Конфлікт ватажка бойовиків ПВК Вагнера Євгена Пригожина з Міністерством оборони країни-агресора Росії стрімко загострюється. Лавина жорсткої критики з боку Пригожина на адресу міністра оборони Шойгу і глави Генштабу Герасимова призвела до удару у відповідь. Військове відомство окупантів фактично вирішило перепідпорядкувати собі ПВК Вагнера і знизити вплив Пригожина. Арбітра в протистоянні Міноборони і Пригожина фактично немає, тому конфронтація може призвести до непередбачуваних наслідків.
Україна проводить наступальні і оборонні операції на фронті і витісняє війська Росії із захоплених ними територій. Влада наголошує, що ЗСУ ще не починали масштабної контрнаступальної операції. У Києві розраховують на завершення війни вже в осяжному майбутньому і повне відновлення територіальної цілісності і суверенітету.
В інтерв'ю Главреду політичний філософ, професор Карлового університету в Празі, керівник Інституту вільної Росії Олександр Морозов розповів, як зараз працює система влади в РФ, назвав сценарій підсумку протистояння Міноборони і Пригожина, пояснив, чому Путін втратив контроль над політичним процесом, оцінив ймовірність падіння режиму Путіна в результаті поразки в Україні, зробив прогноз про терміни війни Росії проти України і припустив можливу ескалацію конфлікту з прямим вступом Заходу у війну в результаті тактичного ядерного удару Кремля.
Міністр оборони РФ Сергій Шойгу підписав наказ, згідно з яким всі найманці приватних військових компаній до 1 липня повинні стати кадровими військовими і підписати контракти з відомством. Ватажок ПВК Вагнера Пригожин відкрито заявив, що робити цього не буде. На вашу думу, чи досяг своєї кульмінації конфлікт Міноборони і Вагнера? Як в цій ситуації діятимуть обидві сторони?
Володимир Путін і його найближче оточення не прагнуть до регулювання або припинення конфлікту між Пригожиним і Міністерством оборони. Дивно, але це так.
Справа в тому, що система влади Путіна не настільки централізована, як багато хто вважає. Вона передбачає наявність безлічі "проєктів". Кремль затверджує проекти, підтримує ініціативу їхнього створення, проте чітко не формулює завдання. На наших очах було безліч прикладів, коли люди дуже яскраво стартували зі своїми проектами, але потім зникали. Зокрема, свій проект був і у Владислава Суркова, який тривалий час працював над концепцією ідеологічного обґрунтування політики Кремля.
Пригожин - один із таких проектів, з власним уявленням про розвиток бізнес і військової імперії. Пригожин значно посилив свої позиції під час війни. Він все ще озирається на остаточні рішення Путіна, проте діє самостійно і відчуває себе впевнено. Пригожин відчуває себе фігурою, яка висловлює точку зору певних кіл, де незадоволені Шойгу. Причому не просто Міністерством оборони, а керівництвом відомства. Чим завершиться боротьба Пригожина і Міноборони, передбачити неможливо, тому що Шойгу і його найближче оточення – теж проект. І кожен з таких проектів бореться за свої інтереси. Тут переплітається безліч інтересів.
Головне управління Генерального штабу ЗС РФ (у минулому – ГРУ), як пишуть, взаємодіє з Пригожиним. Причому у відомства окремий погляд на військову кампанію і дії міністра оборони Шойгу. Безумовно, військова розвідка - частина системи Міністерства оборони, проте там є своя специфіка. Вона полягає в тому, що, як у ФСБ, керівники великих департаментів і відділів управлінь є самостійними фігурами – у них прямий вихід на Путіна.
Навіть в Генштабі РФ, де Шойгу і Герасимов працюють в одній зв'язці, є декілька вагомих військових командувачів, які взаємодіють з Пригожиним, незважаючи на його нападки.
Така ситуація склалася через те, що Кремль не сформулював чіткий план військової кампанії. Всім очевидно, що у Путіна був тільки план А, який він мав намір реалізувати на ранній стадії війни.
Бліцкриг.
Так, у Путіна був тільки план бліцкригу. Проте наприкінці минулого серпня з'ясувалося, що жодного іншого плану у нього немає. Проблемою скористався один з проектів – Пригожин, який хотів захопити Бахмут, щоб продемонструвати Путіну результат. Все в них пішло не так: бойові дії затягнулися, а конфлікт між Пригожиним і Міноборони через боєприпаси став публічним.
Протистояння проектів проявилося і в мінуванні Каховської ГЕС, підрив якої, очевидно, позбавляє Крим прісної води. Ті, хто мінував ГЕС, перебувають в одному проекті, а відповідальні за воду – працюють в іншому. Один про одного вони дізнаються, коли вже щось сталося.
Все це ми спостерігаємо протягом останніх 6-8 місяців війни, яку веде Кремль. Чим все завершиться? Мабуть, краще запитати у сценаристів кіносеріалів. Обстановка нагадує сюжети з фльмів братів Коенів, де події розвиваються в руслі фантасмагорії і хаосу. Немає жодної раціональної логіки ані серед осіб, які ведуть військову кампанію, ані в цивільній адміністрації.
Наскільки серйозний розкол між проектами Кремля і яку роль відіграє Путін? Він залишився патроном або став спостерігачем? Як наразі працює вся система?
Я думаю, що Путін значною мірою втратив контроль над системою і вибув з гри. В результаті торішніх поразок в Україні він пережив важку травму. Путін зрозумів свою помилку, але не здатний зізнатися в цьому публічно і практично пустив ситуацію на самоплив.
Тому Путін в останні декілька місяців "мовчить". Так, він виходить і щось каже, але не робить стратегічних заяв про військову кампанію, її перспективи і становище Росії в глобальному світі. Путін виконує чергові, функціональні дії низького політичного рівня, проте ми не бачимо його рішень.
Олександр Морозов - російський журналіст, політолог, політичний філософ. У 2011-2014 рр. – шеф-редактор Русского журнала, 2014-2015 – викладач Бохумського університету в Німеччині, 2015-2016 - співробітник німецького видання Deutsche Welle. Науковий співробітник, професор Карлова університету Центру російських досліджень Бориса Нємцова (Прага). Керівник Інституту вільної Росії.
У лютому 2022 року Олександр Морозов підписав відкритий лист російських вчених та наукових журналістів із засудженням військового вторгнення Росії в Україну та закликом вивести війська з території України.
Путін знаходиться в поганому, жалюгідному стані і дозволив активним авторам проектів діяти на свій розсуд. Сам він від впливу відмовився. Тому у російського Генштабу немає чіткої картини подальшого ведення військової кампанії. Максимум - готовність оборонятися на певних рубежах. Причому незрозуміло, де Генштаб зібрався закріплюватися, а які території готовий віддати так само, як Херсон і Харківську область, звідки російські війська відступили під натиском армії України.
Крім того, Пригожин у своєму конфлікті з Міноборони зайшов настільки далеко, що відомство, схоже, не збирається далі забезпечувати його формування озброєннями та амуніцією на достатньому рівні. Очевидно, що у Міноборони добиваються відправки Пригожина і його людей до Африки.
Виникає питання - а де тут Путін? Путіна зараз в цій ситуації немає. Все в руках Міністерства оборони, російських силових структур, цивільної адміністрації на чолі з Кирієнком, який відповідає за окуповані території і війну в політичному плані, а також бенефіціарів війни, які обслуговують її так, як можуть.
Саме така зараз картина.
Ми спостерігали, як між Міноборони і ПВК Вагнер виник ледь не збройний конфлікт. Як ви вважаєте, в умовах, які наразі склалися, чи можуть вони піти на військове зіткнення один з одним?
Так, можуть. В умовах хаосу, в який занурилася система влади у Росії, ймовірність випадкових зіткнень дуже велика. Якщо такий конфлікт між Міноборони і ПВК Вагнера все ж відбудеться, російські державні силові структури миттєво об'єднаються, щоб купірувати загрозу.
Є чутки, що Пригожин в дружніх стосунках з керівником Росгвардіі Золотовим. Можливо, у Золотова є своя позиція з цього питання, або він з ревнощів давно дивиться на Шойгу злими очима. Адже ми пам'ятаємо, що в один з періодів Шойгу позиціонувався як найближча до Путіна людина. Їхні поїздки до тайги показували всьому світу. Безумовно, подібні речі могли викликати ревнощі і обурення у багатьох з найближчого оточення Путіна.
Обстановка така, що можуть бути різні сценарії. Втім, якщо з'являться ознаки хаосу і небезпеки у великих містах, все буде придушено. Силові можливості Росії настільки великі, що хаосу на вулицях не допустять.
Ви сказали, що в разі збройного протистояння між Міноборони і ПВК Вагнера російські силовики консолідуються навколо боротьби з бойовиками Пригожина. А що в такій ситуації чекає на самого Пригожина? Адже він вже встиг заробити політичний і фінансовий капітал, отримав вплив.
Пригожин поводиться як міні-Путін. Якщо перейти на мову бандитських кремлівських понять, це буде так: ось наші ларьки, які ми кришуємо, вони – до горизонту. І за горизонтом наші ларьки. Або ларьки наші, або ми вас уб'ємо. Спроба тих, хто контролює ларьки, якось домовитися, ні до чого не призведе, тому що манера поведінки Путіна не передбачає компромісу.
Так діє і Пригожин. Мабуть, це перша фігура, яка використовує таку ж манеру, як і Путін. Вони дають зрозуміти наступне: от моя позиція – жодного компромісу немає, тому що я дію, виходячи з логіки бандитського свавілля.
А хто може стояти за Пригожиним? Якщо він дозволяє собі подібну риторику і дії...
Я вважаю, що крім Путіна, за Пригожиним більше ніхто не стоїть. Колись Путін дав йому мандат на розвиток бізнесу, пов'язаного з військовими формуваннями, в тому числі виходячи з політичної доцільності. Путін розумів, що створюється фактично друга Росгвардія, ще один інструмент можливого захисту свого "трону".
Загалом, Пригожин певною мірою продовжує спиратися на мандат, який надав Путін. Принаймні доки дозвіл не буде відкликано.
А Путін мандат не відкликає. Причому подібна поведінка - відома манера глави Кремля: він дає нічим не обмежений мандат, а коли йому показують матеріали на цих людей і говорять щось на кшталт "Як довго таке можна терпіти", він відповідає приблизно наступне: "Ну, нічого-нічого, нічого страшного я тут не бачу. Так, ну що ж, буває". Путін у цій ситуації діє за бандитською логікою: я кришую, це моя людина. Він помиляється, але все одно кращий за інших, тому що мій.
Втім, я думаю, Пригожин занадто далеко зайшов - в горизонті двох місяців ми побачимо розв'язку цієї частини мильної опери.
За два місяці все вже вирішиться? Або переможе Міноборони, або силовики згуртуються проти ПВК Вагнер?
Так.
Ми розуміємо, що політика - боротьба ситуативних союзів. Чи можна розглядати сценарій, за якого Пригожин об'єднається з тим же Золотовим і спробує піти проти Путіна?
Думаю, що такого не буде. Сценарій малоймовірний, тому що тоді Пригожину доведеться побудувати не просто ситуативний союз з кимось із силовиків, а отримати підтримку частини президентської адміністрації.
По-перше, ніхто не зважиться вступити в союз з метою зміщення Путіна. Війна триває більше року, і події вказують на те, що в російській еліті ніхто не здатен утворити такий альянс. Коли виникає подібна розмова, люди починають думати, що їх прослуховують і підозрюють провокацію. І навіть якщо вони вірять в серйозність намірів, вони краще поїдуть до Еміратів і виберуть спокійне життя на противагу величезному ризику для себе і своїх сімей в разі перевороту.
По-друге, не сумніваюся, що такі люди, як Пригожин, Кадиров і знаменитий "партнер" Путіна, петербурзький бандит Барсуков-Кумарин, який сидить у в'язниці, вважають Путіна царем і самі його так називають. Можна загризти всіх, хто нижче трону, перерозподілити на свою користь силовим шляхом ресурси, посадити когось (як було в ситуації, коли Сєчін посадив міністра економіки), але позиція щодо Путіна залишається непохитною. Підняти руку на главу Кремля неприпустимо ні для кого, в тому числі і для Пригожина.
Як в такому випадку може змінитися влада в Росії?
Наразі влада помінятися не може.
А в перспективі?
Влада в Росії може змінитися в разі відходу Путіна – його фізичної смерті, випадкової загибелі або хвороби, яка завадить йому виконувати свої обов'язки. Уявити собі його відхід від влади можна, але для цього на війні повинні відбутися такі події, які будуть розцінюватися як катастрофа для Кремля. Однак поки що до цього далеко. Важко уявити, щоб Путін був зміщений зі своєї посади будь-якою групою в інтересах порятунку країни.
Звичайно, можна уявити ситуацію, коли Пригожин, Набіулліна, Білоусов і Кирієнко опиняться в так званому Комітеті порятунку, але сьогодні це неможливо. Такі події можуть відбутися орієнтовно за 7-8 років, і на місці вищевказаних осіб будуть вже інші фігури, оскільки за цей час карта російського істеблішменту може якось змінитися.
Навіть потужний удар в Україні не змусить Путіна піти з влади?
Не змусить. Навіть якщо ми уявимо, що Україна досягне своєї стратегічної мети і звільнить всі території, включаючи Крим, Путін не впаде. Тоді, найімовірніше, всі, хто залишається в Росії, консолідуються навколо Путіна, щоб врятувати економіку і свої доходи.
Наприклад, якщо виникне дуже сильний міжнародний альянс, який змусить Кремль вивести війська до кордонів 1991 року, режим Путіна все одно встоїть. Це не призведе до автоматичного краху його влади.
Виходить, поразку від України в Росії пояснять нібито програшем НАТО і Заходу та закличуть росіян до загальної консолідації?
Правильно. Росія замкнеться, звинуватить у всьому колективний Захід, заявить про його тимчасову перемогу, яка змусила Москву відступити. Історія на цьому не закінчиться – весь ідеологічний блок, який обслуговує війну, продовжить прокачувати ідею тотального конфлікту із Заходом. Багато хто прогнозує, що в разі поразки на Росію чекає Веймарський синдром, і це не виключено.
Втім, не можна повністю виключати ситуації, за якої персональні проекти у Росії, які пов'язані з сучасними індустріями, можуть за умови масштабної поразки Кремля або серйозного військового провалу вдатися до певних кроків.
Як, наприклад, у разі втрати Криму?
Так, це може статися, наприклад, у разі втрати Криму.
Можливо, Україна зможе сама налагодити виробництво ракет великої дальності і наносити удари вглиб території Російської Федерації. Це стане важкою і шокуючою подією, яка перевершить за рівнем події в Білгородській області.
Однак це лише сценарій. Поки що подібного розвитку подій ми не бачимо. Так, в такому випадку частина військового, політичного і економічного істеблішменту може конкретно запитати у Путіна, де кінець війни і до якого результату прагне Росія. Голоси вже лунають публічно, того ж Пригожина.
Можна згадати і демарш депутата Держдуми Костянтина Затуліна.(російський депутат відкрито визнав провал війни проти України і фактично прямо піддав критиці Путіна, - ред.)
Демарш Затуліна і навіть заяви Симоньян – всі висловлювання лягають в основу закликів до Путіна пояснити ситуацію. Ці люди фактично кажуть Путіну: ви мовчите, а ми чекаємо, коли ви скажете нам, що буде далі. Одні очікують, коли Путін дасть наказ повністю знищити Україну, а інші чекають його рішення про завершення війни.
Ніхто в Росії самостійно не може утворити будь-якого політичного альянсу. Вони не здатні самі сформулювати сенс війни в Україні і вважають, що це повинен зробити Путін. Частина істеблішменту розгублена і формує запит на пояснення причин того, що відбувається.
Коли може завершитися війна Росії проти України?
Вважатимемо, що з подій на Каховській ГЕС почалася друга фаза війни, яка супроводжується українським контрнаступом. Наступна фаза почнеться після успішного наступу України і неминучої відповіді Путіна у вигляді фронтального наступу. Нова військова кампанія Кремля з великою ймовірністю буде невдалою.
Третій етап почнеться після того, як Путін реалізує ідею другого контрнаступу. І тоді Кремль повинен буде або повністю визнати свій провал, або випадково, за технічною несправністю, упустити з борту літака тактичний ядерний заряд в Балтійське море. Після цього вибухне третій етап війни, всередині якого ескалація всього сюжету.
Війна буде затяжною?
Думаю, так.
Звичайно, прогнозувати завжди складно, тому що події можуть змінюватися через раптові обставини. Однак якщо все буде відбуватися так, як зараз, активне військове протистояння українців і росіян триватиме ще як мінімум два роки. Українці показали, що Кремль недооцінив їхню дуже високу здатність вести війну, а Москва, як і раніше, має величезні ресурси для продовження бойових дій.
Це війна на виснаження. Можливо, все зупиниться в результаті якої-небудь події, ознак якої наразі ми не бачимо.
Ви сказали, що Росія може застосувати тактичну ядерну зброю в Балтійському морі. Як це вплине на ситуацію - Кремль отримає якусь перевагу або обставини тільки посилять Україну?
Обставини посилять Україну. Глобальний альянс країн, які надають Києву колосальну політичну, військову та економічну підтримку, погодиться з викликом і проявить солідарність щодо нової фази агресії.
Якщо Кремль упустить ядерний заряд в Балтійське море або піде на підрив комунікацій під океанами, Захід ухвалить нові рішення військового характеру і зробить інші кроки в сфері безпеки. Очевидно, що в такій ситуації група країн поза мандатом НАТО, але в рамках взаємодії з Альянсом, швидко підготує відповідь.
Країни Заходу можуть піти на пряму військову відповідь Росії?
Безумовно, це може бути і пряма військова відповідь.
Чи можлива військова операція країн західного світу із застосуванням наземних військ?
В якості відповіді країни можуть застосувати як наземні війська, так і завдати ракетних ударів. Швидше за все, ракетна відповідь призведе до миттєвих і інтенсивних перемовин з Китаєм, Індією та низкою інших країн. Буде вирішуватися питання, як вийти з ситуації.
Прототипом подій, які відбудуться в майбутньому, можна назвати обставини на Каховській ГЕС. Це проекція наступного етапу війни.
Важко передбачити, якою буде відповідь. Витрати повинні бути мінімальними, щоб не було негативних історичних наслідків. Треба звернути увагу на фундаментальний момент – ніхто в світі не хоче стати автором Третьої світової війни. Ніхто, крім Володимира Путіна, який усім це демонструє. Світова спільнота прекрасно розуміє, що один неправильний крок зробить лідерів країн авторами Третьої світової. Крок має дуже високу ціну.
У війні будуть моменти, на які доведеться відповідати. У тому числі і з можливою наземною операцією і ракетними обстрілами.
А що буде з Росією? Москва, при всіх своїх можливостях, не може здобути перемогу над Україною. Вона ж не вистоїть у війні проти Заходу…
Росія за сценарію війни із Заходом втратить свою суб'єктність. Путін може вести війну з Україною і зберігати хоча б свій вигаданий суверенітет. Але в разі війни із західним світом суб'єктності більше не буде – Кремль зникне з історичної сцени і вже буде складно що-небудь прогнозувати.
Якщо це все-таки станеться, думаю, в Росії спробують застосувати силові методи для збереження єдності. Можливі поступки глобальному світу у вигляді відмови від війни або навіть ядерної зброї.
Насправді Росія прошита силовою свідомістю. Мільйони татарських, чеченських і дагестанських силовиків разом з росіянами і представниками інших народів утворюють єдиний силовий каркас. Вони пов'язані 30-річними корупційними практиками. Саме тому буде йти боротьба за єдність російської території. Народи без коливань підуть навіть на видалення Путіна в разі краху єдності, але все ж будуть тримати його режим, щоб зберегти незалежність Російської Федерації.