Ви дізнаєтеся:
Боротьба українського народу проти національного поневолення та соціального шляхетського гніту, яка не припинилася навіть після великого всенародного руху під проводом Богдана Хмельницького і тривала протягом усього XVIII століття, залишила помітний слід в українській антропонімії. У своїй праці "Сучасні українські прізвища" український мовознавець Юліан Редько визначив прізвища, що виникли в процесі боротьби народу за визволення.
Так, повстанці проти панського гноблення мали різні назви залежно від регіону. На Київщині та Брацлавщині їх називали гайдамаками, на Поділлі - дейнеками або левенцями, а у Карпатах - опришками.
Прізвище Гайдамака зафіксоване в Запорізькій та Хмельницькій областях, його варіант Гайдамаха - у Тернопільській, а патронімічне - Гайдамачук. Потомки дейнеків живуть у кількох областях: Дейнека (Львівська, Рівненська) і Дейнега (Волинська, Кропивницька).
Існують також прізвища Левенець (Київська, Львівська, Полтавська) та Опришко (Львівська, Полтавська). У Хмельницькій області зафіксоване прізвище Ватажко, яке утворене від назви керівника народного руху.
Особливу групу становлять прізвища, що виникли від назви заняття, професії або класової приналежності. Їхня словотворча структура здебільшого відрізняється від інших типів прізвищ. Основну групу становлять лексико-семантичні прізвища: Бондар, Кравець, Лимар, Орач, Швець, Мельник.
Від цих основ виникали похідні прізвища за допомогою суфіксації:
Прізвища, утворені від професії або заняття основоположника роду, існують у багатьох мовах: російські Кузнецов, Решетников, Писарев, Коновалов, польські Golarz, Kowalski, Kuśnierczyk, німецькі Schmidt, Müller, Schreiber, французькі Mercier, Boulanger, Tailleur, англійські Smith, Baker. Проте жодна мова не характеризується такою різноманітністю основ і словотворчих типів, як українська.
Вас також може зацікавити:
Юліан Костянтинович Редько (21 травня 1905 - 27 травня 1993) - видатний радянський та український мовознавець, фахівець з української антропонімії, а також письменник і перекладач. Доктор філологічних наук (1969), почесний член Наукового товариства імені Шевченка.
Редько присвятив свою наукову кар'єру вивченню українських прізвищ - їхній структурі, походженню та поширенню.
1966 року вийшла друком його книжка "Сучасні українські прізвища", де він аналізував семантику, словотвір та географію прізвищ.
У 1968-му він випустив "Довідник українських прізвищ" - словник-покажчик із правилами написання та вимови складних для фонетики прізвищ.
На основі величезної картотеки (до 90 000 прізвищ) у 2000-х вийшов фундаментальний "Словник сучасних українських прізвищ": два томи включають понад 25 600 прізвищ із поясненням походження, граматики та поширення.
Редько відомий не лише як науковець. Також він був прозаїком, автором повісті "Дурні діти" та інших літературних творів.