча, здатного вплинути на баланс сил у регіоні.
"І то з’їхав з усією своєю ротою, тобто з тим усім своїм козацтвом, хлопством, що біля себе бавив", - переказував Сигізмунд ІІ Август його слова Миколаю Радзивіллу.
Важливим фактором стала загальна геополітична ситуація. У цей період Європа була поділена між двома великими блоками - Османською імперією та Габсбургами, які прагнули створити антиосманську коаліцію.
Сигізмунд ІІ Август зближувався з Габсбургами через шлюбні союзи, що викликало невдоволення Стамбула. На цьому тлі Вишневецький міг розглядати союз із султаном як альтернативу залежності від польського короля.
Рішення польського короля пов'язати себе шлюбом із Габсбургами глибоко розчарувало Роксолану (Хюррем Султан), яка роками вибудовувала хиткий польсько-османський союз. Тому пропозиція відомого козацького ватажка перейти під протекцію Стамбула неабияк зацікавила султану-русинку.
Історики припускають, що таємним посередником між Роксоланою та Вишневецьким виступив османський посланець (чавуш) Хасан-ага — також етнічний русин, який добре знав ситуацію в Речі Посполитій. Саме Роксолана переконала чоловіка прийняти козацького магната у столиці. Для Сулеймана це був ідеальний шанс уколоти Сигізмунда II за його політичне самоправство.
У 1553 році козацький ватажок прибув до Стамбула, де був прийнятий доволі прихильно. Йому надали охорону, утримання та певні політичні гарантії.
Дивіться відео про Дмитра Вишневецького:
Однак його перебування в Османській імперії виявилося нетривалим. Поки султан Сулейман перебував у тривалому Іранському поході (де переживав важкі сімейні трагедії — страту сина Мустафи та смерть молодшого Джихангіра), Вишневецький нудився у Стамбулі без реального військового діла.
Тим часом Сигізмунд II Август, усвідомлюючи, що в разі закріплення Вишневецького у султана вся прикордонна степова смуга Великого князівства Литовського перейде під контроль османів, почав слати князю привабливі пропозиції повернутися. Через пів року Вишневецький піддався на вмовляння корони і залишив турецьку столицю.
Проте політичні метання магната на цьому не закінчилися. Уже 1557 року він перейшов на службу до запеклого ворога Литви та Польщі — московського царя Івана IV. Під його прапорами Вишневецький здійснив серію жорстоких нападів на кримські та османські фортеці, зокрема взяв в облогу Азов у 1559 році.
Такої послідовної зради султан Сулейман пробачити вже не міг. В османських архівних документах 1558-1560 років ім'я Дмитра Вишневецького згадується десятки разів. Колишнього фаворита султанські канцеляристи називали не інакше як «проклятим русином», «бунтарем», «капосним заробітчанином» та «лиходієм».
Фінал цієї дипломатичної трагедії настав 1563 року. Під час військової авантюри в Молдовському князівстві Вишневецький потрапив у полон. Його негайно відправили до Стамбула. Врятувати його вже не було кому: впливова землячка Роксолана померла ще 1558 року. Сулейман Пишний виніс однозначний вирок — страта через скидання на залізний гак над морською затокою.
Вас також може зацікавити:
Олександра Шутко — українська журналістка, кандидатка мистецтвознавства та письменниця, відома своїми книжками про султанів та султанок Османської імперії українського походження. Її перша книга "Роксолана: міфи та реалії" (2015) стала бестселером і була перекладена турецькою, а наступні видання, зокрема "Листи Роксолани: любов та дипломатія" (2017), доповнили біографію легендарної українки при дворі султана.
Шутко також є авторкою трилогії про Хатідже Турхан, яка описує нелегку долю українки в Османській імперії та її вплив на політичні події того часу.