Сили оборони України поступово просуваються на південному фронті та крок за кроком звільняють свої території від російських окупантів. Незважаючи на відсутність переваги у повітрі, армія долає збудовані ворожими військами захисні редути. На східному фронті ЗСУ доводиться не лише наступати, а й оборонятися, щодня стримуючи атакуючі спроби військ РФ.
В інтерв'ю Главреду військовий експерт, керівник Центру військово-правових досліджень Олександр Мусієнко розповів про просування ЗСУ на південному фронті, оцінив обстановку на Куп'янському напрямку і ризики для Харкова, назвав два сценарії розвитку ситуації в Криму, спрогнозував варіанти завершення війни з агресоркою Росією і чому війна затягнеться, а український наступ перенесеться на весну 2024 року.
Сили оборони України просуваються в районі Роботиного на Мелітопольському та Урожайного на Бердянському напрямках. Чи правильно я розумію, що ЗСУ наближаються до основної – другої – лінії "оборони" російських військ, подолання якої в перспективі дозволить встановити вогневий контроль над "суходільним коридором"?
Загалом, так. Але спочатку потрібно подолати першу лінію оборони і закріпитися на позиціях, а вже після того можна буде підійти до другої, знищити її укріплення й торувати шлях далі. Вихід на оперативній простір дозволить узяти під вогневий контроль логістику ворога та знищувати її більш ефективно. Втім, тут ще багато роботи.
Ми можемо говорити про взяття "суходільного коридору" під вогневий контроль тільки після звільнення Мелітополя або Маріуполя?
Про це можна буде говорити, коли буде звільнено щонайменше Токмак. Контроль над містом відкриває чимало перспектив. Звідти, використовуючи більшість видів озброєння, ми зможемо діставати до Мелітополя, де розташовано багато ворожих об'єктів. Також з'явиться маса перспектив подальшого просування й нанесення ударів артилерією по позиціях ворога та його лініях укріплень.
На вашу думку, що буде з логістикою окупантів після того, як ЗСУ встановлять вогневий контроль над "суходільним коридором"? Такий крок стане серйозним ударом по їхньому забезпеченню, чи для досягнення потрібних результатів цей «коридор» все-таки потрібно буде розрубати?
Вогневий контроль не заблокує ворожу логістику повністю. Аби зруйнувати її повністю, потрібно перерізати «коридор» і звільнити лівобережжя Херсонщини. Тоді наші війська затиснуть одне вороже угруповання в Криму, а інше – в напрямку руху на Мелітополь і Бердянськ. Російські війська у такому разі зіштовхнуться з колосальними логістичними проблемами.
Доки «суходільній коридор» не буде розрізаний і одне вороже угруповання відрізане від іншого, у росіян, навіть за умови знищення Чонгарського мосту, залишиться можливість перекидати сили та засоби через Перекоп на Мелітополь або Маріуполь. Так, їм доведеться витрачати більше ресурсів і наражатися на небезпеку, але логістика працюватиме. Але якщо наші війська зайдуть до Мелітополя і підуть далі, постачання буде зруйноване. Сполучення між лівобережжям Херсонщини та Кримом не буде, і окупанти зіштовхнуться з досить критичною ситуацією.
Коли ЗСУ могли б підійти до "суходільного коридору"?
Важко сказати, все покажуть бойові дії. Я вважаю, що це буде набагато довше, ніж здається. Силам оборони наразі потрібно два-три тижні, аби взяти один населений пункт, ще тиждень – аби закріпитися там, а загалом – фактично місяць. Це свідчить про те, що точаться важкі бої, і ворог чинить супротив. Наше просування не буде стрімким і швидким.
Як діятимуть окупанти, коли ЗСУ опиняться фактично біля Перекопського перешийка? Адже з логістики у них залишиться тільки Кримський міст. Вони спробують утриматися на півострові чи ухвалять рішення вийти?
Можливі два сценарії.
За першого сценарію сили оборони України повинні протягом декількох місяців завдавати регулярних ударів по військових об'єктах і максимально перерізати ворожу логістику – як сухопутне з'єднання (в тому числі, і через Кримський міст), так і морські шляхи. І тоді росіяни можуть піти з Криму. Такий крок спричинить серйозну політичну кризу всередині Росії і може призвести навіть до бунтів або революційної ситуації.
Другий сценарій передбачає битву за Севастополь. Росіяни залишаться в Криму, і не буде жодної можливості, окрім звільнення Кримського півострова військовим шляхом.
На мій погляд, другий варіант розвитку подій є більш імовірним.
Німеччина може передати Україні ракети Taurus.Якщо ЗСУ отримають такі ракети, як це вплине на швидкість просування військ і наблизить момент руйнування Кримського мосту?
Питання постачання ракет Taurus дуже переоцінене. Ці ракети допоможуть нам підтримувати вогневу міць на тому самому рівні, що й зараз, коли завдаються удари Storm Shadow і SCALP, просто до цих ракет додадуться декілька десятків Taurus. Ми зможемо знищувати більше ворожих об'єктів, але ракети кардинально не змінять ситуацію на полі бою. Taurus – лише один із потрібних нам інструментів для продовження контрнаступу і нанесення ударів по ворожих об'єктах, серед яких і Кримський міст.
Втім, навряд чи нам дадуть ракети Taurus у кількості, яка здатна пришвидшити контрнаступ і кардинально змінити ситуацію на полі бою. Проте на певних ділянках фронту використання Taurus дійсно може прискорити просування наших військ.
Для зміни ситуації на полі бою нам потрібні винищувачі F-16?
Звичайно. Україні потрібна велика кількість озброєнь, щоб завдавати ударів по військових об'єктах на території Росії. Якщо вони б'ють по наших об'єктах, ми повинні відповідати так само. Ми повинні бути в рівних умовах ведення війни. Потрібно досягти паритету бодай у дронах: коли росіяни застосували проти нас 30 Shahed, ми повинні запустити таку саму кількість безпілотників по їхніх військових об'єктах у Росії. Для нас це дуже важливо.
Аналітики Інституту вивчення війни вважають, що окупаційні війська Росії досягли невеликого просування на Куп'янському напрямку. Враховуючи чисельність їхніх військ і техніки, чим загрожують їхні маневри?
Основна загроза полягає не в тому, що ворог може прорвати лінію оборони чи навіть тимчасово захопити населені пункти, а у реалізації його ключового задуму. Росіяни прагнуть до того, щоб ми перекинули на Куп'янський напрямок резерви, які нам потрібні для контрнаступу на півдні.
Мета росіян – затягнути час до осінньо-зимового періоду, коли наступати буде вже важко, і загальмувати або заблокувати наш наступ на півдні. Сьогодні наше командування тримає ситуацію під контролем.
Також є ризики і для наших угруповань на Донбасі. Окупанти можуть захопити території на північному фланзі Куп'янщини, після чого нависне небезпека над нашими підрозділами в районі Білогорівки, Северська, Соледара и Бахмута. Наразі їм це не вдається.
Чи є ризик перекидання частини російського угруповання з Куп'янського напрямку на південь Білгородської області для наступу на Харків із півночі?
Сьогодні такого ризику немає. Перекидання Росією сил і засобів на Куп’янський напрямок свідчить про те, що там вони і зосередяться. Крім того, не фіксується активності в Білгородській області, яка б загрожувала Харкову. Поки що ми можемо говорити про таку ситуацію, але війна триває і все може змінюватися. Зараз дії окупантів – це загроза Куп'янсько-Лиманському напрямку.
Втім, і у Росії є проблеми навіть попри те, що мобілізація там не вщухає: фронт дуже великий, а росіяни, обороняючись на півдні і наступаючи на сході, зазнають серйозних втрат. Тому наразі Москва не має можливості організувати наступальні операції на Харків, Суми чи Київ.
Видання The Times опублікувало статтю, в якій йдеться про те, що Україна виграє війну, але вона не закінчиться до Різдва. На вашу думку, коли і за яким сценарієм може завершитися війна?
Я бачу три сценарії завершення війни.
Перший передбачає нашу перемогу. ЗСУ розтрощать російські війська і звільнять усі території. Далі ми будемо говорити про демілітаризацію Росії, позбавлення її ядерної зброї і відшкодування колосальних збитків.
Другий сценарій – це певне перемир'я, яке відтягне завершення війни. Фактично війна продовжиться, але діятиме режим припинення вогню на кшталт того, що ми бачили з 2015 року на Донбасі. Можливо, він буде більш контрольованим.
Наприклад, у підсумку контрнаступу ми звільнимо певні території на півдні та сході, однак не зможемо деокупувати Крим. І тоді буде таке перемир'я. При цьому ми отримаємо гарантії безпеки від партнерів, пришвидшену інтеграцію до Європейського Союзу, взаємодію з Заходом і будемо розбудовувати наш військо-промисловий комплекс.
Третій сценарій найгірший. Це втрата окупованих Росією територій на тривалий час. Україна і світ не визнаватимуть їх "російськими", а процеси звільнення затягнуться. Але не виключено, що Києву запропонують вступити до НАТО і Євросоюзу. Пропонуватимуть інтеграцію України до ЄС і Альянсу в межах територій, які вона контролює. Решта територій повернеться під контроль Києва після деокупації, як свого часу було з Німеччиною, коли інтегрували ФРГ.
Зараз багато кажуть, що війна затягнеться, а наш наступ буде перенесений на весну 2024 року. Чи погоджуєтеся ви з такими прогнозами?
Так, я один із перших в Україні говорив, що ми повинні думати про весняну кампанію 2024 року. Така позиція має одразу декілька обґрунтувань. По-перше, наближається погіршення погодних умов. По-друге, ворог, як і раніше, має значні ресурси для того, щоб тримати оборону, і може восени провести чергову хвилю мобілізації. По-третє, у нас недостатньо зброї і боєприпасів, щоб завершити контрнаступ уже цього року. І, по-четверте, будь-яка армія втомлюється і не може постійно наступати. Штурмові дії дуже виснажливі і не можуть тривати шість або більше місяців поспіль. Тому нам буде потрібна пауза.
Олександр Мусієнко - блогер і експерт. Є головою недержавної організації «Центр військово-правових досліджень». Виступає в якості експерта в ефірах телеканалів, пише My.ua.