Головний ідеолог Кремля Олександр Дугін запропонував надавати росіянам доступ до інтернету «порційно», виключно «за хорошу поведінку» і тільки тим, хто «заслужив». Це було лише одне з його фантастичних висловлювань у недавньому інтерв’ю Ксенії Собчак. Такі пропозиції Дугіна можна було б вважати абсурдним жартом, якби путінський режим планомірно не ізолював інтернет у Росії, блокуючи все – від YouTube до Facebook, Instagram та інших популярних платформ.
Поширення якої інформації боїться Кремль, чому Путін намагається замкнути росіян у «цифровому таборі», що свідчить про паніку в російській верхівці та наближення часу Ч у Росії? Своїми міркуваннями з цього приводу з Главредом поділилася оперна співачка, громадська діячка, у минулому депутатка Держдуми Російської Федерації Марія Максакова.
Дугін – неспокійна натура, навіжений. Однак небезпечну ідеологічну платформу, про яку він говорить, насправді формує не він. І інтерв’ю Дугіна Собчак рясніло суперечностями, причому через кому. Він належить до категорії сервільних оформлювачів будь-яких божевільних ідей у синкретичне оповідання. Коли слухаєш його, здається, що риєшся у вигрібній ямі. Дугін абсолютно сервільний і прикладний. Він подає ідеї аудиторії в малозрозумілому ракурсі. Якщо при наведенні різкості ця ідея розсипається як непридатна навіть у поверхневої аудиторії, то він намагається обуритися – мовляв, «подивіться ширше, адже це грандіозні кроки, які просто не зрозумілі вам через вузькість ваших поглядів».
Усе це інтерв’ю виглядало як лупа, що наближає до абсурду, в руках Собчак, яка на тлі Дугіна здавалася більш приземленою і прагматичною. А він весь час розмивав і брав метафізичні горизонти, що не мають жодного стосунку до реального життя.
Років 15 тому, коли Дугін почав надавати Путіну «філософські послуги», він став медійно намагатися привласнити собі «праву» ідею. Хоча насправді це маніпуляція.І за допомогою інтернету можна докопатися до істини, тому в Росії з ним великий головний біль. Ось і Дугін, якщо уважно придивитися, виявляється без будь-якої ідеологічної платформи.
Взагалі, «праві» та «ліві» ідеї – це ж не стільки про «ширму», наприклад, ставлення до сексуальних меншин, скільки про економіку, простіше кажучи, гаманці. Так от, у Росії ніколи не було «правих» сил. Там вдають із себе «правих», але таких там ніколи не було за всю історію: ні за часів Російської імперії, ні в період Радянського Союзу, ні зараз, коли Росія перетворилася на якусь потвору. Це завжди було військово-фашистське суспільство, суспільство військового комунізму, держплану і терору. Там ніколи не було домінуючих «правих» сил! У Росії лише вдають із себе «правих», насправді транслюючи дуже «ліву» пропаганду та китайську модель.
От і Дугін у другій половині інтерв’ю починає зізнаватися, що вважає людину лише шпунтиком, маленьким гвинтиком у великій системі. Саме так сприймається людина в китайській моделі. Натомість «права» ідея говорить про протилежне. Уособленням «правої» ідеї, мабуть, може вважатися Ілон Маск – людина, яка «зробила себе сама» і сама організувала успішну імперію.
Якщо спростити, то питання зводиться до наступного: людина для держави чи держава для людини? Надідея державного планування є настільки важливою, що людину можна репресувати? Або, навпаки, людина є вінцем творіння, а решта – інструменти, якими вона користується? Ось у чому різниця між «правими» та «лівими» підходами.
Сьогодні стає зрозуміло, хто є справжніми «правими». А це, наприклад, Хав’єр Мілей, Дональд Трамп та Ілон Маск. Все це підточує ідеологію Дугіна. І на російських болотах починає спадати пелена з очей – стає очевидно: те, що пропонують Дугін та інші – це китайська філософія, де людина не має жодного значення, де світ – це війна, де свобода – це рабство тощо.
Тому, слухаючи інтерв’ю Дугіна, складається враження, що копаєшся у вигрібній ямі. Це інтерв’ю треба показувати психіатру.
Найважливіше розібратися, хто насправді розробив ідеї, про які говорить Дугін. Є така людина – Сергій Переслєгін, автор концепції «Насичуючий терористичний напад». За освітою він фізик, на відміну від Дугіна, який не зрозуміло де і чому навчався. Переслєгін розгледів у західній моделі вразливу точку, яка полягає у відкритості та гуманізмі, тобто, наскільки сили стримування готові протистояти терористичним атакам, що вони робитимуть у разі атаки. Власне кажучи, після появи цієї концепції сталася трагедія 11 вересня з вежами-близнюками в США.
Суть концепції Переслєгіна полягає в тому, що використання проти Заходу терористичних методів підірве саму ідею західної цивілізації, її гуманізму та відкритості. Іншими словами, чим більше західне суспільство буде насичуватися терористичними атаками, тим більше воно почне критикувати власні сили стримування. Так західна цивілізація буде поставлена на шлях самознищення. Хоча, по суті, існує зовнішня загроза, яка поставила під сумнів квінтесенцію західного світу та цінностей.
Переслєгін разом зі Щедровицьким почав розвивати цю ідею в різноманітних центрах, і там усього цього набралися Кирієнко та його «права рука» Харічев. До речі, Щедровицький навіть у Києві читав лекції всього кілька років тому, просуваючи цю вкрай небезпечну ідею, яку не помічали за витіюватими конструкціями. Кирієнко взагалі багато чого вивчав, він саєнтолог, технократ, прагматик і цинік. Кирієнко став послідовником Переслєгіна і бере в конструктах, у тому числі промовах Дугіна, лише те, що може допомогти йому швидше й ефективніше руйнувати західну цивілізацію.
Тому Дугін – це оксюморон. Це бентежний, суперечливий і навіть дивакуватий «міський божевільний», послугами якого в Кремлі користуються фрагментарно.
В інтерв’ю Собчак попросила Дугіна окреслити його концепцію майбутнього, але він не зміг цього зробити, бо він – вторинний: він сам спочатку читає Переслєгіна, Щедровицького та інших, а потім підлаштовує це під чинну генеральну лінію. Ось і сталінізм Дугін нібито алегорично розглядає як народну помсту казнокрадам, щоб розправитися з ними репресивно і швидко. Однак не думаю, що він настільки недорозвинений, що не розуміє: на чолі казнокрадів стоїть упир Путін, який і породив це «державне планування», що по суті є державною корупцією, яка і є способом управління цією територією.
Дугін протягом усього інтерв'ю вступає в суперечність із цією очевидно діючою моделлю. І коли він намагається виправдати цю модель, то всі інші його думки виглядають абсолютно безпідставними.
Собчак зазначила, що полювала на Дугіна п'ять років, щоб записати з ним інтерв'ю. Це означає лише те, що таке інтерв'ю просто не входило в плани кураторів, а зараз увійшло. Собчак намагалася опонувати Дугіну таким чином, щоб на його тлі здатися менш рептилоїдною і цинічною. Щоразу наближаючи лупу і намагаючись витягнути з абсурдних метафор щось більш-менш застосовне до сьогодення, Собчак демонструвала свою інтелектуальну перевагу над цим «міським божевільним».
Тут хочу підкреслити, що Собчак – це колективна потвора, яка сидить у пересувних телевізійних станціях, наповнених консультантами. Під час усіх інтерв’ю (в одних більш явно, а ось до розмови з Дугіним вона підготувалася ретельніше) вона користується підказками та суфлером. Це велика робота «колективної гідри». Вона хотіла показати своїм роботодавцям, що здатна розбиратися в конструкціях філософії минулого, виявляти суперечності та виставляти Дугіна в непривабливому світлі, місцями доводячи до його невдоволення. Часом Дугін вимагав, щоб Собчак припинила обговорювати його фашистське минуле, яке згадується практично в будь-якому джерелі, а вона час від часу цитувала його фрази, які сьогодні йому невигідні.
Однак головна причина, чому це інтерв'ю відбулося, полягала в тому, що Собчак потрібно було олюднити цього буйно схибленого на особистій трагедії та горі. Тут Дугіна продемонстрували як скорботного батька. Це була центральна тема. І Дугін сказав, що помста – це не його стратегія.
Тут дуже важливо зрозуміти, що таке насичуючий терористичний напад, про який ми говорили вище: коли не вистачає атак, тероризму має ставати більше, потрібно сіяти хаос далі, тобто, як тільки пристосувалися до одного рівня хаосу і тероризму, потрібна нова хвиля, щоб такий насичуючий терористичний вплив зрештою зруйнував процвітаючу західну цивілізацію.
Чому Росія влаштовує нинішні пекельні випробування Україні? Щоб весь світ подивився. А Росія тим часом запитує: мовляв, де ж ваш гуманізм, чому ви дивитеся на це, причому в прямому ефірі, але ваші армії досі не допомагають Україні? Може, щось не так із вашим західним гуманізмом і європейськими цінностями? Можливо, потрібно ще? Ось вам нова атака, ось ще одна і ще. Чому ж ви мовчите?
Собчак поставила Дугіну запитання, чи буде він мститися. Вона запитала нападника про те, чи буде він мститися! У той момент він виглядав справді жалюгідно і сказав те, що мав сказати (можливо, він сказав би щось інше, але інтерв’ю відбулося заради тієї фрази, що пролунала). Дугін сказав, що мститися, мовляв, не буде, що, виявляється, він нічого не має проти українців, але має щось проти обраного Україною шляху. А він зі своєю загиблою дочкою слухав українські пісні мало не напередодні того, що сталося.
І тут пішла методичка: що потрібно робити «м'ясникам» і військовим злочинцям, які після невдалого «насичуючого терористичного нападу» повернуться до рідних пенатів. Зокрема, чи потрібно їм мститися мільйонам людей з українським корінням, які живуть всередині цього терористичного консорціуму під назвою «Російська Федерація»; чи потрібно зводити рахунки з випадково зустрінутим українцем, чи потрібно обмежувати його права (не брати на навчання, відмовляти у прийомі на роботу тощо). Тут Росія стикається з великою проблемою, тому що українців і людей з українським корінням там налічується до 7 мільйонів осіб. І терорист, який сам усе це розв’язав, каже, що не налаштований мститися.
З цього я роблю такий висновок: еліти готують собі простір для відступу і розраховують якось перетоптатися та зберегти владу, нехай не в руках Путіна, а хоча б у групи, яка стоїть за ним. Причому не тільки у Дугіна, якого не випадково обрано для такого інтерв’ю – у нього є українська кров, а й у страшних манкуртів, які не могли б реалізуватися в конкурентному українському середовищі. Наприклад, у Кирієнка мати – українка, і він носить прізвище матері. Ковальчуки – теж українці, але по батькові.
Усі ці люди, будучи манкуртами, глибоко ображені тим, що на тлі інших, набагато талановитіших українців, вони не знайшли того одержимо бажаного місця, не змогли прорватися (вони або їхні батьки), а в підсумку були витіснені в бік великих боліт. І вже там, майже очоливши ієрархію, вони мстяться своїй крові та батьківщині – Україні. Вони хочуть, щоб вона була або знищена, або підпорядкована їм. Вони одержимі цим, але на даному етапі розуміють (і в інтерв’ю це прозвучало кілька разів!), що не розрахували сили, що це виявилося їм не по зубах. Однак у сьогоднішніх реаліях, відповзаючи з України, їм потрібно якось притоптатися, щоб їх не скинули «м’ясники» та злочинці, які повертаються з війни. А це хаотична сила, яка внесе велику частку ентропії! І я не уявляю собі, як можна передбачити або розрахувати все те, що почнеться, коли ці «м'ясники» прийдуть додому.
Хочу наголосити, що існує багато сил, які зараз піднімають голову і, сподіваюся, ще зітхнуть на повні груди та заявлять про себе. Перш за все – «Чорна іскра» (повстанський рух, що діє на території Росії та координує свої операції з українськими Силами спеціальних операцій, – ред.). Цей повстанський, я б навіть сказала, партизанський рух налічує величезні сили і, що найцікавіше, не потребує фінансових ресурсів. Його фронтменом став Ігор Волобуєв – людина з дуже цікавою біографією, яка досягала неабияких результатів у всьому, чим займалася. Зараз він – молодший сержант ЗСУ, займається дронами та очолює відповідний підрозділ.
Чому Волобуєв викликає величезну довіру, і чому цей рух обрав його своїм офіційним публічним представником? Раніше в Росії Волобуєв обіймав високу посаду – був віцепрезидентом Газпромбанку, тому не має ілюзій і розуміє, що і як відбувається в Росії. У 2022 році він одягнув форму і став битися на боці добра – спочатку в Іноземному легіоні, а тепер у лавах ЗСУ.
Не так давно Ігор Волобуєв зустрічався за межами України з тими, хто активно занурений у роботу «Чорної іскри». А це й ІТ-фахівці, й топ-менеджери, які фінансують цей рух, й інші – це всі, хто розуміє, що в Росії настає час Х, точніше час Ч – час «Чорної іскри».
Свого часу було втрачено кілька можливостей, про які я згадую з великим розчаруванням. Наприклад, Україна свого часу не зробила акцент на тому, що має отримати ленд-ліз, коли супербільшість Конгресу США проголосувала за нього. Також була втрачена можливість оточити 30-40-тисячне угруповання російських військ під Черніговом і в Херсоні. Також чомусь ЗСУ не стали в ар'єргард м'ясникам Пригожина під час заколоту, а адже тоді можна було дійти до Кремля, і ніхто не завадив! Багато в чому тоді Байден стримував Україну і не давав їй можливості скористатися всіма цими шансами.
Зараз з'явився новий шанс, і Республіканська партія США точно не буде стримувати Україну і заважати їй діяти. Тому потрібна максимальна медійна розголос щодо дій руху «Чорна іскра». Адже саме в серпні цього року – напередодні виборів до Державної думи РФ у вересні – дійсно реально розхитати зсередини цього левіафана!
Це чудовисько несе «насичуючу терористичну атаку» на весь цивілізований світ і становить екзистенційну загрозу не тільки для нас з вами в Україні, де щоночі ми засинаємо, думаючи, де цього разу воно буде сіяти смерть і горе, але й для всієї західної цивілізації. Як каже Ольга Курносова, путінський режим вже зробив лоботомію майже всій своїй країні і зараз лізе зі скальпелем до мозку західної цивілізації, щоб знищити емпатію, поставити під сумнів гуманізм як такий, щоб сказати: «А чи такі ви добрі, що ж ви поповзли в кущі, коли ми на ваших очах вчиняємо найжахливіші злочини ХХІ століття?». Ось на що спрямований основний удар: метою Росія ставить саме руйнування західної цивілізації, будучи проксі Китаю.
Усі ті, хто вважають, що з нинішньою російською верхівкою можна налагодити діалог, наївно помиляються. Путін цілком і повністю ліг під Китай. Є надія, що Трамп зможе домогтися міцних домовленостей з Китаєм, і Сі Цзіньпін розглядатиме США як партнера, а не як суперника. У такому разі, звісно, світ зітхне з полегшенням. Чи надовго – не знаю, бо концепції Китаю, де людина – шпунтик, і США, де людина – на чолі всього, антагоністичні. Давати довгострокові прогнози в нинішньому турбулентному світі – невдячна справа, тому краще поговоримо про серпень, він уже на носі.
Тому так важливо допомогти «Чорній іскрі» та російським повстанцям – людям, які просто намагаються звільнити свою землю від цього «насичуючого терористичного нападу». Адже путінська влада і на росіян нападала точно так само: хіба вона не підривала будинки у Волгодонську, не влаштовувала «рязанський цукор» та інші теракти? Тому люди, які бажають повалити таку владу, просто хочуть деокупувати власну територію.
Якщо це вікно можливостей у серпні не буде використано, то невідомо, коли воно з’явиться наступного разу. Такою слабкою, як зараз, влада в Росії не була ніколи за всі 26 років путінського правління. Зараз вона фактично «лежить на асфальті», на кухнях вже всі шепочуться, тому що у влади не вистачає ресурсів навіть на агресію всередині країни. У Росії постійно виникають якісь проблеми: то іпотечна криза, то валиться ЖКГ, то виникає «ліфтопад». У російської влади просто земля під ногами горить! Там все дуже погано.
Російська верхівка зараз намагається перетоптатися і видає різні конструкції, наприклад, це інтерв'ю Дугіна. Вона вже й кігті втягнула, й ікла сховала, аби тільки не здаватися чудовиськом. Однак все це непрямі ознаки паніки, яка там панує. Все, що ми обговорюємо – це розбалансованість, різкі випади в різні боки. У таких умовах там не може бути вироблена якась генеральна лінія, яким чином їм з червня перескочити до кінця вересня, пройшовши цю зону турбулентності.
А наше з вами завдання – зробити так, щоб цю зону турбулентності нинішня верхівка не пройшла, щоб до влади прийшли здорові сили, які демонтують систему, а не ті, які вже готові здати Путіна (це вже видно) і підібрати його сатанинський прапор та нести далі.
Хто це буде? Клан Ковальчуків і Кирієнко? Для нас в Україні це дуже небажано. Мішустін і Шойгу? Швидше за все, вони припинили б війну, але що вони здатні побудувати, якщо не бачать інших ідеалів, окрім держплану та Радянського Союзу? Тобто це буде те саме, але з більш травоїдною вітриною на деякий час. Набагато краще було б, якби прийшло справжнє лібертаріанство та новатори: Павло Дуров, Віталій Бутерін, Ольга Курносова та всі ті, хто хоче демонтувати нинішню систему і знищити ФСБ як таку, це ядро тероризму.
Наше завдання – не дати нинішній російській владі перетоптатися, нав'язати імітаційний переворот, а допомогти тим силам, які готові відважно боротися, щоб демонтувати систему. На сьогоднішній день такою силою я вважаю «Чорну іскру». Вона так називається тому, що разом із Силами спеціальних операцій їй вдавалися досить вражаючі феєрверки на нафтопереробних підприємствах РФ. Тому це шанс.
Тож давайте протиставимо концепції «євразійства», тобто спробам провести лоботомію і забратися в мозок кожної людини у світі, яка розмовляє російською, свій підхід. Припустимо, ви виїхали з СРСР або вам вдалося втекти з Росії, але невже ви хочете залишити це гниле зміїне гніздо і цей розсадник зла на майбутнє дітям і онукам? Радійте за себе, за те, що змогли виїхати, але давайте дружно навалимося і нарешті задушимо цю дрянь. Адже Кремль посіяв повне роз'єднання: кого страхом, кого загрозою ядерного удару, кого підкупом, кого медовими пастками – кого чим роз'єднали, щоб усі, хто нас чує і розуміє, сиділи на диванах і далі нічого не робили.
У результаті всі зважують – допомогти Україні чи все-таки почекати. Тому вже стільки років ми перебуваємо в ситуації, коли всі намагаються надмірно не втягуватися в протистояння з цим чудовиськом. Щоб перебороти все це, потрібно зробити російську мову мовою реваншу. Російська мова – не власність Путіна! Чому ви дозволяєте Путіну себе індоктринувати? Має бути навпаки: раз ми розуміємо один одного, давайте задушимо зло, навалимося і допоможемо «Чорній іскрі». Адже від вас, людей, розсіяних по світу, ніхто не вимагає ставати під рушницю. Інші взяли це на себе, тож допоможіть – медійно, ресурсно, але зараз, не розтягуючи на роки марної боротьби. Кремль вселяє апатію – мовляв, як можна боротися з ядерною державою? Ось, виникла «Чорна іскра», рух зсередини – кого вони будуть всередині країни вражати ядерною зброєю, на кого будуть скидати ядерні боєголовки?
Різні дисиденти кажуть: «Це неможливо». Чому неможливо? Будь-яка зла імперія приходить до краху! Як впав Радянський Союз, так впаде і ця імперія, причому в один день. Іншого варіанту немає і бути не може. Навіщо чекати, поки буде завдано ще більше шкоди та збитків?
Є серпень і є можливість. То чому не зібратися? І зараз я, звісно, звертаюся не до українців, бо Україна й так робить набагато більше, ніж усі разом узяті. Я звертаюся до всіх, хто нас чує за межами України: давайте об’єднаємося один раз і покладемо край цьому злу. Подумайте, яка колосальна енергія вивільниться, коли цьому кошмару буде покладено край.
Марія Петрівна Максакова-Ігенбергс (24 липня 1977 р., Мюнхен, ФРН) – російська та українська (з 2016 року) оперна співачка (мецо-сопрано), громадська діячка, колишня депутатка Держдуми РФ VI скликання від партії «Єдина Росія» (виключена 16 лютого 2017 року). З грудня 2016 року проживає в Україні. Засуджує російське вторгнення в Україну. У жовтні 2017 року в інтерв’ю журналісту Айдеру Муждабаєву вибачилася перед українцями та кримськими татарами за голосування Держдуми РФ за анексію Криму Росією та наголосила, що в момент голосування була відсутня в парламенті та країні, пише Вікіпедія.